Рішення

від 04.11.2024 по справі 903/757/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2024 року Справа № 903/757/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут, м. Луцьк

до відповідача: Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, м. Луцьк

про стягнення 10 734 грн 43 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

02.09.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут до Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 10734,43 грн заборгованості за поставлений згідно договору від 20.10.2021 №41АВ437-10978-21 природний газ. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого природнього газу згідно договору № 41АВ437-10978-21 від 20.10.2021.

Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; в строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; встановлено позивачу строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторони, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин.

Відповідач ухвалу суду отримав 04.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 21).

Строк для подання відзиву по 19.09.2024.

11.09.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки він оплатив отриманий природній газ в розмірі 230,62 м? згідно акту приймання-передачі природного газу від 20.10.2021 № 41АВ437-10978-21 на суму 8 688,35 грн.

Позивач отримав відзив 11.09.2024, що підтверджується квитанцією №1666914 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету.

Строк подання відповіді на відзив-по 16.09.2024.

16.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до даних Інформаційної платформи відповідачем у жовтні спожито з ресурсу позивача природній газ в обсязі 515,55 м?, на суму 19 422,78 грн, отже залишок боргу становить 10 734,43 грн.

03.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що підстави для висновку про наявність заборгованості відсутні, оскільки відповідач сплатив, отриманий газ згідно акту приймання-передачі природного газу у відповідності до договору.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» (постачальник) та Волинською регіональною державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 41АВ437-10978-21. Місцезнаходження точки комерційного обліку: м. Луцьк, вул. Поліська Січ, 12, ЕІС-код точки комерційного обліку 56XS00000J81Y003 (далі - договір) (а.с. 5-8).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у жовтні-листопаді 2021 року природний газ згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Плановий обсяг постачання газу - до 1.5 тис. м?.

Відповідно до п. 2.5.2. договору №41АВ437-10978-21, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису.

Згідно із п. 2.5.3. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 3.2. договору всього ціна газу за 1 тис. куб. становить 37673,89 грн. Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: споживач здійснює 100% після плату обсягу поставленого (спожитого) газу у попередньому розрахунковому періоді на підставі акту приймання-передачі природного газу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у національній валюті України протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі природного газу. Оплата здійснюється після затвердження бюджетних призначень за кошторисом на 2021 рік, у разі затримки фінансування споживача, розрахунки здійснюються протягом семи робочих днів з дати отримання замовником коштів на свій рахунок. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (4.1.-4.2.1 договору).

Згідно із п. 5.1. договору сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу та гарантують їх безумовне дотримання.

Відповідно до п. 3 Кодексу газотранспортної системи дія цього кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно із п. 2.5. договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису, електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» за допомогою модулю «Електронний документообіг» до програмного забезпечення «M.E.Doc IS».

05.11.2021 сторони, уклавши Додаткову угоду № 1, розірвали Договір постачання природного газу № № 41АВ437-10978-21 від 20.10.2021. Однак, із врахуванням п. 10.1. договору, договір діє в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Дослідивши додані до матеріалів справи докази судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору постачання природного газу позивач за період з 20.10.2021 по 31.10.2021 здійснював поставку природного газу відповідачу.

Згідно з вищевказаними пунктами договору №41АВ437-10978-21, позивачем було надано Регіональній лабораторії акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року №ВОЗ81012681, в якому зазначено, що постачальник передав, а споживач прийняв у жовтні 2021 року природний газ обсягом 230,62 м? на суму 8688,35 грн.

Відповідачем було здійснено розрахунок відповідно до вищевказаного акту приймання-передачі природного газу в повному обсязі, що підтверджується рахунком № 61009441 від 31.10.2021.

Також оплата відповідачем 8688,35 грн за отриманий газ не заперечується і позивачем.

Разом з тим, позивач до позовної заяви додає акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021 року №ВОЗ81012681 на суму 19 422,78 грн (обсяг спожитого газу 515,55 м?), який не підписаний відповідачем і, як стверджує позивач, оплачений частково: на суму 8 688,35 грн (а.с. 9).

На підтвердження обсягу поставленого відповідачу природного газу позивач надає лист АТ «Волиньгаз» № 430-Сл-484-0724 від 03.07.2024 (а.с. 10) та скріншот з інформаційної платформи за ЕІС-кодом точки комерційного обліку відповідача (56XS00000J81Y003), відповідно до якого сумарний обсяг отриманого відповідачем у жовтні 2021 року природного газу становить 515,55 куб.м.

Враховуючи оплату відповідачем за 230,62 куб.м газу в розмірі 8688,35 грн, поставку газу позивачем в розмірі 515,55 куб. м на суму 19422,78 грн, останній просить стягнути із відповідача 10734,43 грн за 284,93 куб.м, як заборгованість за отриманий природній газ згідно договору, укладеного сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на підставі п. 4.2.1. договору оплата газу за договором здійснюється споживачем в порядку 100% після плати обсягу поставленого (спожитого) газу у попередньому розрахунковому періоді на підставі акту приймання-передачі природного газу протягом 10 днів.

Отже, підставою оплати отриманого газу відповідачем є акт приймання-передачі природного газу.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу ( п. 2.5.3. договору).

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.5.4. договору).

Відповідно до п. 2.5.6. договору подання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Суд визнає, що при визначенні дати настання зобов`язання по оплаті природного газу слід виходи з дати отримання відповідного акту Споживачем.

У даному випадку, позивачем до матеріалів справи не додано доказів надсилання та отримання акту на суму 19422,78 грн відповідачем, та доказів письмової відмови відповідача від підписання такого акту.

Відповідно до п. 2.3. договору обсяги спожитого газу встановлюються на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильника газу) і з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Отже, як встановлено судом, що відповідачем у жовтні 2021 року сплачено за 230,62 м куб., отриманого природного газу, на підставі акту приймання-передачі природного газу № ВОЗ81012681 від 31.10.2021 в установленому договором порядку - з моменту отримання та підписання акту приймання-передачі природного газу.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У даному випадку, сторони взяли на себе зобов`язання, уклавши договір №41АВ437-10978-21 на постачання природного газу від 20.10.2021.

Відповідно до п.5.3.2. договору постачальник зобов`язується складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.

У п. 4.2.1 договору встановлено чіткий строк виконання зобов`язання відповідача (100% після плата на підставі акту приймання-передачі природного газу шляхом перерахування коштів протягом 10 днів, з моменту підписання акту приймання передачі).

Оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав акт приймання-передачі природного газу на суму 19 422,78 грн, у письмовій формі відмовився від підписання такого акту, що надало б право позивачу встановлювати вартість поставленого газу відповідно до даних постачальника відповідно до п.2.5.4 договору, відсутність у договорі пункту 2.9.6., на який посилається позивач (чому акт приймання-передачі природного газу, наданий ним до заяви, потрібно вважати підписаним), відсутність у матеріалах справи доказів в підтвердження надсилання відповідачу із 2021 року (дата акту приймання-передачі) вимог чи претензій щодо несплати отриманого ним природнього газу, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача 10734 грн 43 коп є необґрунтованою і у задоволенні позову слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову підстави покладення сплати судового збору на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут до Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 10734,43 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. В. Бідюк