Ухвала

від 04.11.2024 по справі 922/2396/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

04 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2396/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле", м.Харків, (вх. №2512 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 20.09.2024)

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле", м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків,

про стягнення 390513,19грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" про стягнення 390513,19грн., з яких: 286478,94грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3887,17грн. пені, 19367,35грн. 3% річних, 80779,73грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати електричної енергії, спожитої за договором про постачання електричної енергії споживачу №17253,09 від 01.01.2019 з січня 2022 по квітень 2022.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 286478,94грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3887,17грн. пені, 19367,35грн. 3% річних, 80779,73грн. інфляційних, 4686,16грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 в частині стягнення з відповідача 3887,17грн. пені, 19367,35грн. 3% річних, 80779,73грн. інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 32311,60грн. інфляційних, в решті позовних вимог відмовити.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24.

24.10.2024 позивачем подано до апеляційного господарського заперечення проти відкриття апеляційного провадження (вх.№13652).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 залишено без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що з тих підстав, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані скаржником в апеляційній скарзі, визнано судом неповажними.

30.10.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 (вх.№13845).

В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду від 20.09.2024, апелянт посилається на те, що з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомився лише 01.10.2024, у зв`язку із тим, що не було можливості підключитись до глобальної мережі інтернет через пошкодження лінії інтернет мережі.

Вказані обставини апелянт підтверджує тим, що підприємство здійснює свою діяльність за адресою: вул. Новодонівська, 1, с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області, що підтверджується доданою до клопотання копією договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.02.2008.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією с.Хотімля Старосалтівської селищної територіальної громади знаходилось в окупації з 24.02.2022 по 12.09.2022.

Також у зв`язку із безпосередньою близькістю до лінії кордону з Російською Федерацією с.Хотімля знаходиться під постійними обстрілами військ Російської Федерації, що фактично унеможливлює ведення господарської діяльності підприємства, основним видом діяльності якого є туристичні послуги.

Відповідно до акту 15.08.2024 №OP-31-2024/2441 виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних речовин на території ТОВ "Наз-Оле" за адресою: вул.Новодонівська. 1. с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області було виявлено та знешкоджена авіаційну бомбу ФАБ-500.

Також, 23.09.2024 в результаті обстрілу ворогом території ТОВ "Наз-Оле" були пошкодженні будівлі та споруди, лінії електропередач та інтернет, оргтехніка, що підтверджується доданою до клопотання копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У зв`язку з вказаними обставинами посадові особи підприємства тимчасово втратили можливість заходити до особистого кабінету зареєстрованого в Електронному суді, робота підприємства була частково відновлена 01.10.2024.

З огляду на вищевикладене, задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, для надання можливості висловлення своєї позиції всіма учасниками справ, враховуючи введення в Україні воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 за № 64/2022, перебої з електропостачанням та численні оголошення про повітряні тривоги, які є зазвичай довготривалими, апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24.

Колегія суддів, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 20.09.2024.

Відповідно останнім днем звернення з апеляційною скаргою на таке рішення є 10.10.2024, з урахуванням вихідних, не робочих днів.

В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 18.10.2024, тобто, з пропуском строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у даній справі.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Судовою колегією встановлено, що рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету ТОВ "Наз-Оле" у підсистемі "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 22.09.2024 о 01:33 год., що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено апелянту 23.09.2024 та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення.

Слід також зазначити, що згідно з частин 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 було "Надіслано для оприлюднення: 20.09.2024. Зареєстровано: 20.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024" на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, в свою чергу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі, в тому числі оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів зазначає, що з правового контексту приписів статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Так, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами статі 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024, з огляду на підстави, наведені апелянтом у заяві про усунення недоліків, зазначає наступне.

Щодо посилання апелянта на запровадження воєнного стану, повітряні тривоги, загрози ракетних атак, що негативно впливають на працездатність товариства, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.

За змістом частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В свою чергу, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що конкретні обставини, що виникли у зв`язку із введенням воєнного стану та його наслідками, завадили вчасно подати апеляційну скаргу.

Не надано скаржником й доказів того, що оголошення по всій території України повітряних тривог, зокрема в місці перебування скаржника, об`єктивно унеможливило подання цієї апеляційної скарги в строк, передбачений Господарським процесуальним кодексу України.

До того ж, повітряні тривоги не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційнї скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного та безперервного характеру.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на перебої з електропостачанням та збої у роботі системи "Електронний Суд", з огляду на таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли військами Російської Федерації населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури. Проте, такі атаки не проводяться щодня. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку.

Судова колегія зазначає, що апелянтом не було надано будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що з моменту ухвалення оскаржуваного рішення (20.09.2024) по 01.10.2024 (дата часткового відновлення роботи підприємства), на підприємстві, що розташовано за адресою: вул.Новодонівська. 1. с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області було відсутнє електропостачання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що протягом усього часу він не мав доступу до електропостачання, та відповідно об`єктивно не міг своєчасно ознайомитись з текстом оскаржуваного рішення, підготувати та направити до суду апеляційну скаргу.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява №11681/85).

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними, а є виключно суб`єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки спосіб та можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Частиною 4 статті 261 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 слід відмовити.

Крім того, з огляду на відмову у відкритті апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку про залишення без розгляду заперечень позивача проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 (вх.№13652 від 24.10.2024).

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24.

Додаток: апеляційна скарга на 21 арк. та поштовий конверт.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий