Постанова

від 04.11.2024 по справі 922/2105/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2105/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ, (вх. №2089 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 (суддя Добреля Н.С., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 15.08.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", в якому просило суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 114623,96грн, а саме: основний борг в сумі 66729,91грн; пеня в сумі 32110,75грн; 3% річних в розмірі 4359,11грн.; інфляційні у розмірі 11424,19грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором постачання природного газу від 22.10.2021 №7366-НГТ-32 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 відмовлено частково в задоволенні позову; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг в сумі 66729,91грн, 3% річних в сумі 1,04грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1410,26грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором постачання природного газу від 22.10.2021 №7366-НГТ-32 в сумі 66729,91грн., мотивовані тим, що оплату за природний газ, поставлений згідно актів приймання-передачі, відповідач здійснював не в повному обсязі, несвоєчасно та з порушенням визначеного договором строку, що підтверджується витягом з рахунку позивача, виписками про операції по рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Отже, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 32110,75грн., інфляційних в розмірі 11424,19грн. та 3 % річних у розмірі 4359,11грн. за період з 24.02.2022 по 29.02.2024

Вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1,04грн. за період з 16.02.2022 по 23.02.2022 було задоволено судом, оскільки в цей період прострочення виникло до початку воєнного стану в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 32110,75грн. пені, 4359,11грн. 3% річних, 11423,15грн. інфляційних та 1012,14грн. витрат по сплаті судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

У зв`язку із викладеним, на думку апелянта також є безпідставним посилання суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ. Скаржник вважає, що уклавши спірний договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Окрім викладеного апелянт вважає некоректним застосування судом до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, оскільки відповідач не є населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 ухвалено розпочати з 05.09.2024 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 отримано відповідачем 12.09.2024.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №7366-НГТ-32 (надалі договір т.1 а.с.56-64), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для продажу (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу в період з червня 2021 до червня 2024, а саме: з червня 2021 до червня 2022 в кількості 8,916 тис. куб. метрів. На період з червня 2022 до червня 2023 та на період з червня 2023 до червня 2024 замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами до цього договору.

Умовами пункту 3.5. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У відповідності до пункту 4.1. договору ціна обсягів газу, визначених у пункті 2.1. цього договору як обсяг 1 (фіксований) визначається наступним чином: в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) становить 7.583,89 грн.

Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1. договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1. Договору).

Додатковими угодами від 22.10.2021 №3, від 16.11.2021 №4, від 29.12.2021 №5, від 28.12.2021 №6, від 31.03.2022 №7/1, від 25.11.2022 №7/2, від 27.10.2022 №7/3, від 26.04.2022 №7/4, від 18.05.2022 №7/5, від 28.06.2022 №7/6, від 21.07.2022 №7/7, від 26.09.2022 №7/8, від 27.01.2023 №8 сторонами були внесені зміни до договору (т.1 а.с.32,33-34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43-44).

Також, додатковою угодою від 30.01.2023 №9 до договору постачальник та споживач дійшли взаємної згоди щодо призупинення постачання природного газу за договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної додаткової угоди (т.1 а.с.47).

На виконання умов договору в період з жовтня 2021 до серпня 2022 та з жовтня 2022 до грудня 2022 постачальником було поставлено, а споживачем прийнято природний газ на загальну суму 168580,67грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств (т.1 а.с.8-22).

За твердженням позивача, відповідач порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1., оскільки оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.24-27).

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу і стало підставою для звернення 17.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", про стягнення з відповідача боргу в загальній сумі 114623,96грн, а саме: основний борг в сумі 66729,91грн; пеня в сумі 32110,75грн; 3% річних в розмірі 4359,11грн.; інфляційні у розмірі 11424,19грн. (т.1 а.с.1-75).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у даній справі позов задоволено частково (т.1 а.с.89-96).

Відповідно до матеріалів апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 32110,75грн., 3% річних у сумі 4321,31грн. та інфляційних в сумі 11424,19грн. за період з 24.02.2022 по 29.02.2024.

Частинами 1 та 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судовою колегією не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості за спожитий природний газ з жовтня 2021 до серпня 2022 та з жовтня 2022 до грудня 2022 за договором постачання природного газу від 22.10.2021 №7366-НГТ-32 в сумі 69729,91грн., а також 3% річних за період з 16.02.2022 по 23.02.2022 в сумі 1,04грн., апеляційний перегляд господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у даній справі здійснюється в межах вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі за договором постачання природного газу від 22.10.2021 №7366-НГТ-32, предметом якого є постачання природного газу виключно для власних потреб споживача.

За умовами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування на заборгованість, що виникала за рахунками на оплату за спожитий газ:

- за грудень 2021 пеню в розмірі 252,02грн. та 3% річних в сумі 37,80грн. за період з 16.02.2022 по 04.12.2022;

- за січень 2022 - пеню в розмірі 2821,54грн. та 3% річних в сумі 391,66грн. за період з 16.03.2022 по 14.03.2023;

- за лютий 2022 - пеню в розмірі 250,77грн. та 3% річних в сумі 337,86грн. за період з 16.04.2022 по 12.04.2023,

- за березень 2022 - пеню в розмірі 3474,84грн. та 3% річних в сумі 549,83грн. за період з 17.05.2022 по 10.12.2023,

- за квітень 2022 - пеню в розмірі 3,24грн. та 3% річних в сумі 0,57грн. за період з 16.06.2022 по 10.12.2023;

- за травень 2022 - пеню в розмірі 0,02грн. за період з 16.07.2022 по 10.12.2023,

- за червень 2022 - пеню в розмірі 0,07грн. та 3% річних в сумі 0,01грн. за період з 02.08.2022 по 10.12.2023,

- за липень 2022 - пеню в розмірі 0,07грн. та 3% річних в сумі 0,01грн. за період з 01.09.2022 по 10.12.2023,

-за серпень 2022 - пеню в розмірі 0,07грн. та 3% річних в сумі 0,01грн. за період з 01.10.2022 по 10.12.2023,

-за жовтень 2022 - пеню в розмірі 0,12грн. та 3% річних в сумі 0,02грн. за період з 01.12.2022 по 10.12.2023,

- за листопад 2022 - пеню в розмірі 10988,23грн. та 3% річних в сумі 1461,80грн. за період з 03.01.2023 по 29.02.2024,

- за грудень 2022 - пеню в розмірі 12066,76грн. та 3% річних в сумі 1579,54грн. за період з 01.03.2023 по 29.02.2024.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, в період з 11.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Так, Закон України Про ринок природного газу виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до пункту 37 частини 1 статті 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

За визначенням, зазначеним у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Отже, в даному випадку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з позивачем про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Колегія суддів зазначає, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.

Діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вказані норми, судова колегія зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).

З матеріалів справи вбачається, що громадяни, мешканці будинку АДРЕСА_1 , створили неприбуткову організацію "Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

В порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не підтверджено наявність в його розпорядженні належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів про те, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, але й суб`єктами господарювання.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Як вірно встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість "Наш дім-2010" за період часу, коли на території України діяли карантин та воєнний стан, окрім 3% річних за зобов`язаннями грудня 2021 за період з 16.02.2022 по 23.02.2022 на суму 1,04грн.

Разом з тим, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а також ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 32110,75грн., інфляційних в розмірі 11424,19грн. та 3 % річних у розмірі 4359,11грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2024 у справі №922/2105/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.11.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий