Постанова

від 23.10.2024 по справі 909/119/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа №909/119/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від позивача: Зайцев В.С.;

від відповідача: Раврик І.Д.,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "ПМС 2" б/н та б/д,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2024, суддя Рочняк О.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 31.05.2024,

за позовом приватного підприємства "ПМС 2", м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область,

про стягнення 331 195,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "ПМС 2" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 331 195 грн 96 коп. заборгованості, з них: 187 828 грн - основний борг, 21 840 грн 54 коп. - пеня, 22 725 грн - 3% річних та 98 802 грн 42 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не сплатив в повному обсязі вартості поставленого йому товару та виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим позивач нарахував йому пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Поставка товару (запчастин) відповідно до видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021 відбулася в рамках договору №14-10 від 24.10.2019 за усною домовленістю сторін і щодо цієї поставки окрема угода не укладалась, даний товар був додатково замовлений відповідачем у позивача.

В обгрунтування позовних вимоги послався на норми ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 629, 837, 843, 854 ЦК України, ст. 42, 45, 46, 129, 162, 171, 176, 236, 237, 238 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду

рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2024 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "ПМС 2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 331 195,96 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів про те, що між сторонами укладено додаткову угоду до договору №14-10 від 24.10.2019, як це передбачено п.2.6, в разі якщо б виникла потреба у заміні чи ремонті інших окремих елементів гальмівного стенду, які за умовами цього договору залишаються без змін, а також виконання будь-яких інших робіт, не передбачених цим договором. Також позивачем не доведено факту того, що поставка товару на підставі видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021 стосувалася додаткового замовлення відповідача, оскільки у вищевказаних видаткових накладних чітко зазначена підстава: договір №14-10 від 24.10.2019. Суд першої інстанції дійшов висновку, що усі роботи виконані позивачем в рамках основного договору.

.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

25.06.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга приватного підприємства "ПМС 2" б/н та б/д на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2024 у справі №909/119/24.

Апелянт зазначає, що в порушення договірних зобов`язань, відповідач не сплатив в повному обсязі вартості поставленого йому товару та виконаних позивачем робіт, у зв`язку з чим позивач нарахував йому пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Поставка товару (запчастин) відповідно до видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021 відбулася поставка інших товарів, окрема угода не укладалась, проте як зазначив позивач, ці товари ніяким чином не відносяться до виконання договору підряду № 14-10 від 24.10.2019 року. Як зазначив апелянт, у вищезазначених накладних, ним було помилково зазначено «Основний договір №14-10 від 24.10.2019 року».

Апелянт просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому зазначив, що жодних додаткових угод сторони не укладали, всі поставки та модернізації відбувались в рамках єдиного договору № 14-10 від 24.10.2019.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в заперечив проти задоволення апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (замовник) та Приватним підприємством "ПМС 2" (підрядник) укладено договір №14-10 (а.с.18).

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором підряду підрядник зобов`язався виконати роботи з модернізації гальмівного стенду Bosch BSA 332.

Згідно з п. 2.1 договору, вказані в п.1.2 цього договору роботи включають в себе: заміна елементів: силова шафа керування; дисплей стрілочний з ЖК; комплект підключення до ПК; датчик зусилля на педаль гальма; пульт дистанційного керування; індикатор часу спрацювання; електронні плати управління; перетворювачі сигналів; комутаційні реле; інші комплектуючі та витратні матеріали.

В п.2.4 договору сторони визначили, що під час виконання робіт підрядник використовує власне обладнання, запасні частини до обладнання, інструменти та діагностичні припади для ремонту та обслуговування автомобілів, що включається в загальну вартість робіт за цим договором.

За змістом п. 2.6 договору, заміна чи ремонт окремих елементів гальмівного стенду, які за умовами цього договору залишаються без змін, а також виконання будь-яких інших робіт, не передбачених цим договором, сторони обговорюють окремо шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Загальна вартість робіт, що виконуються за цим договором складам 411 600 грн 00 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ (20%) становить 68 600 грн 00 коп. (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, даний договір набирає чинності з 01.09.2023 та діє до 31.08.2024, але в будь якому разі - до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з даним договором.

За змістом п. 3.2 договору, замовник здійснює оплату в наступному порядку:

- передоплата у розмірі 123 480 грн 00 коп. з ПДВ від загальної вартості договору, в тому числі ПДВ (20%) становить 20 580 грн 00 коп., що складає 30% від загальної суми договору.

- залишок загальної суми договору, що становить 288 120 грн 00 коп., сплачується замовником наступним чином: 04.11.2019 (але не пізніше 9.11.2019) замовник сплачує 49 392 грн 00 коп.; 14.11.2019 (але не пізніше 19.11.2019) замовник сплачує 49 392 грн 00 коп; 24.11.2019 (але не пізніше 29.11.2019) замовник сплачує 94 668 грн 00 коп.; 24.12.2019 (але не пізніше 29.12.2019 року) замовник сплачує 94 668 грн 00 коп.

В п. 4.1 договору сторони визначили, що підрядник зобов`язаний виконати роботи, передбачені п. 1.1. цього Договору, в строк, що не перевищує 70 календарних днів з дня одержання підрядником попередньої оплати згідно з пунктом 3.1 цього договору. Дострокове виконання робіт допускається. Роботи повинні бути виконані належним чином.

У випадку несплати, несвоєчасної оплати послуг виконаних робіт замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 8.1 договору, строк дії договору - з моменту підписання договору по 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до платіжного доручення №485 від 29.10.2019 (а.с.32), відповідач на виконання умов договору здійснив позивачу передоплату у розмірі 123 480 грн 00 коп.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та меморіальних ордерів (а.с. 27-35) за період з 29.10.2019 по 21.05.2021 відповідачем перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 416 600 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи (а.с.22, 23) видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021 (не підписана сторонами) на підставі договору №14-10 від 24.10.2019 та рахунку №603/10 від 31.10.2019 ПП "ПМС 2" поставило ТОВ "Захід-транс-сервіс" товар на загальну суму 192 828 грн (комплект газоаналізу ВЕА 550, датчик температури та зонд ВГ на загальну суму 180 924 грн та візок ФВ 1500 на суму 11904 грн).

29.07.2021 між сторонами підписано акт надання послуг №328 від 29.07.2021, відповідно до якого виконавець (позивач) на підставі договору №14-10 від 24.10.2019 виконав роботи замовнику (відповідачу) з модернізації гальмівного стенду Bosch BSA 332 на загальну суму 411 600 грн (а.с.26).

10.01.2024 позивач звертався до відповідача із претензію про перерахування на користь ПП "ПМС 2" заборгованості за договором №14-10 від 24.10.2019 в сумі 187 828 грн.

За несплату у повному обсязі вартості поставленого відповідачу товару та виконаних позивачем робіт на суму 187828 грн позивач нарахував відповідачу 21 840 грн 54 коп. пені за період з 30.12.2019 по 30.06.2020, 22 725 грн 3% річних за період з 30.12.2019 по 23.01.2024 та 98 802 грн 42 коп. інфляційних втрат за період з січня 2020 року по грудень 2023 року.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно з статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з статтею 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір №14-10 від 24.10.2019, який укладений між сторонами цього спору, за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

У договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч.1, 3 ст.843 ЦК України).

За змістом статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Сторони у договорі №14-10 від 24.10.2019 визначили, що підрядник зобов`язаний виконати роботи в строк, що не перевищує 70 календарних днів з дня одержання підрядником попередньої оплати (п.4.1.).

Обумовлену в договорі суму передоплати у розмірі 123 480 грн 00 коп. відповідач перерахував позивачу 29.10.2019 (платіжне доручення №485), таким чином позивач повинен був виконати вказані в договорі підрядні роботи з урахуванням п.4.1 договору у строк до 07.01.2020.

Відповідно до вищевказаних платіжних документів відповідач перерахував позивачу грошові кошти в загальному розмірі 416000 грн, тоді як п.3.1. договору №14-10 від 24.10.2019 обумовлено, що загальна вартість робіт, що виконуються за цим договором становить 411 600 грн.

Згідно з актом надання послуг №328 від 29.07.2021 вартість виконаних робіт з модернізації гальмівного стенду Bosch BSA 332 становить 411 600 грн.

На підставі договору №14-10 від 24.10.2019 відповідно до видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021, позивач поставив відповідачу товар (запчастини (комплект газоаналізу ВЕА 550, датчик температури та зонд ВГ, візок ФВ 1500)) на загальну суму 192828 грн.

П.2.4 договору №14-10 від 24.10.2019, під час виконання робіт підрядник використовує власне обладнання, запасні частини до обладнання, інструменти та діагностичні прилади для ремонту та обслуговування автомобілів, що включається в загальну вартість робіт за цим договором.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, з врахуванням умов укладеного між сторонами договору вартість запасних частин, які були необхідні підряднику (позивачу) для виконання робіт за цим договором, мала бути включена в загальну вартість робіт за цим договором - 411 600 грн.

Апелянтом не надано суду доказів про те, що між сторонами укладено додаткову угоду до договору №14-10 від 24.10.2019, як це передбачено п.2.6, в разі якщо б виникла потреба у заміні чи ремонті інших окремих елементів гальмівного стенду, які за умовами цього договору залишаються без змін, а також виконання будь-яких інших робіт, не передбачених цим договором.

Апелянтом не доведено факту того, що поставка товару на підставі видаткових накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021 стосувалася додаткового замовлення відповідача, оскільки у вищевказаних видаткових накладних чітко зазначена підстава: договір №14-10 від 24.10.2019. При цьому, відповідач заперечує укладення додаткових угод з позивачем та вказує, що всі роботи проводились в рамках єдиного договору №14-10 від 24.10.2019.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного, позивачем не доведено, що товар, поставлений відповідно до накладних №584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021, не є тими запасними частинами, які були необхідні для проведення підрядних робіт та вартість яких мала б входити до загальної вартості робіт, передбаченої п.3.1. договору (411600 грн), що сплачені відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 187828 грн заборгованості

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Як встановлено судами, передоплату у розмірі 123 480 грн 00 коп., визначену в договорі №14-10 від 24.10.2019, відповідач перерахував позивачу 29.10.2019, отже, відповідно до п.4.1 договору позивач повинен був виконати обумовлені в договорі підрядні роботи у строк до 07.01.2020.

Натомість позивач виконав підрядні роботи 29.07.2021, про що свідчить підписаний між сторонами акт надання послуг №328 від 29.07.2021.

Проте, відповідач (замовник) перераховував позивачу (підряднику), кошти в загальному розмірі 416 600 грн поетапно включно до 21.05.2021, тобто до підписання акту надання послуг №328.

З огляду на те, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт, виконання яких в даному випадку підтверджуються актом надання послуг №328 від 29.07.2021, а остаточну оплату загальної вартості робіт за договором №14-10 від 24.10.2019 відповідач здійснив 21.05.2021, тобто до завершення цих підрядних робіт, прострочення відповідача по оплаті за виконані підрядні роботи за договором №14-10 від 24.10.2019 не настало.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "ПМС 2" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2024 у справі №909/119/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2024

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т. Б.

Якімець Г. Г.