Рішення

від 17.10.2024 по справі 910/8001/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2024Справа № 910/8001/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"провідшкодування збитків шляхом стягнення 267 648,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Коршун Т.О.;

від відповідача: Оніщук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8001/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» (далі також - позивач, ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - відповідач, ТОВ «Оператор ГТС України») про відшкодування збитків шляхом стягнення 267 648, 00 грн.

16.07.2024 відповідачем подано відзив на позов, а 26.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначив про здійснення відповідачем зловживання процесуальними правами, що заборонено ст. 43 ГПК України.

01.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 суд запропонував позивачу обґрунтувати, в чому полягає зловживання відповідачем його процесуальними правами та чи є підстави для вжиття заходів процесуального примусу.

Заслухавши доводи представника позивача, суд не встановив підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу та підтверджень зловживання процесуальними правами.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.10.2024.

Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 17.10.2024 надали усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.10.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» провело процедуру закупівлі відкриті торги, предмет закупівлі Електронне обладнання (Елементи чутливі), класифікатор та його відповідний код: ДК 021:2015:31710000-6, кількість 1632 штуки, закупівля № UA-2023-12-26- 012726-а, очікувана вартість закупівлі 3 046 944,00 грн. Інформація про закупівлю розміщена в електронній системі закупівель за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-26-012726-а.

ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» прийняло участь у зазначеній процедурі закупівлі. З ціновою пропозицією 2 366 400,00 грн без ПДВ позивача визнано переможцем закупівлі.

18.01.2024 відповідачем прийнято рішення в формі протоколу № 23-1256-д, яким визначено переможця процедури закупівлі і прийнято рішення про намір укладання договору про закупівлю з ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» з ціновою пропозицією 2 366 400,00 грн без ПДВ.

Після прийняття зазначеного протоколу відповідачем в електронній системі закупівель 18.01.2024 розміщено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Відповідно до пункту 2 розділу VI «Результати тендеру та укладання договору про закупівлю» тендерної документації та пункту 49 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, відповідач повинен укласти договір з переможцем не пізніше ніж через 15 днів з дати прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Як стверджує позивач, 30.01.2024 він надіслав відповідачу договір, який відповідає проекту договору, який викладено в додатку № 4 до тендерної документації, що повинен укладатись за результатом процедури закупівлі, в двох примірниках підписаний директором та засвідчений печаткою позивача.

Вказаний лист відповідач отримав 01.02.2024, однак, відповіді не надав підписаний примірник договору не повернув позивачу.

Натомість, 01.02.2024 через електронне листування ТОВ «Оператор ГТС України» повідомило позивача, що замовником торгів укладання договору за результатом процедури закупівлі № UA-2023-12-26-012726-a продовжено до 60 днів.

З доводів позивача вбачається, що для виконання зобов`язань з поставки товару перед відповідачем, ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» уклало договір поставки № 12 від 02.02.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Вектор». За умовами договору позивач купував товар «Елемент чутливий ТТЧЄ-2УЖЛ4» в кількості 1632 штуки вартістю 2 448 000,00 грн з ПДВ для подальшої поставки відповідачу.

20.03.2024 відповідачем прийнято рішення про відміну процедури закупівлі № UA-2023-12-26-012726-а. У той же день відповідачем в електронній системі закупівель за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-26-012726-а оприлюднено повідомлення в формі «Підстави для прийняття рішення про відміну тендеру» про відміну тендеру.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відміна торгів відповідачем здійснена неправомірно, що призвело до завдання позивачу збитків у формі упущеної вигоди на суму 267 648,00 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на таке:

- на етапі укладання договору в Додатку 3 до договору (Форма-зразок банківської гарантії повернення авансового платежу), який є Додатком 4 до тендерної документації процедури закупівлі, було виявлено суттєву помилку у зобов`язанні гаранта;

- замовник на підставі підпункту 2 пункту 50 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості № 1178), прийняв рішення про відміну процедури закупівлі у зв`язку із неможливістю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень;

- скарга на відповідне рішення відповідача позивачем була подана 26.03.2024, а укладення договору в силу закону було не можливим у зв`язку з закінченням строку для укладення такого договору;

- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів що підтверджують наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, в тому числі щодо наявності причинного зв`язку між діями ТОВ «Оператор ГТС України» та начебто отриманими позивачем збитками;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладена ним господарська операція із третьою особою спрямована лише на виконання зобов`язання перед відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Як вбачається із доводів, викладених у позові, розраховуючи на укладення договору за результатами процедури закупівлі та з метою виконання зобов`язань за таким договором, ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» уклало договір поставки № 12 від 02.02.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Вектор». За умовами договору позивач купував товар «Елемент чутливий ТТЧЄ-2УЖЛ4» в кількості 1632 штуки вартістю 2 448 000,00 грн з ПДВ.

20.03.2024 ТОВ «Оператор ГТС України» прийняло рішення про скасування закупівлі № UA-2023-12-26-012726-а.

На думку позивача, саме внаслідок неукладення договору за результатами процедури закупівлі, відповідачем порушено право позивача на укладення договору та отримання доходу в розмірі 267 648,00 грн.

У позовній заяві наведено розрахунок упущеної вигоди, який зроблений наступним чином:

- вартість придбання товару без ПДВ 2 040 000,00 грн;

- вартість реалізації товару відповідачу без ПДВ 2 366 400,00 грн;

- від різниці вартості товару визначається податок на прибуток підприємств (18%), який має сплатити позивач після отримання оплати за товар від відповідача - становить 58 752,00 грн;

- втрачена вигода, на яку має право розраховувати позивач визначається:

2 366 40,00-2 040 000,00=326 400,00

326 400,00*18%=58 752,00

326 400,00-58752,00=267 648,00.

26.03.2024 ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» звернулося до Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель із скаргою № UA-2023-12-26-012726-а.с1 про порушення ТОВ «Оператор ГТС України» (замовником) порядку проведення процедури закупівлі.

Відповідно до Рішення № 6219-р/пз від 08.04.2024 Комісії, зобов`язано ТОВ «Оператор ГТС України» скасувати рішення про відміну процедури закупівлі - «Електронне обладнання (Елементи чутливі)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2023-12-26-012726-а.

Вказаним рішенням, за твердженнями позивача, підтверджується вина відповідача у заподіяних позивачу збитках.

У той же час, суд наголошує, що при визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховним Судом України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання, наприклад, неповерненням продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов`язань.

До складу виду збитків відноситься неодержаний прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов`язання було б виконано контрагентом.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна, продукції( робіт ,послуг) з вини контрагента.

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Однак, у даному випадку, всупереч наведеному, позивачем не доведено, що укладена ним господарська операція із третьою особою спрямована лише на виконання зобов`язання з відповідачем.

Відповідно до відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» є 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням. Іншими видами діяльності є: 27.90 Виробництво іншого електричного устатковання, 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням, 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

Зі змісту інформації, розміщеної на офіційному сайті позивача (https://i-p.com.ua/about/) в розділі «Про компанію», вбачається, що діяльність позивача спрямована на постачання електронних комплектуючих і складових частин для автоматизації для суб`єктів господарювання різних сегментів ринку, в тому числі:

- авіакосмічна та оборонна промисловість, телекомуникації, системи управління та специфічні складові для атомної енергетики, нафтогазова галузь, транспорт, системи обліку енергоресурсів, автомобільна промисловість, системи охорони та безпеки, виробництво контрольно-вимірювального обладнання, автоматизація виробництва та технологічних процесів.

Тобто, основними видами діяльності ТОВ «ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ» є не постачання товарів, які вироблені безпосередньо ним, а постачання товарів, придбаних у інших контрагентів.

Таким чином, для підтримання можливості постійно та стабільно здійснювати свою господарську діяльність (з усіма своїми контрагентами-покупцями, а не лише з відповідачем), позивачу необхідно постійно придбавати товари у інших контрагентів.

Отже, укладення позивачем будь-якого договору про придбання товарів спрямоване саме на забезпечення всіх своїх господарських зобов`язань, а не лише з відповідачем.

Будь-яке співпадіння назви та кількості товарів жодним чином не підтверджує, що такі товари придбаваються саме для виконання певного зобов`язання і не можуть бути в подальшому продані позивачем іншим своїм контрагентам.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції суб`єкта господарювання на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів суб`єкта господарювання та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Проте, не завжди результатом господарської діяльності є саме отримання прибутку. Жоден суб`єкт господарювання, вчиняючи ту або іншу господарську операцію, не може бути повністю впевнений у її майбутній прибутковості, оскільки завжди існує вірогідність (ймовірність) того, що певна господарська операція буде неприбутковою.

З наявних в матеріалах справи доказів та пояснень позивача не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між заявленими до стягнення збитками (упущеними доходами від продажу товару) та діями (бездіяльністю) відповідача з неукладенням договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків (реальної можливості отримання доходу), ні безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення суми неодержаних доходів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМТЕХ ПРОЕКТ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко