Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/10412/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/10412/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Дем`янова Дмитра Валерійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП Ко»

про стягнення 206.950,82 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

23.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дем`янова Дмитра Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП Ко» про стягнення 206.950,82 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору про надання послуг № 21/07/23 від 21.07.2023 позивачем у період з березня 2024 року по червень 2024 року були надані відповідачу послуги з розробки та інформаційно-технологічного супроводу (технічної підтримки) комп`ютерної програми у відповідності до КВЕД 62.02 на загальну суму 477.532,00 грн, що підтверджується актами № 4 від 15.04.2024 на суму 196.540,00 грн, № 5 від 31.03.2024 на суму 137.900,00 грн та № 6 від 03.06.2024 на суму 143.092,00 грн. За умовами п. 4.2 договору оплата послуг здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту про надання послуги. Відповідачем були частково сплачені виставлені рахунки за надані послуги у розмірі 280.992,00 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 206.950,82 грн, з яких 196.505,00 грн основного боргу, 8.905,45 грн пені, 1.540,37 грн інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/10412/24; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.08.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600285823908 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03057, м. Київ, вул. Марії Капніст, 2, офіс 3, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

30.09.2024 судом отримано конверт разом з ухвалою від 29.08.2024 (номер відправлення 0600285823908), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 19.09.2024 з позначкою «не має договору».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2023 між Фізичною особою-підприємцем Дем`яновим Дмитром Валерійовичем (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЛП Ко» (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 21/07/23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання передбачених цим договором послуг за плату (надалі - послуги).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 196.505,00 грн основного боргу та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 8.905,45 грн пені та 1.540,37 грн інфляційних витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1 договору договір набирає чинності з дня його укладання сторонами та діє протягом 1 (одного) року після його підписання сторонами до його виконання. Договір вважається автоматично пролонгованим ще на рік, якщо жодна з сторін не побажала його розірвати.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до п. 3.1 договору приймання-передача наданих послуг, передбачених п. 1.1. договору, оформлюється між сторонами з періодичністю один раз на місяць в останній день місяця за актом про надані послуги (надалі - акт про надані послуги), який є невід`ємною частиною договору після підписання його сторонами

Згідно з п. 3.5 договору сторони дійшли згоди, що підписаний акт про надані послуги є підставою вважати прийняття замовником послуг з підтвердженням належної якості та відсутності будь-яких зауважень чи претензій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано послуги загальною вартістю 477.532,00 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг:

№ 4 від 15.04.2024 на суму 196.540,00 грн; підписаний сторонами через систему електронного документообігу 15.04.2024;

№ 5 від 31.03.2024 на суму 137.900,00 грн; підписаний сторонами через систему електронного документообігу 30.04.2024;

№ 6 від 03.06.2024 на суму 143.092,00 грн підписаний сторонами через систему електронного документообігу 03.06.2024.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Вартість цього договору визначається загальною сумою усіх погоджених сторонами актів про надані послуги.

Згідно з п. 4.2 договору оплата послуг виконавця, передбачених п. 1.1. цього договору, здійснюється замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надані послуги.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи викладене, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг у наступні строки

за актом № 4 від 15.04.2024 у строк до 29.04.2024 включно,

за актом № 5 від 31.03.2024 у строк до 14.05.2024 включно,

за актом № 6 від 03.06.2024 у строк до 17.06.2024 включно.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату послуг інформатизації з роботи та інформаційно-технічного супроводу (технічної підтримки комп`ютерної програми) на загальну суму 477.497,35 грн:

№ 4 від 15.04.2024 на суму 334.405,00 грн;

№ 5 від 03.06.2024 на суму 143.092,35 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно виставлених рахунків було частково сплачено послуги в розмірі 280.992,35 грн, а саме:

26.04.2024 було сплачено суму 137.900,00 грн в призначені платежу зазначено: сплата за послуги інформатизації з роботи та інформаційно-технічного супроводу (технічної підтримки) комп`ютерної програми згідно рахунку № 4 від 15.04.2024 договір № 21/07/23 від 21.07.2023 без ПДВ;

03.06.2024 було сплачено суму 141.750,35 грн в призначені платежу зазначено: доплата за послуги інформатизації з роботи та інформаційно-технічного супроводу (технічної підтримки) комп`ютерної програми згідно рахунку № 4 від 15.04.2024 договір № 21/07/23 від 21.07.2023 без ПДВ;

03.06.2024 було сплачено суму 1.342,00 грн в призначені платежу зазначено: оплата послуги інформатизації з роботи та інформаційно-технічного супроводу (технічної підтримки) комп`ютерної програми згідно рахунку № 5 від 03.06.2024 договір № 21/07/23 від 21.07.2023 без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3.3 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцеві вартість наданих послуг.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі на загальну суму 196.539,65 грн (477.532,00 грн - 280.992,35 грн), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

Проте у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 196.505,00 грн основного боргу виходячи із загальної суми виставлених до оплати рахунків (477.497,35 грн - 280.992,35 грн), яка не оспорена відповідачем.

Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується із заявленим позивачем розміром основного боргу 196.505,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 196.505,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку, якщо замовник не здійснив оплату протягом 10 (десяти) банківських днів після укладення акту про надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками позивача

на суму боргу 54.755,00 грн за період з 15.05.2024 по 10.08.2024,

на суму боргу 141.750,00 грн за період з 18.06.2024 по 10.08.2024

становить 8.905,44 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8.905,44 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.540,37 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 54.755,00 грн за період травень, червень 2024 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.540,37 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дем`янова Дмитра Валерійовича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП Ко» (03057, м. Київ, вул. Марії Капніст, 2, офіс 3; код ЄДРПОУ 45105304) на користь Фізичної особи-підприємця Дем`янова Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) 196.505 (сто дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 8.905 (вісім тисяч дев`ятсот п`ять) грн 44 коп. пені, 1.540 (одну тисячу п`ятсот сорок) грн 37 коп. інфляційних втрат та 3.250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова