Рішення

від 01.11.2024 по справі 916/3163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2024 Справа № 916/3163/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24983020)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 )

про стягнення 9 829,44 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 по справі № 916/3163/24 позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 9 829,44 грн передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов заявлено з підстав порушення відповідачем обов`язку щодо компенсації понесених позивачем витрат, у зв`язку з наданням послуг харчування військовослужбовцю відповідача під час відбування останніми покарання на гауптвахті у військовій частині, яка перебувала на продовольчому забезпеченні позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.08.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 916/3163/24 визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 9 829,44 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а тому така справа визнана судом малозначною. Суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3163/24; присвоєно справі номер провадження 19/146/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

02.09.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військовою частиною НОМЕР_3 жодних договір в січні - березні 2023 року не укладалось. Від командування Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) пропозицій про укладення будь-яких договорів не надходило. Листи, повідомлення або витяги з наказів про зарахування сержанта ОСОБА_1 на продовольче забезпечення, до Військової частини НОМЕР_1 не надходили. Військова частини НОМЕР_1 не може здійснювати оплату без укладання договору з Військовою частиною НОМЕР_3 , бюджетними асигнуваннями на 2024 рік заборгованості 2023 року, під які зобов`язання на облік органами казначейства України не брались.

03.09.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що у продовж 2023 року між Військовою академією (м. Одеса) та Військовою частиною НОМЕР_1 виникли правовідносини пов`язані з забезпеченням харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , а саме забезпечення харчуванням військовослужбовців, які відбувають покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до розпорядження заступника ІНФОРМАЦІЯ_2 з матеріально - технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 перебуває на продовольчому забезпеченні у Військової академії ( АДРЕСА_2 ). Позивачем направлялись відповідачу листи з договором про відшкодування вартості з послуг харчування, але станом на дату звернення з позовом до суду Військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість не сплачено та не компенсовано витрати пов`язані з харчуванням військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 під час відбування покарання у Військовій частині НОМЕР_3 . Станом на дату звернення з позовом до суду, Військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість не сплачено та не компенсовано витрати пов`язані з харчуванням військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 під час відбування покарання у Військовій частині НОМЕР_3 .

04.09.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що Військова частини НОМЕР_1 не може здійснювати оплату без укладання договору з Військовою частиною НОМЕР_3 , бюджетними асигнуваннями на 2024 рік заборгованості 2023 року, під які зобов`язання на облік органами Казначейства України не брались. Також зазначив, що Військову академію (м. Одеса) слід вважати неналежним позивачем.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 916/3163/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.11.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до розпорядження заступника ІНФОРМАЦІЯ_2 з матеріально - технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче, речове забезпечення та забезпечення паливно-мастильними матеріалами зараховані військовові частини, які перебували раніше у війсьвому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 у тому числі військова частина НОМЕР_3 .

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу № 11 від 11.01.2023 командира Військової частини НОМЕР_3 : 11 січня 2023 прибув до гауптвахту для відбування покарання з 11.01.2023 по 11.03.2023 сержант ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2022 № 334/4225/22. Сержанта ОСОБА_1 зараховано на продовольче забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.01.2023.

Відповідно до витягу з наказу № 15 від 12.01.2023 начальника Військової академії (по стройовій частині), сержант ОСОБА_1 зарахований на продовольче забезпечення з 12 січня 2023, у зв`язку з відбуванням строку адміністративного арешту.

Витягом з наказу № 68 від 08.03.2023 командира Військової частини НОМЕР_3 : вважати таким, що вибув з гауптвахти 10 березня 2023 сержант ОСОБА_1 , зняти з продовольчого забезпечення у Військовій академії м. Одеса з 11 березня 2023.

Відповідно до витягу з наказу № 90 від 10.03.2023 начальника Військової академії (по стройовій частині), сержант ОСОБА_1 знятий з продовольчого забезпечення з 10 березня 2023, у зв`язку з закінченням відбування строку адміністративного арешту.

За здійсненим позивачем розрахунком грошові витрати останнього на харчування вищевказаного військовослужбовця становлять 9 829,44 грн.

Військова академія (м. Одеса) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із листом № 14/1/35 від 21.08.2023, відповідно до якого позивач вимагав сплатити (відшкодувати) витрати за харчування військовослужбовця відповідача, який відбували покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 . До вказаного листа позивачем було додано Договір про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/34, довідку-розрахунок №14/1/33.

Позивачем було надано суду проект договору про відшкодування вартості послуг з харчування, який з боку Військової частити 3033 підписаний не був.

Згідно складеного позивачем Акту №14/1/34 та довідки-розрахунку №14/1/33 про військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, позивачем було надано Військовій частині НОМЕР_1 послуги з харчування особового складу на загальну суму 9 829,44 грн.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача листа № 14/1/35 від 21.08.2023 з додатками позивачем було надано лист з описом вкладення від 22.08.2023 та накладну про пересилання поштового відправлення.

При цьому, згідно інформації з веб-сайту АТ «Укрпошта» направлене позивачем поштове відправлення було вручено відповідачу 25.08.2023.

Також позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-претензію № 26/1/416 від 22.05.2024, відповідно до якого позивач вимагав сплатити (відшкодувати) витрати за харчування військовослужбовця відповідача, який відбував покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 . До вказаного листа позивачем було додано Договір про відшкодування вартості послуг з харчування, акт, довідку-розрахунок.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача листа № 26/1/416 від 22.05.2024 з додатками позивачем було надано лист з описом вкладення від 22.05.2024 та накладну про пересилання поштового відправлення. Відповідно до рекомендовано повідомлення, направлене позивачем поштове відправлення було вручено відповідачу 27.05.2024.

Відповіді на вказані вище листи та доказів оплати витрат, пов`язаних з харчуванням військовослужбовця матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем свого обов`язку з відшкодування компенсації понесених позивачем витрат, у зв`язку з наданням послуг харчування військовослужбовцю відповідача під час відбування останніми покарання на гауптвахті у військовій частині стало підставою для зверенння позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 9 Розділу VIII Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 №656 засуджені військовослужбовці забезпечуються харчуванням за нормою № 1 - загальновійськова відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" через військову частину (установу), до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира (начальника) військової частини (установи), на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у встановленому порядку. Військовою частиною (установою), на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, для відшкодування витрат за харчування та тримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на тримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Збройних Сил України) на підставі розрахунків відповідних служб. Цей рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (два примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта). Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та тримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує в повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.

Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України № 394 від 03.11.2020, яким було затверджено Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців.

У наказі № 394 від 03.11.2020 визначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Згідно даних веб-сайту Верховної Ради України вказаний наказ був опублікований в Офіційному віснику України від 26.01.2021. Таким чином, Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність 26.01.2021, тобто після виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Відповідно до пп. "д" п. 1 приміток до Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань № 1, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу № 15 від 12.01.2023 начальника Військової академії (по стройовій частині), сержант ОСОБА_1 зарахований на продовольче забезпечення з 12 січня 2023, у зв`язку з відбуванням строку адміністративного арешту. Відповідно до витягу з наказу № 90 від 10.03.2023 начальника Військової академії (по стройовій частині), сержант ОСОБА_1 знятий з продовольчого забезпечення з 10 березня 2023, у зв`язку з закінченням відбування строку адміністративного арешту.

Матеріали справи також містять добові відомісті зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та заарештованих військовослужбовців з продовольчого забезпечення, відповідно до якої сержант Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 12.01.2023 зарахований на продовольче забезпечення та 10.03.2023 знятий з продовольчого забезпечення.

Як вже встановлено вище, Військова академія (м. Одеса) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із листом № 14/1/35 від 21.08.2023, відповідно до якого позивач вимагав сплатити (відшкодувати) витрати за харчування військовослужбовця відповідача, який відбували покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 . До вказаного листа позивачем було додано Договір про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/34, довідку-розрахунок №14/1/33. Відповідачем лист отримано 25.08.2023.

Також позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-претензію № 26/1/416 від 22.05.2024, відповідно до якого позивач вимагав сплатити (відшкодувати) витрати за харчування військовослужбовця відповідача, який відбував покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_3 . До вказаного листа позивачем було додано Договір про відшкодування вартості послуг з харчування, акт, довідку-розрахунок. Відповідачем лист-претензію отримано 27.05.2024.

Проте, після отримання вказаних листів, а також додатків до них відповідачем не було надано жодної відповіді на звернення позивача.

В процесі вирішення судом даного спору відповідачем не було надано суду жодного доказу, який може спростувати обставину відправлення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відбувати покарання на гауптвахту Військової частини НОМЕР_3 .

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України суд вважає, що строк відшкодування витрат на харчування стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 є таким, що настав, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів скаржника про відсутність бюджетних асигнувань, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

У постанові Об`єднаної Палати від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 Верховний Суд вказав, що відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до статті 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Приймаючи до уваги викладені норми Закону України "Про судовий збір", а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 2 422,40 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1868 від 11.07.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, переплачена сума судового збору складає 605,60 грн та буде повернута позивачу після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24983020) 9 829 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн 44 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24983020) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 01.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.