Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/1261/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1261/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекристон»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024

у справі №910/1261/24 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаліт Груп»

до Приватного підприємства «Бекристон»

про стягнення 261 075,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаліт Груп" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Бекристон» (далі-відповідач) стягнення 261 075,94 грн .

Позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнер-Рент" договору про відступлення права вимоги № ВА/2023/08/01-ВПВ-1 від 1 серпня 2023 він набув права вимоги до відповідача, у т.ч. у розмірі 216 000 грн щодо виконання останнім договору оренди № 1 від 02.04.2018.

Посилаючись на те, що всупереч умов договору оренди № 1 від 02.04.2018 відповідач оплату за одержане в оренду майно за період з жовтня 2022 по березень 2023 років не провів, просив задовольнити позов, стягнувши з останнього на свою користь суму 216000 грн боргу, 2 349,00 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 267,00 грн 3% річних з простроченої суми, 39 459,94 грн пені, а також понесені ним у справі судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Бекристон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт Груп" 216 000,00 грн боргу, 2349 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 267,00 грн 3% річних з простроченої суми, 39 459,94 грн пені, 3 916,14 грн витрат з оплати судового збору, 10 000,00 грн витрат з оплати послуг адвоката.

Задовольняючи позовні вимоги суд послався на те, що актом приймання-передачі від 02.04.2018 підтверджується факт передачі ТОВ "Контейнер-Рент" відповідачу орендованого майна 12 000 шт ящиків пластикових RPC6423 за договором оренди. Заявлені вимоги стосуються оплати за користання відповідачем орендованим майном за період жовтня 2022-березня 2023 років. Доказів повернення відповідачем до цього часу одержаного в оренду майна його орендодавцеві не надано. Згідно з наданим позивачем розрахунком ціна оренди майна за це період становить 216 000,00 грн. Доказів належної оплати відповідачем за договором орендної плати суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати за договором, суд дійшов до висновку про стягнення з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України 216 000,00 грн боргу, 2 349,00 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 267,00 грн 3% річних з простроченої суми, 39 459,94 грн пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Бекристон» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачем не доведено обставини, викладені у позовній заяві належними та допустимими доказами, зокрема не доведено наявність боргу у сумі 216 000,00 грн.

Скаржник вказує, що у рішенні суду не міститься посилань на будь-які первинно-бухгалтерські документи, які б підтверджували наявність грошового боргу відповідача перед позивачем у сумі 216 000,00 грн. Апелянт наголошує, що наявність у відповідача грошових зобов`язань за договором оренди можуть бути підтверджені виключно належним чином оформленими та підписаними між орендодавцем (ТОВ «Контейнер-Рент») та відповідачем первинно-бухгалтерськими документами, при цьому, стан розрахунків підтверджується виключно банківськими документами. Звертає увагу, що долучені позивачем у якості доказів до позовної заяви акти виконаних робіт не оформлені належним чином, а тому не можуть вважатись первинними документами.

Також апелянт вважає, що саме оформлення договору про відступлення права вимоги жодним чином не свідчить про наявність у відповідача договірної заборгованості у розмірі 216 000 ,00 грн.

Крім того, апелянт зауважує, що позивач не здійснив досудове врегулювання спору, а саме претензія, яку позивач долучив до позовної заяви, підписана не позивачем ТОВ «Магеліт Груп», як новим кредитором, а адвокаткою Шульгою К.В, яка є представником ТОВ «Контейнер-Рент», яке було первісним кредитором та втратило право вимоги. Отже, на думку апелянта, дана претензія не створювала жодних правових наслідків для ПП «Бекристон» та не підлягала виконанню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаліт Груп» у своєму відзиві, наданому до суду 19.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що наявність боргу підтверджується долученими до позовної заяви первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт за період жовтень 2022 - квітень 2023 року. Також підтверджується договором оренди № 1 від 02.04.2018 та актом приймання-передачі від 02.04.2018, що підтверджує факт укладання договору оренди строком на 5 років та факт передачі товару відповідачу, за який останній зобов`язаний платити орендну плату у розмірі 36 000,00 грн на місяць. Крім того, відповідач не спростував факт користування товаром з 02.04.2018 по 02.04.2023 та не надав жодного доказу на підтвердження розрахунку за договором оренди.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.5.2.2 договору оренди саме на відповідача покладається обов`язок готувати та надавати позивачу у визначений договором строк документи (акти), відповідальність за складання яких лежить на відповідачеві, що останнім жодного разу зроблено не було, як не було жодної оплати за користування майном з 2018 року. Факт несплати відповідачем орендних планетів з 2018 року підтверджується також рішеннями господарського суду у справі №910/9877/21 від 09.11.2021 та у справі №910/11567/22 від 13.01.2023.

Позивач зауважує, що посилання відповідача на відсутність банківських документів, які б безпосередньо підтвердили стан розрахунків між сторонами за договором оренди є безпідставними, оскільки такі документи не були долучені через відсутність таких розрахунків, адже позивачем неодноразово наголошувалось, що відповідачем жодного розрахунку до договору №1 від 02.04.2018 здійснено не було.

Позивач наголошує також на тому, що ним було надіслано на адресу відповідача претензію, у якій дійсно допущено описку у графі «підпис» та зазначено «представник ТОВ «Контейнер-Рент» замість ТОВ «Мегліт Груп», однак з інших документів, а саме титульної сторінки претензії, а також долученого договору про надання правничих послуг №01/08/юр. від 01.08.2023 та ордеру адвоката вбачається, що дана претензія була відправлена саме від ТОВ «Мегаліт Груп», що зрозуміло також із її змісту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекристон» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекристон» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 залишено без руху та запропоновано скаржнику надати докази судового збору у розмірі 4 699,37 грн.

31.05.2024 на виконання вимог ухвали від 21.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з платіжною інструкцією № 6867 від 28.05.2024 про сплату судового збору у розмірі 4 699,37 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Бекристон» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/1261/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контейнер-Рент» (орендар) та Приватним підприємством «Бекристон» (орендодавець) укладено договір оренди №1 (договір).

Відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендарю в платне строкове користування (оренду) ящики в кількості 60 000, 00 грн, що є власністю орендодавця, зазначені в додатку №1 (специфікація) до цього договору, а орендар зобов`язується прийняти ящики та сплачувати орендодавцю за користування ящиками плату (орендну плату) в порядку і розмірі, передбачених цим договором.

Найменування, кількість, відновлювальна вартість ящиків, а також вартість орендної плати за ящики, що передаються у користування за цим договором, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору ящик отримується орендарем на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Ящик вважається переданим в оренду орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Орендар повертає орендовані ящики орендодавцю на умовах і в строк визначений договором. Повернення ящиків здійснюється за рахунок та силами орендаря, у належному стані (вимиті, складені на євро піддони, обмотані стретч-плівкою). Повернення ящиків з оренди, оформлюється актом приймання-передачі (повернення) між орендарем і орендодавцем. Підтвердженням факту повернення ящиків є належним чином оформлений, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками орендаря та орендодавця акт приймання-передачі (повернення). Обов`язок складання акта приймання-передачі (повернення) покладається на орендаря (п. 2.2. договору).

Згідно із п. 2.4. договору у випадку виявлення орендодавцем пошкоджених ящиків орендар несе відповідальність відповідно до умов даного договору. Ящик, який орендар не повернув з оренди, вважається втраченим, а орендар несе відповідальність відповідно до умов даного договору. У випадку виявлення розбіжностей між фактичною кількістю, якістю, асортиментом ящиків та даними, зазначеними в акті прийому-передачі, складається акт про виявлені розбіжності у якому вказуються виявлені розбіжності, зауваження. Зразком акту про виявлені розбіжності при отриманні/повернені ящика є додаток №2 до даного договору. Відповідальність за складання акту про виявлені розбіжності лягає на сторону, яка приймає ящики. Акт про виявлені розбіжності складається та надсилається не пізніше 2 діб з моменту отримання ящиків. У разі ненадання акту про виявлені розбіжності у встановлений строк, ящики вважаються прийнятими за актом отримання ящиків без зауважень.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору строк оренди ящиків складає 5 років з можливістю продовження (пролонгації). Відлік строку оренди розпочинається з дати підписання акта приймання-передачі. В день закінчення строку оренди (дата повернення) орендар зобов`язаний повернути ящики орендодавцю. Фактичною датою повернення ящиків вважається дата, зазначена в акті приймання-передачі (повернення). У випадку прострочення дати повернення ящиків орендар несе відповідальність встановлену договором.

Орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату, яку зазначено в додатку №1 до даного договору (п. 4.1. договору).

Згідно із п. 4.2. договору орендар здійснює плату за оренду ящиків на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату не пізніше 14 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендодавець передає орендарю рахунок на оплату, акт наданих послуг та податкові накладні не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим. Якщо сума зазначена орендодавцем у рахунку на оплату перевищує суму отриману шляхом розрахунку за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору, рахунок на оплату вважається недійсним та підлягає оформленню у відповідній редакції, а орендар здійснює платіж за оренду ящиків у сумі розрахованій за формулою зазначеною в додатку №1 до даного договору.

Відповідно до п. 6.3. договору у разі порушення строків оплати будь-яких платежів вказаних у цьому договорі орендар за вимогою орендодавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення.

Згідно із п. 7.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів не повідомила про розірвання даного договору, строк дії договору вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Актом приймання-передачі від 02.04.2018 стверджується факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнер-Рент" відповідачу орендованого майна - 12 000 шт. ящиків пластикових RPC6423 за договором оренди.

Відповідно до умов специфікації (додаток № 1 до договору) вартість щомісячної орендної плати за користування 12 000 шт. ящиками складає 36000 грн. з урахуванням ПДВ.

Заявлені вимоги стосуються оплати за використання відповідачем орендованим майном за період жовтень 2022 - березень 2023 років.

На виконання умов договору орендарем виставлялись орендодавцю рахунки-фактури та акти здачі приймання робіт (надання послуг) за період з жовтня 2022 по березень 2023 року на загальну суму 216 000,00 грн (36 000,00 грн х 6 міс = 216 000,00 грн).

Доказів належної оплати відповідачем належної за договором орендної плати суду не надано.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно з укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаліт Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнер-Рент" договору про відступлення права вимоги № ВА/2023/08/01-ВПВ-1 від 01.08.2023 позивач набув право вимоги до відповідача у т.ч. у розмірі 216 000,00 грн щодо виконання останнім договору оренди № 1 від 02.04.2018.

01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнер-Рент" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаліт Груп» підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі первинних документів до договору про відступлення прав вимоги № ВА/2023/08/01-ВПВ-1 від 01.08.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаліт Груп» звернулося до ПП «Бекристон» з претензією, відповідно до якої просило перерахувати суму основного боргу у розмірі 216 000,00 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Разом з претензією, також надіслано копію договору №01/08/юр від 01.08.2023, корінець ордеру, посвідчення адвоката, яка відповідачем залишилася без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №1 від 02.04.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, з огляду на що, позивач просив суд стягнути з відповідача 261 075,34 грн, з яких: 216 000,00 грн основного боргу, 39 459,94 грн грн пені, 3 267,00 грн 3% річних з простроченої суми, 2 349,00 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також просив стягнути понесені ним у справі судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи приписи чинного законодавства та п. 4.2. договору, строк сплати орендної плати за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року, на загальну суму 216 000,00 грн, є таким що настав.

Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення актів здачі-приймання робіт та рахунків на оплату, суд зазначає про таке.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Так, не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

Відповідно така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

При цьому, положеннями п. 4.2 договору передбачено, що в будь-якому разі орендар здійснює плату за оренду ящиків не пізніше 14 числа поточного місяця, тобто, договором визначено граничний термін сплати коштів за оренду майна.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 216 000,00 грн за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року включно, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 216 000,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача, що позивач не здійснив досудового врегулювання спору, а саме претензія підписана не позивачем ТОВ «Магеліт Груп», як новим кредитором, а адвокаткою Шульгою К.В, яка є представником ТОВ «Контейнер-Рент», яке є первісним кредитором та втратило право вимоги, оскільки позивачем зазначено, що у претензії, яку надіслано на адресу відповідача допущено описку у графі «підпис» та зазначено «представник ТОВ «Контейнер-Рент», замість ТОВ «Мегліт Груп», однак з інших документів, а саме титульної сторінки претензії, а також долученого договору про надання правничих послуг №01/08/юр від 01.08.2023 та ордеру адвоката вбачається, що дана претензія була відправлена саме від ТОВ «Мегаліт Груп», що вбачається також із самого її тексту.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних з простроченої суми у розмірі, 3 267,00 грн, збитків внаслідок інфляції за час прострочення у розмірі 2 349,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з розрахунку позивача, датою початку періоду нарахування компенсаційних втрат щодо заборгованості є 01.08.2023.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 267,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 349,80 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 39 459,94 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі порушення строків оплати будь-яких платежів вказаних в цьому договорі, орендар за вимогою орендодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 39 459,94 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з Приватного підприємства "Бекристон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліт Груп" основного боргу у розмірі 216 000,00 грн, 3% річних у розмірі 3 267,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 349,00 грн, пені у розмірі 39 459,94 грн.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача у позовній заяві просив стягнути судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі фактично понесених витрат, яка складає 12 000,00 грн.

Так, відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: копію договору №01/08/юр про надання правничих послуг та відповідального зберігання документів від 01.08.2023, укладеного з Адвокатським об`єднанням "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "ПАРИТЕТ"; акт №1/01 наданих адвокатських (юридичних послуг від 31.01.2024, з переліком наданих послуг на суму 12 000,00 грн; квитанцію №1 від 31.01.2024 на суму 12 000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1378854 від 01.02.2024 на ім`я адвоката Шульги К.В., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2999.

Так, 01.08.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "ПАРИТЕТ" укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 2.1. договору сторонами погоджено, що правова допомога надається на умові оплатності та визначається в залежності від об`єму наданих послуг та фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг та сплачується клієнтом на розрахунковий рахунок адвокатської компанії протягом 5 робочих днів після фактичного надання послуги.

Відповідно до акту №1/01 від 31.01.2024 наданих адвокатьсих (юридичних) послуг ТОВ "Мегалит Груп" прийняло надану Адвокатським об`єднанням професійну правничу допомогу, а саме: послуги з написання позовної заяви; розрахунок ціни позову; формування позовної заяви з додатками; відправлення позовної заяви з додатками на адресу ПП «Бекристон» та до Господарського суду міста Києва. Вартість наданих послуг складає 12 000,00 грн.

Квитанцією №1 від 31.01.2024 підтверджується оплата ТОВ «Мегалит Груп» згідно з актом №1/01 від 31.01.2024 на суму 12 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Обґрунтовуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач посилався, саме на послуги з написання позовної заяви; розрахунок ціни позову; формування позовної заяви з додатками; відправлення позовної заяви з додатками на адресу ПП «Бекристон» та до Господарського суду міста Києва та вартість наданих послуг вказав 12 000,00 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Бекристон" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/1261/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Бекристон» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекристон» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/1261/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1261/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім