Рішення

від 04.11.2024 по справі 904/3591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3591/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальком Груп", м. Дніпро

до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації

про стягнення 73 959 898,29 грн.

Представники:

від позивача: Радонський М.Г.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальком Груп" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 73 065 583,80 грн, з яких: 52 913 662,40 грн - заподіяна матеріальна шкода, 18 151 921,47 грн - втрачена вигода, 2 000 000,00 грн - заподіяна моральна шкода.

Суд ухвалою від 14.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальком Груп" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Стальком Груп" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; заяви про уточнення позовних вимог з обґрунтованим розрахунком суми позову, зокрема, і у прохальній частині такої заяви у строк до 28.08.2024.

28.08.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу та уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 73 959 898,29 грн, з яких: 52 913 662,40 грн - заподіяна матеріальна шкода, 18 151 921,47 грн - втрачена вигода, 2 894 314,42 грн - заподіяна моральна шкода.

Ухвалою від 29.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 18.09.2024.

18.09.2024 до підготовчого засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд ухвалою від 18.09.2024 відклав підготовче засідання на 16.10.2024.

18.09.2024 в підготовче засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд ухвалою від 16.10.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 04.11.2024.

04.11.2024 у судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальком Груп» на правах власності володіє об`єктом нерухомого майна: будівлею трубоелектрозварювального цеху №1, адміністративно-виробничою будівлею виробничого корпусу, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115/1, на земельній ділянці з кадастровим номером: 1211900000:02:020:0098. Право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до витягу № 339283789, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна; 2212176812119 (а.с. 38).

Позивач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Стальком Груп» є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. На сьогоднішній день підприємство, використовуючи виробничі приміщення, які є складовими вищезазначеної промислової будівлі, виконує замовлення, в тому числі державні, що мають істотне значення для оборони країни, а також для відновлення споруд, таких як: мости, електростанції, елеватори, зруйнованих внаслідок ведення бойових дій на території України. Зазначений об`єкт був збудований в 1960 році. Але за рахунок запровадження підприємством інвестиційних проектів на сьогодні промислова будівля являє собою високотехнологічний сучасний виробничий комплекс. У відповідності до 125 коду Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000) виробнича будівля відноситься до класифікаційного угрупування «Будівлі промислові та склади». 08.01.2024 о шостій годині п`ятдесят хвилин внаслідок прямого влучення в четверту секцію «Трубоелектрозварювального цеху №1», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова. 115/1, бойової ракети, яка знаходилась на озброєнні Міністерства оборони Російської Федерації і була застосована ними під час проведення атаки на територію України, зазнали значних ушкоджень конструкції промислової будівлі, устаткування та товаро-матеріальні цінності (ТМЦ), розміщених в середині об`єкту. 08.01.2024 о сьомій годині тридцять хвилин посадовими особами ТОВ «Стальком Груп» через чергову частину Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області було повідомлено про скоєння кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 1 ст.438 ККУ.

Відповідно до Витягу з Єдиного Державного Реєстру досудових розслідувань від 08.01.2024, інформацію внесено до ЄРДР 08.01.2024 за № 22024040000000029 (а.с. 57).

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській області майора юстиції Ю. Соколова від 26.01.2024 TOB «Стальком Груп» залучено до кримінального провадження № 22024040000000029 від 08.01.2024 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 ККУ, як потерпілу юридичну особу (а.с. 56).

Позивач зазначає, що внаслідок вибуху бойової частини ракети в четвертій секції цеху усі елементи конструкції промислової будівлі, устаткування та ТМЦ, що знаходились на момент вибуху в цеху, зазнали вогневого та ударного впливу різного рівня потужності. З метою визначення фактичних збитків, завданих підприємству внаслідок ракетного удару, позивач на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257 «Про затвердження Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва», Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», звернувся до Новомосковської міської ради із заявою про проведення комісійного обстеження пошкоджених промислових приміщень.

За результатами проведеного комісійного обстеження складено акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 14/Ю-24 від 05.02.2024 (а.с. 59-63), відповідно до якого комісією, було виявлено такі ушкодження:

- пошкодження елементів промислової будівлі, які є складовими четвертої секції виробничого цеху: світлоаераційний ліхтар, який має розмір в плані 12,0м х 54,0м із загальною площею 648 м кв. зазнав прямого влучання ракети, знаходився в епіцентрі вибуху і має наступні пошкодження: металева конструкція, площею 256 м кв. та висотою 3,930м зруйнована повністю; залізобетоні плити покриття, поверх яких виконано утеплення та укладено гідроізоляційний матеріал (руберойд) загальною площею 648 м кв. зруйновано повністю; світлопрозорі стінові панелі з полікарбонату загальною площею 324 м кв. зруйновані повністю; стінове огородження з сендвіч-панелей пошарового збирання на торцях ліхтаря загальною площею 102,08 кв. м зруйноване повністю; металева конструкція, площею 392 м кв. та висотою 3,930 м, має деформаційні пошкодження не сумісні з експлуатаційною несучою здатністю.

- інші пошкодження в четвертій секції виробничого цеху: два світлоаераційних ліхтаря, які мають розміри в плані 12,0м х 48,0м та 12,0мх60,0м були найближчими до епіцентру вибуху і отримали ушкодження п`ятдесяти відсотків несучих металевих конструкцій, несумісних з подальшою експлуатацією. 4 торцевих стінових огородження цих ліхтарів, загальною площею 204,16 кв.м мають об`ємну деформацію, несумісну з подальшою експлуатацією: світлопрозорі стінові панелі з полікарбонату загальною площею 648 м кв. зруйновані повністю; два стінових огородження четвертого ліхтаря, розміром 12,0мх60,0м, площею 102,08 м кв., мають об`ємну деформацію, несумісну з подальшою експлуатацією, світлопрозорі стінові панелі з полікарбонату цього ліхтаря загальною площею 360 м.кв. зруйновані повністю; металева конструкція, виготовлена для кріплення світлопрозорих стінових панелей з полікарбонату усіх чотирьох ліхтарів 4-ї секції цеху під впливом вибухової хвилі отримала пошкодження, несумісні з подальшою експлуатацією; залізобетонні плити покриття основної покрівлі цеху, та світлоаераційних ліхтарів, поверх яких покладено спеціальний матеріал для утеплення та гідроізоляційне покриття (руберойд), площею 356 м кв. зруйновані повністю; залізобетонні плити покриття основної покрівлі цеху, та світлоаераційних ліхтарів, поверх яких покладено спеціальний матеріал для утеплення та гідроізоляційне покриття (руберойд), площею 244 м кв., мають пошкодження не сумісні з експлуатаційною несучою здатністю; дві кроквяні ферми висотою 3,650 м, довжиною 60 метрів зруйновані; деформовано 8 кроквяних ферм висотою 3,650 м., довжиною 60 метрів. Деформаційні пошкодження несумісні з експлуатаційною несучою здатністю; підкроквяна ферма, змонтована на зовнішній стіні 4-ї секції, знищена на 30 відсотків, інша частина має лінійну та кутову деформацію різного ступеню; металопластикові віконні конструкції площею 575 кв. м зруйновані повністю; частина зовнішньої стіни, виготовлена з керамзитобетонних плит загальною площею 604 м кв. зруйнована повністю; в іншій частині зовнішньої стіни 4-ї секції цеху спостерігається різний ступінь зміщення керамзитобетонних плит відносно своїх посадкових місць, наявні ознаки прихованих дефектів. Має місце значна деформація елементів кріплення плит, що може привести до їх падіння навіть при незначних вібраційних навантаженнях; підлога, яка являє собою монолітну бетонну конструкцію з доданням фібро волокна, має різний характер ушкоджень на усій площі 4-ї секції цеху;

- пошкодження в іншій частині цеху: вісім торцевих стінових огороджень ліхтарів площею 408,32 м кв. мають об`ємну деформацію, несумісну з подальшою експлуатацією; світлопрозорі стінові панелі з полікарбонату світлоаераційних ліхтарів загальною площею 2741 м кв. зруйновані; металопластикові віконні конструкції площею 1251 кв. м зруйновані; конструкції вісімнадцяти секційних воріт загальною площею 450 м кв. зруйновані; деформовано конструкцію металевих дверей загальною площею 18,9 м кв.; внаслідок вибуху бойової частини ракети, осколками та елементами будівлі було пошкоджено гідроізоляційне покриття залізобетонних плит покрівлі площею 35000 кв. м, яке потребує заміни;

- пошкодження устаткування, розташованого всередині цеху: розподільчі щити ШР-380В - 6 шт. (мають залишкову деформацію, що не відновлюється); в третій та четвертій секціях цеху- деформований підкрановий рейковий шлях. Велика дробоструминна камера (30мх5,5м) має невідновлювані пошкодження: мотор - редуктор - 3 шт.(потребує заміни), зміщені напрямні ролики тягової системи каната(потребує заміни), вийшли з ладу два частотних перетворювачі струму «Скалярного» типу потужністю 3.5 кВт, з напругою 380 В, вийшла з ладу система регенерації (не підлягає відновленню), система повітроводу (не підлягає відновленню), елеватор (потребує заміни), ресивер - 4 шт. (потребує заміни), знищено 24 світильника (250В), знищено кабель ПВЗ 2,5x2 - 200 метрів. Мала дробоструминна камера(18мх6м) має невідновлювані пошкодження: вийшла з ладу система регенерації (не підлягає відновленню), знищені світильники 400x400 з термованим захистом - 23 шт., ПМЛ 110 (пускач магнітний лінійний) (не підлягає відновленню). Шафа розриву з механічним приводом ЯРП - 400А, 380В - 5 шт. (не підлягають відновленню); кабель гнучкий КГЗх95+1х50 - 100 м п.(знищено), дестрифікатор «Вулкан» 0,75кВт- 6 шт. (не підлягають відновленню), компресор CD 102 (потребує заміни), частотний перетворювач потужністю 3,5 кВт, з напругою 380 В (не підлягає відновленню), фазний тролей - 1000 м. (знищено), світильники загального освітлення 88 шт (знищено), кабель ПВС 2x2,5 мм кв. - 1000 м п. (знищено), пожежне обладнання, водопровід потребують капітального ремонту, інженерні мережі потребують тестування та ремонту.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи № 29-01-01/2024 по заяві позивача від 29.01.2024, складеного судовим експертом Харченко В.В. 21.05.2024 (а.с. 65-80), вартість ремонтно-відновлювальних робіт будівлі виробництва Трубоелектрозварювального Цеху № 1, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. № 115/1, яка була пошкоджена в результаті ракетного удару РФ 08.01.2024 станом на 08.01.2024 складає 32 482 024,74 грн з ПДВ.

За результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 29-01-01/2024 від 21.05.2024 (а.с. 81 -105) судовий експерт Дятлова Н.В., встановила, що розмір (згідно наданому переліку в додатку 1 до заяви від 29.01.2024) матеріальної шкоди (збитків), заподіяної ТОВ «Стальком Груп» (Код ЄДРПОУ 42906692) в результаті ракетного удару РФ 08.01.2024 по приміщенню ТОВ «Стальком Груп», розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/1, станом на 08.01.2024 складав: 20 431 637,79 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальком Груп» внаслідок акту збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна в результаті прямого влучання ракети, що знаходилась на озброєнні збройних сил Російської Федерації в промислову будівлю, що належить ТОВ «Стальком Груп» на праві власності і знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м, Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115/1, станом на 08.01.2024 зазнало матеріальної шкоди в розмірі 52 913 662,40 грн.

Розмір завданої матеріальної шкоді відповідно до вищевказаних висновків експертів становить 52 913 662,53 грн (32 482 024,74 + 20 431 637,79). Позивачем заявлено до стягнення 52 913 662,40 грн. Суд не виходить з межі позовних вимог та розглядає справу з урахуванням ціни позову, визначеної позивачем.

Позивач зазначає, що економічні втрати підприємств внаслідок знищення та пошкодження їх майна включають втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Упущена вигода - це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення.

Як стверджує позивач, він в останніх числах грудня 2023 року направив потенційним партнерам: ТОВ «ЦКС-Сталь» та ТОВ «СМК Інвест Груп» комерційні пропозиції від 12.12.2023 за вих. № 1102-РК та від 26.12.2023 за вих. № 1208-РК на укладення контрактів по виготовленню металевих конструкцій. Сума прибутку по двом контрактам мала скласти 18 151 921,47 грн. Обидва підприємства надали свою згоду на підписання контрактів і початок робіт з 15.01.2024 (а.с. 111-115). Однак, як зазначає позивач, у зв`язку із вищезазначеними обставинами, внаслідок яких підприємство зазнало значної шкоди по виробничим приміщенням, засобам виробництва, устаткування, вихідного матеріалу, а також у зв`язку з тим, що внаслідок отриманого емоційного потрясіння значна кількість працівників підприємства звільнилась, ТОВ «Стальком Груп» було вимушено відмовитись від двох вигідних контрактів і не одержало прибуток (втрачена вигода) на суму 18 151 921,47 грн.

Крім того, як зазначає позивач, підприємство не мало можливості своєчасно виконати свої зобов`язання перед іншими контрагентами, оскільки майже половина обладнання, устаткування та металопрокату було пошкоджено. У зв`язку із вищезазначеним суттєво знизився рейтинг та дольова участь компанії на ринку виготовлення металоконструкцій, на певний строк була втрачена можливість участі підприємства в тендерах, і як наслідок втрата клієнтів, що у сукупності привело до довготривалого падіння доходів та приниження ділової репутації. До того ж, замість розширення виробництва, підприємство за власний рахунок займалось відновленням пошкодженого обладнання і було вимушено призупинити набір працівників, а деяким було відмовлено в укладені трудових договорів, що теж негативно позначилось на діловій репутації ТОВ «Стальком Груп».

В подальшому, в середині квітня, частково відновивши пошкоджене обладнання, ТОВ «Стальком Груп» знову звернулось до ТОВ «ЦКС-Сталь» із комерційною пропозицією на укладення контракту (а.с. 118), однак ТОВ «ЦКС-Сталь» надав листом № 21042024 від 21.04.2024 (а.с. 119) негативну відповідь. В обґрунтуванні своєї відмови посилався на те, що ТОВ «Стальком Груп», надсилаючи пропозицію в грудні 2023 року, повинно було розуміти, що пропонує укласти угоду під час дії воєнного стану, тобто в умовах форс - мажору, а тому повинно було розраховувати свої можливості в разі настання таких обставин. Відмова ТОВ «Стальком Груп» від укладення контракту в січні 2024 року привело до значних збитків зі сторони ТОВ «ЦКС-Сталь», а тому ТОВ «ЦКС-Сталь» не впевнений в тому, що ТОВ «Стальком Груп», наразі, при певних проблемах із потужностями зможе виконати свої зобов`язання за новоукладеним контрактом. Позивач вбачає приниження своєї ділової репутації і оцінює завдану моральну шкоду, в розмірі 2 894 314,42 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації 73 959 898,29 грн, з яких: 52 913 662,40 грн - заподіяна матеріальна шкода, 18 151 921,47 грн - втрачена вигода, 2 894 314,42 грн - заподіяна моральна шкода.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні»» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 52 913 662,40 грн є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 18 151 921,47 грн господарський суд зазначає наступне.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Позивач вказав, що він в останніх числах грудня 2023 року направив потенційним партнерам: ТОВ «ЦКС-Сталь» та ТОВ «СМК Інвест Груп» комерційні пропозиції від 12.12.2023 за вих. № 1102-РК та від 26.12.2023 за вих. № 1208-РК на укладення контрактів по виготовленню металевих конструкцій. Сума прибутку по двом контрактам мала скласти 18 151 921,47 грн. Обидва підприємства надали свою згоду на підписання контрактів і початок робіт з 15.01.2024 (а.с. 111-115). Однак, як зазначає позивач, у зв`язку із вищезазначеними обставинами, внаслідок яких підприємство зазнало значної шкоди по виробничим приміщенням, засобам виробництва, устаткування, вихідного матеріалу, а також у зв`язку з тим, що внаслідок отриманого емоційного потрясіння значна кількість працівників підприємства звільнилась, ТОВ «Стальком Груп» було вимушено відмовитись від двох вигідних контрактів і не одержало прибуток (втрачена вигода) на суму 18 151 921,47 грн.

Господарський суд зазначає, що листи ТОВ «ЦКС-Сталь» та ТОВ «СМК Інвест Груп» про готовність укладання договорів не свідчать про фактичне укладання цих договорів та не свідчать про виникнення у сторін будь-яких зобов`язань. Переписка позивача із своїми потенційними контрагентами не свідчить та не може свідчити про обов`язкове укладання відповідних договорів в подальшому.

Таким чином, листування позивача із своїми потенційними контрагентами за відсутності укладання відповідних договорів не може свідчити про виникнення між ними будь-яких прав та обов`язків, а тому в розумінні вимог чинного законодавства України не може бути належним та достовірним доказом в підтвердження понесення позивачем збитків у формі упущеної вигоди.

Враховуючи викладене господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 18 151 921,47 грн недоведеними, необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди у розмірі 2 894 314,42 грн господарський суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що в середині квітня, частково відновивши пошкоджене обладнання, ТОВ «Стальком Груп» знову звернулось до ТОВ «ЦКС-Сталь» із комерційною пропозицією на укладення контракту (а.с. 118), однак ТОВ «ЦКС-Сталь» надав листом № 21042024 від 21.04.2024 (а.с. 119) негативну відповідь. В обґрунтуванні своєї відмови посилався на те, що ТОВ «Стальком Груп», надсилаючи пропозицію в грудні 2023 року, повинно було розуміти, що пропонує укласти угоду під час дії воєнного стану, тобто в умовах форс - мажору, а тому повинно було розраховувати свої можливості в разі настання таких обставин. Відмова ТОВ «Стальком Груп» від укладення контракту в січні 2024 року привело до значних збитків зі сторони ТОВ «ЦКС-Сталь», а тому ТОВ «ЦКС-Сталь» не впевнений в тому, що ТОВ «Стальком Груп», наразі, при певних проблемах із потужностями зможе виконати свої зобов`язання за новоукладеним контрактом. Позивач вбачає приниження своєї ділової репутації і оцінює завдану моральну шкоду, в розмірі 2 894 314,42 грн.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В даному випадку, аналізуючи зазначені позивачем обставини та надані докази, суд приходить до висновку, що ним не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідними діями відповідача було завдано шкоди діловій репутації ТОВ «Стальком Груп» (що з урахуванням п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України є підставою для стягнення моральної шкоди завданої юридичній особі).

Твердження позивача про те, що підприємство в умовах укладених угод не мало можливості своєчасно виконати свої зобов`язання перед іншими контрагентами, оскільки майже половина обладнання, устаткування та металопрокату було пошкоджено, у зв`язку із чим суттєво знизився рейтинг та дольова участь компанії на ринку виготовлення металоконструкцій, на певний строк була втрачена можливість участі підприємства в тендерах, і як наслідок втрата клієнтів, що у сукупності привело до довготривалого падіння доходів та приниження ділової репутації, про те, що позивач був вимушений призупинити набір працівників, а деяким було відмовлено в укладені трудових договорів, - і як наслідок завдання позивачу моральної шкоди - нічим не підтверджені.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивач в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2 894 314,42 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач зазначає, що за послуги з організації проведення судової будівельно - технічної експертизи та судової товарознавчої експертизи сплатив 180 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 62 від 06.02.2024 на суму 54 000,00 грн (а.с. 107), № 186 від 28.05.2024 на суму 126 000,00 грн (а.с. 109).

Таким чином, позивачем понесені витрати у зв`язку з проведенням судової будівельно - технічної експертизи та судової товарознавчої експертизи у розмірі 180 000,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи, у розмірі 180 000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст.123 ГПК України).

Відповідно до ч.4,5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів; розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи, в розмірі 180 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України в розмірі 634 963,95 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119019, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, буд 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Стальком Груп" (49098, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 60, офіс 3, ідентифікаційний код 42906692) 53 093 662,40 грн, а саме: 52 913 662,40 грн - заподіяної матеріальної шкоди, а також витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи, в розмірі 180 000,00 грн, про що видати наказ.

Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 634 963,95 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.11.2024

Суддя І.В. Мілєва