Рішення

від 04.11.2024 по справі 904/2912/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 904/2912/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №904/2912/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016»

про стягнення 662189,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016» (далі - відповідач) про стягнення 662189,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №010124/ЗАК від 31.01.2024 не здійснив повну оплату за надані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 261384,18 грн та пеню в розмірі 3% в сумі 400805,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016» про стягнення 662189,97 грн направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали позовної заяви надійшли на адресу Господарського суду міста Києва 30.07.2024.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 904/2912/24 між суддями матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2912/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, офіс 10.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 була отримана відповідачем - 13.09.2024.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016» (далі - замовник) було укладеного договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №010124/ЗАК (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є взаємовідносини сторін, пов`язані з перевезенням вантажів у міжміському сполученні, відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 1.2 договору перевізник зобов`язується прийняти і доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу згідно заявок на перевезення, які є невід`ємними частинами цього договору, а замовник зобов`язується оплачувати перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що перевізник виступає від свого імені, а замовник виступає від свого імені та/або за дорученням своїх контрагентів, з якими має договори про надання послуг з експедирування. У разі якщо замовник діє за дорученням своїх контрагентів, він несе відповідальність за їхні дії як за власні.

Вартість перевезення, форма і порядок оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.5 договору).

Згідно пункту 2.1 договору перевізник зобов`язаний, зокрема, вчасно надавати інформацію, що стосується номерів автотранспорту, заявлених до перевезення, П.І.Б. водіїв, що виконують перевезення; забезпечувати своєчасну подачу під навантаження справного автотранспорту; забезпечити приймання вантажу від замовника (вантажовідправника), а також здачу його вантажоотримувачу; дотримуватися строків доставки вантажу, а також технічних умов перевезення; доставляти ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення, зазначеному у товаротранспортній накладній, і видавати його уповноваженій на одержання вантажу особі.

У свою чергу, замовник зобов`язаний, зокрема, оплачувати перевізнику вартість наданих послуг (виконаних робіт) у строк не більше 5 (п`яти) банківських днів, наступних за датою підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (пункт 2.2.8 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати замовником вартості послуг (п. 2.2.8), замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 3% від суми недоплати за кожний календарний день прострочення платежу, а саме, починаючи з 6-го банківського дня від дати підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт) і завершуючи календарним днем, в який відбулося надходження коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Цей договір вважається укладеним (набирає чинності) з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2025 року (пункт 5.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу узгоджені послуги з перевезення вантажу на загальну суму 265749,40 грн, що підтверджується актами надання послуг №40 від 05.04.2024 на суму 23200,00 грн, №41 від 05.04.2024 на суму 44064,00 грн, №42 від 06.04.2024 на суму 38552,00 грн, №43 від 06.04.2024 на суму 17016,00 грн, №44 від 07.04.2024 на суму 48784,00 грн, №45 від 09.04.2024 на суму 26664,00 грн, №46 від 10.04.2024 на суму 23952,00 грн та №47 від 10.04.2024 на суму 43517,40 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг за отримані послуги з перевезення вантажу в сумі 261384,18 грн.

31.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» звернулося до відповідача з претензією №1 про сплату заборгованості за надані послуги по договору, у якій позивач вимагав сплатити наявну заборгованість.

Втім, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що послуга з перевезення - це безпосередньо сама доставка вантажу, який довірений перевізнику іншою особою (відправником) до певного визначеного пункту призначення і за надання такої послуги, яка вважається виконаною після доставки вантажу в пункт призначення, встановлюється провізна плата.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.8 договору встановлено, що замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику вартість наданих послуг (виконаних робіт) у строк не більше 5 (п`яти) банківських днів, наступних за датою підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Отже, з огляду на приписи пункту 2.2.8 договору та статті 530 Цивільного кодексу України строк оплати на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач у встановлений строк своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг перевезення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати наданих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 261384,18 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати замовником вартості послуг (п. 2.2.8), замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 3% від суми недоплати за кожний календарний день прострочення платежу, а саме, починаючи з 6-го банківського дня від дати підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт) і завершуючи календарним днем, в який відбулося надходження коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманих послуг, позивачем на підставі пункту 3.6 договору нараховано пеню у загальному розмірі 400805,79 грн, виходячи з визначеного в договорі розміру.

За змістом статей 509, 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За визначенням частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як погоджено сторонами у пункті 3.6 договору у разі несвоєчасної оплати замовником вартості послуг, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 3% від суми недоплати за кожний календарний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У той же час, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та помилково визначено початок заборгованості за актом надання послуг №46 від 10.04.2024 з 17.04.2024, так як 17.04.2024 є останнім банківським днем для сплати заборгованості за умовами договору, а тому заборгованість за вказаним актом у відповідача виникла з 18.04.2024.

Здійснивши розрахунок, з урахуванням допущених позивачем помилок, суд встановив, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 13752,13 грн, який розрахований виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016» про стягнення 662189,97 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс 2016» (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, офіс 10; ідентифікаційний код 40529616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Агро-Логістік» (49035, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новоорловська, буд. 21, кв. 1; ідентифікаційний код 43310735) основний борг у розмірі 261384 (двісті шістдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн 18 коп., пеню у розмірі 13752 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 4127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн 04 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко