Постанова

від 31.10.2024 по справі 922/1471/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1471/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі судового засідання , Погребняк А. М.,

за участі представників сторін:

від позивача, Мазуренко А. Л.,

від відповідача, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1828 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "28" червня 2024 р. (суддя Хотенець П.В.) у справі №922/1471/24

за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків,

до Головного управління Держпраці у Харківської області, м. Харків,

про стягнення 31 190, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківської області, в якій просив суд стягнути з відповідача кошти, виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 31190,36 грн. Також просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано здійсненням позивачем відповідно до п. п. 1,3,4 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття" звільненому відповідачем працівнику ОСОБА_1 у період реєстрації її як безробітної з 12.03.2021 по 14.07.2021 виплат , призначеній їй допомоги по безробіттю в сумі 31190, 46 грн., встановлення рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №520/3779/21 та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 протиправністю наказу відповідача про таке звільнення із поновленням вказаного працівника на роботі та виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.06.24 у справі №922/1471/24 задоволено позов .

Висновок господарського суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтовано тим, приписами ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено , зокрема, право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в той час як рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №520/3779/21 та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021, встановлено протиправність наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на роботі, в період реєстрації останньої як безробітної за період 12.03.2021 по 14.07.2021 , виплати їй допомоги по безробіттю в сумі 31190, 46 грн., з чого вбачаються передбачені наведеною нормою умови настання у відповідача роботодавця обов`язку з відшкодування позивачу вказаної суми сплаченої незаконно звільненому та поновленому на роботі працівникові допомоги по безробіттю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку , також просив розглядати справу за його участі .

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив про необґрунтованість висновку суду першої інстанції , вважає що ним було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема наголошує, що враховуючи приписи ст.1212 ЦК України, виплачену допомогу по безробіттю позивачу має повернути безпосередньо ОСОБА_1 .

Крім цього, відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" (далі постанова КМУ №14 від 12.01.2022), вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема , і Головне управління Держпраці у Харківської області . Наразі відповідач з 21.02.2022 перебуває в стані припинення , також відповідач не має кошторисних призначень на 2024 рік.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 справу №922/1471/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Гетьман Р. А., суддя Россолов В. В.

Втім ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.24 апеляційна скарга , залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшли клопотання щодо виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки у належні строки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 поновлено строк апеляційного оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з господарського суду.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Колегія суддів зауважила, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.

Позивачем було надано до апеляційного суду відзив на означену апеляційну скаргу, вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 , у зв`язку з відрядженням судді Россолова В. В. , справу №922/1471/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Гетьман Р. А., суддя Хачатрян В.С .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.24 розгляд справи призначено на 31.10.24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 , у зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. , справу №922/1471/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Россолов В.В ., суддя Хачатрян В.С .

У судове засідання 31.10.24 прибув представник позивача та висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень. Інші сторони не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином .

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача ), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає , що судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд зобов`язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Наказом Міністерства економіки України № 4132 від 24 жовтня 2022 року "Про реорганізацію державних органів Державної служби зайнятості" прийнято рішення реорганізувати Харківський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (адреса: 61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1А; код ЄДРПОУ 03491277), та установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Харківського міського центру зайнятості.

Відповідні відомості про перебування Харківського міського центру зайнятості у стані припинення та про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Наказом Харківського обласного центру зайнятості № 863 від 15 грудня 2022 року, створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.

Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом регіонального центру зайнятості та виконує функції, покладені на неї регіональним центром зайнятості, виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Законом України "Про зайнятість населення".

Як свідчать матеріали справи, 11 лютого 2021 року Фізична особа - ОСОБА_1 була звільнена з Головного управління Держпраці у Харківської області (відповідача) наказом від 10 лютого 2021 року № 08-03/80 у зв`язку із скороченням посади державної служби.

З метою реалізації своїх законних прав на подальше працевлаштування ОСОБА_1 12 лютого 2021 року звернулись до Харківського міського центру зайнятості, де на підставі поданих нею заяв про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Матеріали справи свідчать про те, що наказом №НТ 210212 від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено виплати по безробіттю в межах та на підставі законодавства про зайнятість населення та про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно пунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 3 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року № 624, ОСОБА_1 у період з 12 березня 2021 року по 14 липня 2021року виплачено допомогу по безробіттю у сумі 31190, 46 грн.

