Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/10680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/10680/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«Гарант і Я»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 81.992,52 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.08.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 81.992,52 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 649-14-23-03-203 від 21.07.2023 внаслідок настання 25.05.2024 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_1 , керування якого здійснював ОСОБА_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ 2108», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 216068866). У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 81.992,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10680/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.09.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.09.2024 о 20:11 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.09.2024 включно.

18.09.2024 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № EР/216068866.

25.09.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на те, що ним 24.09.2024 сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 79.392,52 грн (81.992,52 грн - 2.600,00 грн франшизи), що підтверджується платіжною інструкцією № 51540 від 24.09.2024.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 09/07/2024 у справі № 466/5368/24 вбачається, що ОСОБА_2 30.04.2024 о 19:35 год. у м. Львові по вул. Хвильового, 44 керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номер НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , котрий рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України. Після чого, будучи учасником ДТП, не залишився на місці події та не повідомив орган чи підрозділ поліції про подію, чим порушив вимоги п. 2.10.а ПДР України. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3.400,00 грн.

Автомобіль марки «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_3 , застрахований ОСОБА_3 у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 649-14-23-03-203 від 21.07.2023.

Відповідно до виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» рахунку № М000025654 від 08.05.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_3 , склала 68.168,52 грн.

Відповідно до виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» рахунку № М000027065 від 21.07.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_3 , ще склала 13.824,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 297-24-03-14 від 07.06.2024 та страховий акт № 453-24-03-14 від 23.08.2024 згідно яки визначено загальну суму страхового відшкодування в розмірі 81.992,52 грн.

Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 81.992,52 грн були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» згідно платіжних інструкцій № 814 від 11.06.2024 на суму 68.168,52 грн та № 1278 від 26.08.2024 на суму 13.824,00 грн.

Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки «ВАЗ 2108», державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/216068866 застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант».

Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР/216068866 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 130.000,00 грн та розмір франшизи визначено в сумі 2.600,00 грн.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 81.992,52 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2108», державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/216068866, то відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки умовами полісу № ЕР/216068866 розмір франшизи встановлено в сумі 2.600,00 грн, страхове відшкодування підлягає зменшенню на його розмір.

З огляду на те, що відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «HYUNDAI Santa FE», державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування за вирахуванням франшизи, тому обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 79.392,52 грн (81.992,52 грн - 2.600,00 грн).

Проте, відповідачем подано платіжну інструкцію № 51540 від 24.09.2024, яка свідчить, що відповідач перерахував позивачу страхове відшкодування в розмірі 79.392,52 грн.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Тобто, суд, закриваючи провадження у справі не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 79.392,52 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 79.392,52 грн страхового відшкодування закрити.

2. В іншій частині в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (79022, м. Львів, вул. Городецька, 174; код ЄДРПОУ 37317151) 2.931 (дві тисячі дев`ятсот тридцять одну) грн 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова