Постанова

від 04.11.2024 по справі 904/612/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/612/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 (повний текст рішення складено 26.06.2024, суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/612/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №03/1244/21-БО-Т від 29.11.2021 у загальному розмірі 55 965,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу №03/1244/21-БО-Т від 29.11.2021 у загальному розмірі 55 965,06 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 13 382,49 грн, пеня у розмірі 27 161,19 грн, 3% річних у розмірі 1 982,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 439,23 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024, у даній справі, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 79А; код ЄДРПОУ 01985854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 13 382,49 грн, пеню у розмірі 6 790,30 грн, 3% річних у розмірі 1 982,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 439,23 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 422,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 20 370,89 та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 у справі № 904/612/24, в частині відмови у стягненні пені в розмірі 20 370,89 грн вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що пунктом 7.2 Договору визначено, що за у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, як вказує апелянт, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Позивач відмічає, що частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до частини 2 статті 218 ГК України єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов`язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.

Позивач звертає увагу на те, що Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Тобто, як вважає скаржник, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Апелянт зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, Суд фактично обґрунтував підставу для зменшення пені тим, що сума боргу за отриманий природний газ складає 13 382,49 грн., тоді як сума пені за несвоєчасну оплату становить 27 161,19 грн. тобто вдвічі перевищує суму боргу, що протирічить дотриманню розумного балансу між інтересами сторін.

Скаржник вказує, що, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 75 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 790,30 грн.

Позивач вважає, що слід зауважити про те, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Апелянт звертає увагу, що однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.

Позивач наголошує, що у зв`язку з цим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об`єктивно вирішити питання про зменшення пені. Крім того, період постачання природного газу відбувався до введення воєнного стану.

Скаржник відмічає, що, разом із цим, місцевим господарським судом не враховано тієї обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 було зобов`язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ.

Апелянт зазначає, що, більш того, 06.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 222 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Положення ПСО), відповідно до пунктів 1 та 4 якого це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

В апеляційній скарзі вказано, що Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Позивач звертає увагу на те, що в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку Російської Федерації у Позивача значно зросла кількість споживачів, через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників.

При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів.

Скаржник зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Крім того, як вважає Позивач, Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018.

Апелянт вказує, що, враховуючи зазначене, беручи до уваги ті обставини, що відсутні підстави для зменшення пені, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для розгляду питання такого зменшення, що призвело до порушення статі 80 ГПК України, статті 233 ГК України та статті 625 ЦК України.

Скаржник вважає, що, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/612/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/612/24.

24.07.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 у справі № 904/612/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Комунальним некомерційним підприємством Кам`янської міської ради Міська лікарня швидкої медичної допомоги подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає наступне.

1. Щодо обґрунтування Позивачем права на нарахування неустойки, яка за умовами Договору між Позивачем та Відповідачем передбачена у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі настання господарсько-правової відповідальності Відповідача у вигляді наслідків неоплати послуг за Договором (ст.ст.216, 230, 231 ГК України, ст.ст.549, 611, 625 ЦК України).

Відповідач вказує, що КНП КМР «МЛШМД» у відзиві на позовну заяву зазначило, у відповідності до приписів п.4 ч.1 ст.165 ГПК України, що воно визнає основний борг, пеню, інфляційні витрати та 3 % річних і не оскаржує право Позивача на такі вимоги. Відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, що не погоджується лише з розміром пені, яка стала підставою для даного оскарження.

Відповідач відмічає, що у відзиві зазначено: «КНП КМР «МЛШМД» визнає суму основного боргу в розмірі 13 382,19 грн. та понесені фактично витрати судового збору в сумі 2422,40 грн, але не може погодитись з неспівмірними нарахуваннями пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань на загальну суму 42582,57 грн.».

Відповідач вважає, що посилання Позивача на норми, які йому дають право на стягнення пені Відповідачу є незрозумілими та недоречними.

2.Щодо посилання Позивача на ч.2 ст. 218, ч.1 ст.229 ГК України як на беззаперечну і виключну підставу для звільнення від відповідальності чи неналежне виконання зобов`язань.

Відповідач звертає увагу, що Господарський суд Дніпропетровської області жодним чином не звільнив Відповідача від господарсько-правової відповідальності, а використав своє право у відповідності до ч.1 ст.233 ГК України на зменшення розміру санкцій. При цьому, взяв до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд врахував заявлене Відповідачем клопотання, яким на підставі ч.4 ст. 551 ЦК України Позивач просив зменшити розмір неустойки за рішенням суду, оскільки він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення і викладені в наступних пунктах.

3.Щодо обґрунтування Позивача, що судом порушено вимоги ст.236, 238 ГПК України, оскільки однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.

Відповідач зазначає, що Позивач не надав жодного обґрунтування та доказів на їх підтвердження щодо майнового стану, щодо понесених збитків в позовній заяві, а в апеляційній скарзі зазначив, що в силу приписів Постанови Кабінету міністрів України від 06.03.2022 року №222 «Про затвердження положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на газопостачальні компанії покладаються такі спеціальні обов`язки, зокрема щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, щодо постачання природного газу тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям на умовах, передбачених пунктами 8-1 і 8-2 цього Положення та наводить тарифи, які він зобов`язаний надавати тепловим електростанціям та теплоелектроцентралям при укладені договорів, які його зобов`язує вказане Положення.

А отже, на думку Позивача, відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України і що в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у Позивача значно зросла кількість споживачів, через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів.

Відповідач звертає увагу суду, що взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем жодним чином не стосуються його взаємовідносин з іншими Споживачами, а дебіторська заборгованість, яка значно зросла в умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації, як про це зазначає Позивач, не стосується періоду, в якому виник борг Відповідача березень, квітень, грудень 2022 р. Також не зрозуміло і не доведено Позивачем як борг в 13 тисяч гривень негативно впливає на надання своєчасних послуг іншим споживачам в період військового часу та чому не стягнуто борг з початку 2023 році якщо це істотно впливає на майновий стан Позивача і надання ним послуг.

Відповідач вказує, що, крім того, сам Позивач в апеляційній скарзі (ст.4) пише про те, що «...суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об`єктивно вирішити питання про зменшення пені. Крім того, період постачання природного газу відбувався до введення воєнного стану.».

Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не надала до позовної заяви, як і до апеляційної скарги будь-якого обґрунтування, які саме збитки понесло за несвоєчасну оплату Відповідачем поставленого природного газу за періоди:

Березень 2022 року - з 17.05.2022 року по 05.07.2022 року (прострочення 50 днів), нарахована пеня в сумі 22347,01 грн.;

Квітень 2022 року - з 16.06.2022 року по 05.07.2022 року (прострочення 20 днів), нарахована пеня в сумі 2339,34 грн.

Відповідач вказує, що судом першої інстанції вірно зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач відмічає, що в свою чергу незначність прострочення в даному випадку полягає в тому, що фактично через затримку фінансування з місцевого бюджету комунальних послуг КНП КМР «МЛШМД» прострочило виконання зобов`язань у березні 2022 року на 50 днів, а у квітні 2022 року на 20 днів.

Відповідач наголошує, що, також, не надано будь-яких обґрунтувань відносно пені в сумі 2474,84 грн., нарахованої на борг за грудень 2022 року в сумі 13 382,49 грн. з простроченням виконання зобов`язань більше ніж на рік та відсутністю будь-яких дій щодо реалізації свого права на звернення до суду всупереч пояснень Відповідача що це є єдиним варіантом для оплати боргу попереднього бюджетного року.

Отже, підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що прослідковується маніпуляція Позивачем обставинами справи, яка витікає з протиріч, викладених в апеляційній скарзі та приховування деталей переговорів, які негативно вплинуть при обґрунтуванні причин подання позовної заяви через майже 2 роки після виникнення боргу та мають ознаки умисного сприяння збільшенню розміру збитків.

Відповідач вказує, що незрозумілим залишається позиція Позивача щодо військового стану. Хоча сам борг виник до введення військового часу, про що зазначає й сам Позивач але погіршення майнового стану він обґрунтовує саме зростанням дебіторської заборгованості і саме після введення військового стану. В той же час Позивач при вказаному зростанні дебіторської заборгованості продовжував зловживати своїм правом на звернення до суду протягом майже 2 років.

Відповідач звертає увагу, що, крім того, судом були враховані обставини, що обумовили прострочення виконання Відповідачем зобов`язань адже КНП КМР «МЛШМД» в суді першої інстанції було надано обґрунтування, яке міститься в відзиві на позов, що КНП КМР «МЛШМД» є закладом охорони здоров`я, яке є в комунальній власності та фінансується з державного та місцевого бюджетів, для яких бюджетним періодом є календарний рік, який закінчується 31 грудня поточного року.

Відповідач зазначає, що після спливу бюджетного року у КНП КМР «МЛШМД» відсутні законодавчі підстави та фізичні можливості сплатити борг попереднього року з рахунку.

Відповідач доводить, що підтвердженням тому є ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» обізнана у цьому питанні, оскільки обслуговує комунальні підприємства на постійній основі.

Відповідач наголошує, що, в той же час, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» упускає в своїй апеляційній скарзі той факт, що у лютому 2022 року КНП КМР «МЛШМД» зверталося до ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з проханням скористатись своїм правом та звернутись до суду з вимогами про стягнення з КНП КМР «МЛШМД» боргу, оскільки у КНП КМР «МЛШМД» відсутні інші підстави для оплати за кошти Кам`янської міської ради боргу за газ за попередній бюджетний період.

Підсумовуючи викладене, відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції взяв до уваги у відповідності до ч.1 ст.233 ГК України ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, врахував специфіку роботи бюджетних установ та їх фінансування у вигляді цільових надходжень бюджетних коштів, які не можна використовувати не за цільовим призначенням. Отже суд першої інстанції виконав всі приписи ст.236, 238 ГПК України та законно і обґрунтовано використав своє право на зменшення суми пені у відповідності до ст.ст.86, 233 ГПК України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 р. у справі 904/612/24 залишити без змін.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством Кам`янської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" (споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу №03/1244/21-БО-Т (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. Договору).

Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно) в кількості 286,45 тис.куб.м. (п. 2.1 Договору).

Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.3 Договору).

Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п. 2.4 Договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору).

Постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 Договору).

Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу (п. 3.4 Договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 Договору).

Ціна та поряджок зміни ціни за природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступни чином:

Ціна природній газ за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 685,42 грн

крім того на дадану вартість за ставкою 20%

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 за 1000куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу, за цим Договором складає 16554,00 грн (п. 4.1 Договору).

Загальна вартість цього Договору на дату укладання разом з ПДВ складає 4 741893,30 грн (п. 4.3 Договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: -70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4, пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 Договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди (п. 5.3 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1 Договору).

На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період грудня 2021 року липня 2022року; вересня грудня 2022 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 232 707,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 3 219 324,88 грн (що підтверджується листом АТ Ощадбанк від 26.07.2023 №16/2-09/39416/2023), чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 13 382,49 грн.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 13 382,49 грн, що і стало підставою для звернення з позовом.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів зауважує, що подана позивачем апеляційна скарга стосується незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20 370,89 грн пені.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, тобто, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20 370,89 грн пені.

Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення судом розміру пені та висновкам суду першої інстанції в цій частині, зазначає про таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскаржуваним рішенням у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 13 382,49 грн боргу за поставлений природний газ за договором №03/1244/21-БО-Т від 29.11.2021.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Вирішуючи питання, щодо стягнення нарахованої відповідачу пені суд першої інстанції, з огляду на обставини справи, правомірно враховує положення ст. 233 Господарського кодексу України, за якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Як вбачається з обставин справи, позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 1 982,15 грн трьох відсотків річних та 13 439,23 грн втрат від інфляції.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 висловив правову позицію такого змісту: «У зв`язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін».

Зменшуючи розмір пені, заявленої позивачем до стягнення, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідач є комунальним неприбутковим підприємством, а також співвідношення суми боргу та суми пені.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так сума боргу за отриманий природний газ складає 13 382,49 грн, тоді як сума пені за несвоєчасну оплату становить 27 161,19 грн, тобто вдвічі перевищує суму боргу, що протирічить дотриманню розумного балансу між інтересами сторін.

Колегія суддів, беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення підприємством збитків внаслідок порушення зобов`язання відповідачем, розмір заявлених нарахувань, погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 75% для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнення з відповідача пені у розмірі 6 790,30 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо неправомірного зменшення судом пені фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте, по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині не містять.

Отже, таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки, пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Доводи апелянта про те, що за наявних доказів суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно вирішити питання про зменшення пені приймаються колегією суддів до уваги. Разом з тим, майновий стан є однією з обставин, яку суд вивчає при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, тому його недоведення не може бути безумовною підставою для незастосування положень ст. 233 Господарського кодексу України за наявності інших обставин.

Як встановлено господарським судом та береться до уваги апеляційним судом, розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 42 582,57 грн) складає 318,20% суми основного боргу.

Отже, загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 у справі № 904/612/24 в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 у справі № 904/612/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 у справі № 904/612/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв