Постанова

від 04.11.2024 по справі 916/509/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/509/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

на ухвалу Господарського суду Одеської області про зупинення провадження у справі

від 24 травня 2024 року (повний текст складено 29.05.2024)

у справі № 916/509/24

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до відповідачів: 1. Фермерського господарства "ЛімАгро-2021";

2. Фізичної особи ОСОБА_1 ;

3. ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України

про стягнення 974 783,06 грн., -

суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ЛімАгро-2021" (відповідач-1), фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (відповідач-3), в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 04.05.2022 № 43945622-КД-1 в розмірі 974783,06 грн, з яких: 188732,66 грн заборгованості за тілом кредиту; 31119,77 грн заборгованості по процентам; 754930,63 грн заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

В обґрунтування позовних вимог Банк послався на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі та у визначені договором строки, за виконання яких поручились відповідач-2 та відповідач-3, уклавши з позивачем договори поруки від 04.05.2022 № 43945622-ДП-1/1 та від 31.05.2023 № 43945622-ДП-1/2.

В процесі розгляду справи до суду першої інстанції від відповідача-3 надійшло клопотання, в якому останній просить суд зупинити провадження у цій справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на військовій службі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 у справі №916/509/24 (суддя Бездоля Д.О.) провадження у справі № 916/509/24 зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зобов`язано ОСОБА_2 повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд враховував, що фізична особа ОСОБА_2 станом на час розгляду справи №916/509/24 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у відповідній військовій частині у складі Збройних Сил України, що підтверджується наявною у справі довідкою в/ч від 17.04.2024.

Застосувавши положення п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з підстав, що обумовлюють обов`язкове зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись із законністю зупинення провадження у справі, Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 у справі №916/509/24 та направити дану справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Банк вказує, що зупиняючи провадження у справі на підставі п. 3. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу, яким встановлено вимоги щодо переведення військового формування, в якому проходить службу фізична особа, на воєнний стан або залучення цього формування до проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні дані щодо переведення військової частини, в якій проходить службу гр. ОСОБА_2 , на воєнний стан та стосовно виконання гр. ОСОБА_2 відповідних завдань в зоні бойових дій.

При цьому, апелянт звернув увагу суду на правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, урахуванням якої у постанові від 09.11.2022 у справі №753/19628, Верховний Суд дійшов висновку про неправомірність зупинення провадження у справі на підставі п. 3. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу, з огляду на існування лише довідки та витягу з наказу командира в/ч про зарахування фізичної особи до списків особового складу відповідної в/ч, які підтверджують факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 у справі №916/509/24; вирішено здійснювати розгляд останньої в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачі у даній справі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічні норми закріплені і в Цивільному процесуальному кодексі України, і в Кодексі адміністративного судочинства України.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі №501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №296/5671/21 висловлено позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд (застосування п. 5 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі №852/2а-1/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Воєнний стан введено в Україні з 24.02.2022 року та неодноразово продовжено до цього часу відповідними Указами Президента України.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, гр. ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (по мобілізації) з 22.02.2022 по теперішній час, що підтверджується довідкою від 17.04.2024 №637 за підписом командира вказаної військовій частині.

Однак, матеріали справи не містять доказів про переведення в/ч НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу відповідач-3, на воєнний стан або залучення гр. ОСОБА_2 до проведення антитерористичної операції чи до виконання відповідних завдань в зоні бойових дій.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Такої правової позиції дотримується і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі №906/855/22.

Окремо судова колегія звертає увагу на питання належності доказів, які підтверджують перебування сторони у складі Збройних Сил України. За висновками Верховного Суду таким доказом є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.

Інші докази (довідки, листи з військової частини) Верховний суд визнав недостатніми (постанова від 29.03.2023 у справі №756/3462/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

До основних засад судочинства частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Отже, інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам господарського судочинства.

Згідно з п. 6 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції (ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 про зупинення провадження у справі №916/509/24 скасувати.

Справу №916/509/24 передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Доручити Господарському суду Одеської області здійснити розподіл судового збору за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.