Постанова

від 29.10.2024 по справі 910/10245/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/10245/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.10.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу

Керівника Гайсинської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 26.08.2024 (повний текст складено 26.08.2024)

у справі №910/10245/24 (суддя Владислав ДЕМИДОВ)

за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Бершадської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

2. Комунального некомерційного підприємства «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138305, 56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та його мотиви

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі №910/10245/24 позовну заяву повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підписантом позовної заяви - керівником Гайсинської окружної прокуратури - Євгеном Комаровським не надано доказів наявності повноважень на право підпису (представництва інтересів) та перебування вказаної особи на зазначеній посаді, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданого позову вимогам чинного законодавства в частині його підписання повноважною особою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена за неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 131-1 Конституції України, статей 53, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що у даному випадку прокурор звернувся з позовом не для захисту інтересів прокуратури, а в особі конкретного органу, представляючи інтереси держави в особі органу, яким допущено бездіяльність, і відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді в порядку здійснення представництва інтересів держави в особі конкретного органу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» подало відзив, у якому просить відмовити Керівнику Гайсинської окружної прокуратури у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу - без змін, наголошуючи на тому, що судом першої інстанції правильно застосовано правові наслідки, передбачені пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України і доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 29.10.2024 представники учасників справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 27.09.2024) до електронних кабінетів прокуратури, позивача та відповідачів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2024 року Керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Бершадської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та до Комунального некомерційного підприємства «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138305,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі №910/10245/24 позовну заяву повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підписантом позовної заяви - керівником Гайсинської окружної прокуратури - Євгеном Комаровським не надано доказів наявності повноважень на право підпису (представництва інтересів) та перебування вказаної особи на зазначеній посаді, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданого позову вимогам чинного законодавства в частині його підписання повноважною особою.

Також відомості про наявність у Євгена Комаровського повноважень вчиняти дії від імені Гайсинської окружної прокуратури відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у справі №910/10245/24 на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

В силу частини 2 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про прокуратуру" прокурором органу прокуратури, серед інших, є керівник обласної прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 24 цього Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За загальним правилом цивільного законодавства, самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) або уповноваженого члена колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Позови в порядку самопреставництва стосуються саме порушених чи оспорюваних прав юридичних осіб, які подають позовні заяви для їх захисту в судовому порядку.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України та Закон України "Про прокуратуру" розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина.

Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. У цьому випадку застосуванню підлягають частина перша статті 55 Господарського процесуального кодексу України та відповідно частина 1 статті 9, частина 1 статті 11 та частина 1 статті 13 Закону України "Про прокуратуру".

В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційному принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін.

За змістом вищенаведених законодавчих положень вбачається, що реалізація права прокуратури на звернення до суду в інтересах держави в особі конкретного органу є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися прокурором із дотримання норм, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та є процесуальною формою реалізації повноважень та визначених функцій з представництва.

Отже в даному випадку Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку, що позовна заява Гайсинської окружної прокуратури подана в інтересах держави в особі Бершадської міської ради до ТОВ «Укр Газ Ресурс» та до КНП «Бершадська окружна лікарня Бершадської міської ради» про визнання недійсними додаткових угод, укладених між відповідачами та стягнення коштів, подана в порядку самопредставництва, у зв`язку з чим підлягає поверненню, оскільки не надано документів для підтвердження повноважень підписанта.

В свою чергу, у даному випадку прокурор звернувся з позовом не для захисту інтересів прокуратури, а в особі конкретного органу, представляючи інтереси держави в особі органу, яким допущено бездіяльність.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.09.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.07.2018 (справа № 926/1111/15), 13.11.2018 (справа № 910/2989/18), 17.01.2019 (справа № 923/241/18), 21.01.2019 (справа № 909/516/18), погодившись з доводами прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Крім того, повертаючи позовну заяву заявнику - керівнику Гайсинської окружної прокуратури Євгену Комаровському, судом не враховано, що питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 2 вказаного Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статус прокурора визначено статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», в якій зазначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до вимог статті 23 даного Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

брати участь у розгляді справи;

подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 24 Закону України «Про прокуратуру» чітко вказує на особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частина 1 цієї статті вказує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» передбачено, що позови (заяви) необхідно надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Відповідно до вимог статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 11 цього кодексу визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Зважаючи на вищевикладене, керівник Гайсинської окружної прокуратури Євген Комаровський, скориставшись правом, наданим йому частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», підписав та подав відповідну позовну заяву на захист інтересів держави до Господарського суду міста Києва.

Тому, висновки суду щодо відсутності права підпису позовної заяви у Євгена Комаровського як керівника Гайсинської окружної прокуратури є помилковими.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави особі Бершадської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 138305,56 грн, маючи усі необхідні підстави та повноваження.

Таким чином, Господарський суд міста Києва в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку щодо повернення позовної заяви, у зв`язку з ненаданням прокурором належних доказів наявності повноважень на право підпису керівника Гайсинської окружної прокуратури.

Крім того, слід зазначити, що у разі виникнення у суду першої інстанції сумнівів щодо наявності у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в суді господарський суд не був позбавлений права відкрити провадження у справі та зобов`язати прокурора надати докази наявності підстав та повноважень для такого представництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №913/632/17.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що прокурором не доведено наявності повноважень у керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області для представництва інтересів держави в особі Бершадської міської ради, є передчасним, у зв`язку з чим відсутні підстави для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо повернення позовної заяви керівника Гайсинської окружної прокуратури, поданої до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Бершадської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та до Комунального некомерційного підприємства «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 138305,56 грн

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга керівника Гайсинської окружної прокуратури підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справу направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не здійснює розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Гайсинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі №910/10245/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі №910/10245/24 скасувати.

Матеріали справи №910/10245/24 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 04.11.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська