Постанова

від 23.10.2024 по справі 916/1507/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1507/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

ОСОБА_1. - особисто;

ОСОБА_2. - особисто;

від ОСОБА_1 - адвокат Дяковський О.С.;

від ОСОБА_2 - адвокат Нечіпайло Р.С.

від ТОВ „Факторингова компанія „Фінвест Груп" - адвокат Скороход А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Фінвест Груп"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 (складено та підписано 17.07.2024, суддя Демешин О.А.)

у справі №916/1507/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Фінвест Груп"

до Приватного підприємства „Сюіта 2006"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства „Сюіта 2006".

В межах даної справи про банкрутство Приватного підприємства „Сюіта 2006" арбітражним керуючим Дашко І.В. було подано до суду першої інстанції заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП „Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та ТОВ „ЕКОЮГ" та про стягнення з них солідарно 5 097 231,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та ТОВ "Екоюг", стягнення з них солідарно 5 097 231,81 грн - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ „ЕКОЮГ" на користь ПП "Сюіта 2006" 5 097 231,81 грн.

17.02.2023 господарським судом на виконання вказаної ухвали видано накази.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суд від 10.05.2023 у цій справі ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 в частині задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та стягнення з неї 5 097 231,81 грн залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 10.08.2023 у цій справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 залишено без змін.

20.03.2024 до Господарського суду Одеської області надійшло подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника в нерухомому майні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 вказане подання задоволено частково, а саме:

- визначено частку майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);

- визначено частку майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.04.2024 скасовано, а подання виконавця про визначення частки майна боржника в нерухомому майні направлено для подальшого розгляду в рамках позовного провадження до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 закрито провадження з розгляду подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника в нерухомому майні у цій справі.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що у провадженні іншого суді існує справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для залишення подання (позову) без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.226 ГПК України.

Разом з цим, як зазначено судом першої інстанції, у зустрічному позові по справі, що розглядається іншим судом, взагалі оспорюється право ОСОБА_1 на спільну сумісну власність на майно, тобто на майно, про визначення частки в якому за ОСОБА_1 виконавець звернувся з поданням (позовом) до Господарського суду Одеської області у справі про банкрутство ПП "СЮІТА 2006".

Тобто, на переконання місцевого господарського суду, на цей час відсутній предмет спільної сумісної власності на нерухоме майно про визначенні частки в якому заявлено у поданні (позовній заяві) і, відповідно, за наявності спору про визначення належності, зазначених вище квартир до майна, що є спільною сумісною власністю - відсутній предмет розгляду подання (позову).

Тому, на думку суду першої інстанції, за відсутністю предмета розгляду, провадження щодо розгляду подання про визначення частки майна боржника в нерухомому майні слід саме закрити, а не залишити без розгляду з підстав того, що існує спір між тими ж сторонами, з того ж предмету і з тих же підстав, що розглядається іншим судом, оскільки саме за наслідками вирішення вказаного спору, нерухоме майно буде або поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і остання набуде право спільної часткової власності та необхідність у визначенні за нею такої частки в межах цієї справи про банкрутство відпаде, або право приватної власності на це майно буде визнано одноособово за іншою особо., що вже не буде підставою для звернення з поданням (позовом) про визначення частки ОСОБА_1 у майні, яке належить на праві власності іншій особі.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ „Факторингова компанія „Фінвест Груп" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024, постановлену в рамках справи №916/1507/21 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта:

- судом першої інстанції було проігноровано висновки, які викладені в мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2024 у цій справі щодо розгляду подання в порядку позовного провадження (що передбачає, зокрема, дотримання ст.176 ГПК України),

- судом першої інстанції були проігноровані висновки про те, спір (про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами) віднесено до юрисдикції господарського суду, зокрема з огляду на те, що майнові спори за участю боржника концентруються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження;

- саме господарський суд, який здійснює провадження про банкрутство є тим судом, в якому повинні бути сконцентровані всі майнові спори за участю боржника, отже як подання органу, який здійснює примусове виконання наказу, виданого на підставі ухвали Господарського суду Одеської області, так і позов про поділ майна, беззаперечно повинні концентруватися в межах розгляду справи про банкрутство, що є передбачуваним і повністю узгоджується зі сталою судовою практикою;

- закривши провадження у справі (вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами), суд першої інстанції унеможливив повторне звернення до суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 23.10.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких останні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

ОСОБА_1 в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що місцевий господарський суд, з урахуванням обставин даної справи, дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження з розгляду подання виконавця про визначення частки майна боржника в нерухомому майні, а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

ОСОБА_2 зазначає, що взагалі не має процесуального статуту відповідача (за позовним провадженням) за поданням державного виконавця, що виключає твердження скаржника, що всі спори за участю боржника мають розглядатися у справі в справі про банкрутство. Також ОСОБА_2 немає ніякого статусу в справі про банкрутство, що виключає його участь в даній справі про банкрутство.

При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що не є стороною виконавчого провадження, тому для нього, як власника майна єдиним способом захисту прав є звернення до цивільного суду.

В даному випадку, як вважає ОСОБА_2 щодо нього існує законодавчо визначена процедура судочинства, що визначена Цивільним процесуальним кодексом України та за вказаним судочинством у провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває розгляд справи про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, як стверджує ОСОБА_2 , станом на теперішній час наявний спір щодо права приватної власності, що впливає на відсутність рівності часток, тому твердження виконавця, що частки є рівними не відповідає обставинам справи.

Щодо посилання апелянта на унеможливлення оскаржуваною ухвалою повторного звернення до суду, ОСОБА_2 зазначає, що виконавець не обмежений звернутися з відповідним позовом з інших обставин ніж визначені ст. 335 ГПК України, тобто з інших підстав.

Під час судового засідання від 23.10.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представники надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами за апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 по цій справі, яка була залишена без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, притягнуто ОСОБА_1 та ТОВ "Екоюг" до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" та стягнуто я з них солідарно 5 097 231,81 грн.

На виконання даного рішення 17.02.2023 Господарський суд Одеської області видав відповідні накази.

Видані судом першої інстанції накази перебувають на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) а межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суд Одеської області, виданого 17.02.2023 року в рамках справи № 916/1507/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП "Сюіта 2006" боргу в сумі 5 097 231,81 грн.

Під час виконання наказу виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нежитлове приміщення загальною площею 14,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке описано та передано на реалізацію за стартовою ціною 109 300 грн. Вартість зазначеного майна не покриває суми зобов`язань згідно виконавчого документа, разом з тим, іншого майна, належного боржнику на праві приватної власності не виявлено.

Також виконавцем встановлено, що 06 червня 1992 року між боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Виконавцем встановлено, що за період перебування у шлюбі подружжям було набуто нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 10.09.2008 року; двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу квартири 06.11.2006 року.

Наразі, наведене вище нерухоме майно зареєстроване за чоловіком боржника - ОСОБА_2 на праві приватної власності.

З огляду на таке, Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано до Господарського суду Одеської області подання про визначення частки майна боржника в нерухомому майні в якому виконавець просив:

- визначити частку майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 129322648104);

- визначити частку майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 1/2 частини на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 580005748104).

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість закриття провадження з розгляду такого подання, через відсутність предмету спору.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Колегія суддів звертається до правової позиції викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, відповідно до якої закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Колегія суддів також звертається до постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23, у якій Суд виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову (пункт 53).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

Отже, колегія суддів виходить з того, що предметом позову як певної матеріально-правової вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є фактично спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем (пункт 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, пункт 32 постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 918/1090/20, постанова Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/144/18).

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 4.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Колегія суддів за наведеного вище, зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При цьому відсутність предмета спору має бути підтверджена за допомогою належних та допустимих доказів, тобто не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, приймаючи рішення про закриття провадження з розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника в нерухомому майні місцевий господарський суд виходив з того, що на цей час відсутній предмет спільної сумісної власності на нерухоме майно про визначенні частки в якому заявлено у вищевказаному поданні (позовній заяві) і, відповідно, за наявності спору про визначення належності, зазначених вище квартир до майна, що є спільною сумісною власністю - відсутній предмет розгляду подання (позову).

Однак, колегія суддів Південно-західного апеляційного вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки предметом спору у даному випадку є майно, яке було набуто у період перебування у шлюбі подружжям. Наразі, як вже було зазначено вище, між сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) існує спір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В той же час, у поданому до суду першої інстанції поданні ДВС просила визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, яким вона володіє разом з іншою особою - ОСОБА_2 .

Наведене свідчить про те, що предмет спору існував, як на момент звернення ДВС із відповідним поданням, так й існує до теперішнього часу, оскільки спірні матеріальні правовідношення між сторонами, станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не припинились.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для закриття провадження з розгляду подання ДВС з підстав відсутності предмету спору.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи в частині розгляду подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 по справі №916/1507/21 скасувати.

Справу №916/1507/21 в частині розгляду подання Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2024 (вх. №3-197/24) про визначення частки майна боржника в нерухомому майні направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Аленіна О.Ю. у відрядженні з 24.10.2024 по 26.10.2024 та перебуванням судді Філінюка І.Г. у відрядженні з 28.10.2024 по 31.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.