Відповідно до копії наказу Головного управління Держпраці у Харківській області і№08-03/416 від 15 липня 2021 року "Про скасування наказу та поновлення на посаді ОСОБА_2 " на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі №520/3779/21, скасовано наказ Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/80 від 10 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 11 лютого 2021 року та поновлено на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю з 07 липня 2021 року.

Згідно абзацу 10 підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (Порядок № 792), центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

У зв`язку з вищевикладеним, та на підставі абзацу 10 підпункту 1 пункту 30 Порядку № 792, припинено реєстрацію в центрі зайнятості ОСОБА_1 з 15 липня 2021 року у зв`язку з поновленням на роботі за наказом, на підставі рішення суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі № 520/3779/21, яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, вирішено визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області №08-03/80 від 10 лютого 2021 року "Про звільнення з посади ОСОБА_2 " та поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Харківській області.

Одночасно, відповідно до пункту 5.1. зазначеного наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 15 липня 2021 року №08-03/416 "Про скасування наказу та поновлення на посаді ОСОБА_2 , наказано виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Період виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 співпадає з періодом перебування її у статусі безробітної.

Так, внаслідок скасування відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 (наказ № 08-03/80 від 10 лютого 2021 року) та поновлення останньої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі №520/3779/21, у період перебування на обліку в центрі зайнятості зазначена особа відносилися до категорії зайнятого населення перебуваючи у трудових відносинах з Головним управлінням Держпраці у Харківській області, а відтак у розумінні статті 4 та статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Харківському міському центрі зайнятості як безробітна не мала права на набуття статусу безробітного, призначення та виплати допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевикладених обставин, Харківським міським центром зайнятості прийнятий наказ №829 від 25 листопада 2021 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за рахунок Головного управління Держпраці у Харківській області за період з 12 березня 2021 року по 14 липня 2021 року у сумі 31190,46 грн.

З метою досудового врегулювання спору зазначений наказ разом з листом - претензією № ХМЦЗ-02-13574 від 29 листопада 2021 року було направлено на адресу відповідача з пропозицією повернути кошти в добровільному порядку, на який 10 січня 2022 року отримано лист №27/13489/09-07/131, за яким Головне управління Держпраці у Харківській області погодилось з викладеними вимогами у листі претензії та зобов`язувалось сплатити борг після затвердження річного кошторису.

18 січня 2024 року Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості відповідачу на адресу за місцезнаходженням відповідача передано лист від 17 січня 2024 року за №17.05-302 з нагадуванням щодо сплати заборгованості за листом-претензією від 29.11.2021.

27 лютого 2024 року Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості отримано лист від Головного управління Держпраці у Харківській області за вихідним №ХК/1/1286-22 від 16 лютого 2024 року, в якому зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач перебуває в стані припинення з 21 січня 2022 року та не має кошторисних призначень на 2024 рік.

На момент подання позовної заяви до господарського суду, сума допомоги по безробіттю на рахунок Харківського міського центру зайнятості не була повернута.

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітної або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно частини 2 статті 43 Закону України "Про населення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживанню чи місця перебування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхуванню на випадок безробіття.

Згідно пункту 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Згідно статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Як вже зазначалося, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі № 520/3779/21 яке залишено без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Харківській області №08-03/80 від 10 лютого 2021 року "Про звільнення з посади Г. Петрової" та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Харківській області, тобто визнано незаконним звільнення, яке було підставою для втрати останнім заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 1 статті 4 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 , здійснювалося Головним управлінням Держпраці у Харківської області, яке по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому на нього покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Харківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з Головного управління Держпраці у Харківської області суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Схожа правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень про відшкодування шкоди викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 у подібних правовідносинах.

Щодо аргументу скаржника, щодо того що у Головного управління Держпраці у Харківській області не має кошторисних призначень на 2024 рік.

Відповідно до положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах у справах № №923/1292/16 , 904/6252/17 , 917/611/18, 911/4249/16.

Отже, відсутність бюджетного фінансування у Головного управління Держпраці у Харківській області не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з тим, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.09.2019 у справі №820/10744/15 висловив правову позицію, згідно з якою, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі.

Так, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

За зазначених вище обставин, доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків господарського суду у даній справі.

Протилежного у межах справи апелянтом не доведено, з матеріалів не вбачається.

Ураховуючи викладене , апеляційний суд вважає законним та ґрунтовним оскаржене рішення господарського суду .

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківської області, м.Харків, за вх. №1828 Х/1 на рішення Господарського суду Харківської області від "28" червня 2024 р. у справі №922/1471/24 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від "28" червня 2024 р. у справі №922/1471/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.11.24.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов