Постанова

від 23.10.2024 по справі 914/1491/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа №914/1491/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 11.09.2024,

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.09.2024 суддя: Щигельська О.І., м. Львів, повний текст ухвали складено 09.09.2024,

про забезпечення позову

у справі №914/1491/24

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Львів, м. Львів

до відповідача: дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, м. Моршин Стрийського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, м. Київ

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Павлічко О.О.

від відповідача: Бауман Ю. Т.

від третьої особи : не з`явився

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст заяви про забезпечення позову

Як зазначив заявник, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, відтак він просив суд накласти арешт на грошові кошти дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, розміщені на його банківських рахунках, в межах заявленої ціни позову 3 435 287,33 грн.

Заява обґрунтована тим, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що сума заборгованості Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) МОУ у розмірі 4 307 396,08 грн (згідно даних листа №1814 від 25.07.2024) за теплову енергію, вироблену ТОВ «ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ЛЬВІВ», яка має бути відшкодована відповідачу за договором №73 ДП 11/Г-23 та підлягає перерахуванню позивачу, як постачальнику теплової енергії, при надходженні цих коштів на рахунки відповідача, в подальшому можуть бути виведені ним з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань перед позивачем

Свою заяву обгрунтовував ст. 42, 136, 137, 138 ГПК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» про забезпечення позову вх.№3324/24 від 05.09.2024 у справі №914/1491/24 - задоволено частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в справі №914/1491/24 Дочірньому підприємству «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Україна, Львівська область, Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова площа, 3; код ЄДРПОУ 02649905), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 3 394 552,70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

12.09.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд надійшла апеляційна скарга дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця б/н від 11.09.2024 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.09.2024 про забезпечення позову в справі №914/1491/24.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції при вжитті заходів забезпечення позову не навів ризику, який би вказував на неможливість або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Фактичні обставини вказують на те, що вжиті заходи забезпечення позову мають негативний вплив на господарську діяльність відповідача.

Апелянт просив задоволити його апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказав, що в даній господарській справі предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, а саме накладення арешту на кошти є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України є ефективним для захисту оспорюваних прав позивача у цій справі та таким, що відповідає змісту порушеного права останнього. На думку апелянта, відповідач в будь-який момент може розрахуватись коштами з банківського розрахункового рахунку і доведення доказами права позивача на забезпечення позову в такий спосіб не вимагається.

Апелянт в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Відповідач в свою чергу заперечив доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1491/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 3 394 552,70 грн, з яких 3 246 721,23 грн заборгованості за надані послуги, 133 301,92 грн пені, 14 529,55 грн 3 % річних від простроченої суми боргу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в справі №914/1491/24, Дочірньому підприємству «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Україна, Львівська область, Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова площа, 3; код ЄДРПОУ 02649905), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських в межах суми 3 435 287,33 грн (з них 3 394 552,70 грн ціна позову та 40 734,63 грн сплаченого судового збору).

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

По своїй природі забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21).

Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

Також суд бере до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі з них 3 394 552,70 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом Позивача про стягнення 3 394 552,70 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів, позивач і доводив суду, що застосування заявленого ним заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Судом першої інстанції при розгляді заяви Позивача враховано, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача у межах майнової вимоги, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вмотивованими та обґрунтованими, а також вважає за необхідне зазначити, що колегією суддів враховано позиції Верховного Суду, сформованих, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, не було враховано усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка застосовується судами касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвала Господарського суду Львівської області прийнята з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятої ухвали, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.86, 129, 136, 137, 255, 270, 271, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.09.2024 у справі №914/1491/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2024

Головуючий суддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.

СуддяЯкімець Г.Г.