Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/9104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/9104/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за первісним позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, корп. А, оф. 3, ідентифікаційний код: 23505151)

про виселення з орендованого майна,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476)

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407)

2) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, корп. А, оф. 3, ідентифікаційний код: 23505151)

про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним рішення та визнання договору продовженим,

за участю представників

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним): Ястребова І.Г.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Котова Ю.І.

від третьої особи за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним): Осіпчук Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" про виселення з орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (надалі - відповідач), а також Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" (надалі - балансоутримувач) було укладено договір №3076 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір) на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 2 лiт. А, загальною площею 480, 00 кв. м для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту. Однак позивач зазначає, що термін дії договору закінчився 28.10.2022, проте відповідач, порушуючи умови договору, приміщення не звільнив, займає їх безпідставно та підлягає виселенню з нежитлових приміщень загальною площею 480,00 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 2 лiт. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2024, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

06.08.2024 Комунальним підприємством "Плесо" Київської міської державної адміністрації через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано пояснення, у яких третя особа просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на ті обставини, що балансоутримувачем належним чином виконано свій обов`язок щодо доведення інформації про непродовження дії договору оренди, водночас орендодавцем надано орендарю лист про непогодження продовження терміну дії договору оренди, та, враховуючи закінчення строку дії договору оренди, вказані листи відображають вільне волевиявлення про припинення дії договору, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на його безпідставність, оскільки рішення про відмову у продовженні договору може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у його письмовому зверненні, однак лист КП "Плесо" від 09.06.2022 №077/221-1087 про непродовження договору оренди не містить відповідних обґрунтованих пояснень, при цьому посилання в цьому листі на службову записку директора з виробничо-технічних питань КП "Плесо" від 06.06.2022 щодо необхідності проведення реконструкції зони відпочинку "Центральна" не є обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди.

Цією ж датою через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач-1 за зустрічним позовом) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним рішення та визнання договору продовженим.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що лист балансоутримувача від 09.06.2022 №077/221-1087 про не продовження договору оренди №3076 від 30.10.2019, як правочин, не відповідає вимогам Закону та може бути визнаний судом недійним, оскільки останнім не було надано належним чином обґрунтованих підстав використання орендованого приміщення для власних потреб, водночас рішення орендодавця про непродовження договору, оформлене листом від 27.06.2022 №062/05-13-2378, не відповідає вимогам постанови КМУ від 03.06.2020 №483.

16.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" подано заперечення проти прийняття зустрічного позову до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/9104/24.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.09.2024.

12.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якій відповідач-2 за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, зазначаючи про помилковість твердження позивача щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди №3076 від 30.10.2019, оскільки вказаний договір припинив свою дію, а орендар не звільнив орендоване приміщення, тому первісна вимога про виселення з приміщення відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України; не відповідає дійсності і твердження позивача за зустрічним позовом, що лист КП "Плесо" №077/221-1087 від 09.06.2022 є одностороннім правочином, який порушує закон та може бути визнаний судом недійсним; також Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні, що свідчить про відсутність у останнього станом на сьогоднішній день права на володіння майном на умовах оренди.

16.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" подано відповідь на відзив (на зустрічний позов), у якій позивач за зустрічним позовом заперечує проти доводів, наведених відповідачем-2 у відзиві, наголошуючи, що Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради не доведена належними доказами жодна з наведених обставин непродовження договору оренди, водночас твердження щодо бездіяльності ТОВ "ШВЕРІН", яка призвела до занедбаного стану об`єкта оренди, є безпідставними.

18.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради подано відзив на зустрічну позовну.

У судовому засіданні 25.09.2024 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.10.2024

25.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" ЄСІТС подано клопотання про залишення відзиву на зустрічну позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради без розгляду, оскільки такий відзив поданий поза межами процесуального строку та заяву про виправлення описки.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом залишено без задоволення клопотання ТОВ"ШВЕРІН", оскільки встановлено, що Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради подано відзив на зустрічну позовну заяву у строки визначені ухвалою суду від 02.09.2024.

Також у судовому засіданні 09.10.2024 виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та третьої особи (відповідача-2 за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечили, просили відмовити, в свою чергу, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечив просив відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні 23.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30.10.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3076 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від « 03» жовтня 2019 року №37/172 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, (далі - об`єкт), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 2 літ. А для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.

У відповідності до пункту 2.1. договору об`єктом оренди є: нежитлова будівля площею 480, 0 кв. м. (1 та 2 поверх), згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

За умовами пункту 2.4. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Передача об`єкта оренди не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об`єкт. Власником об`єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.5 договору).

Підпунктом 4.2.20 пункту 4.2. договору визначено обов`язок орендаря після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

За умовами пункту 7.5. договору у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без запобігання йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з "30" жовтня 2019 року до "28" жовтня 2022 року. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договір є укладеним з моменту державної реєстрації (пункт 9.1. договору).

У пункті 9.4. договору наведені підстави припинення його дії, зокрема: у разі невиконання або системного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 9.7. договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.21 цього договору.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.10.2019 підприємство-балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди від 30.10.2019 нежитлову будівлю, що перебуває на балансі КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" загальною площею 480, 0 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 2 літ. А.

09.06.2022 балансоутримувач повідомив орендаря листом №077/221-1087 про не продовження договору оренди №3076 від 30.10.2019 в зв`язку з необхідністю використання об`єкта оренди для власних потреб, а саме з метою розширення сфери надання послуг для комфортного і безпечного відпочинку містян та гостей на пляжі "Центральний".

Вказаний лист отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" 23.06.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0200252445500.

27.06.2022 орендодавець направив орендарю лист №062/05-13-2378, яким повідомив про те, що термін дії договору продовжуватись не буде та Товариству з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" необхідно буде звільнити орендовані приміщення і передати їх по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

17.10.2022 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" лист №077/221-2412 з вимогою про повернення орендованого по договору оренди №3076 майна. Також в даному листі балансоутримувачем було наголошено про необхідність орендарю повернути займане приміщення у 3-денний термін та передати його за актом приймання-передачі.

Крім цього, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" із заявою № 077/221-2580 від 01.11.2022 про припинення договору оренди №3076 з вимогою про повернення орендованого майна.

Втім, як зазначає позивач за первісним позовом, не зважаючи на отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" листів від орендодавця і балансоутримувача про не продовження договору оренди на новий строк та про необхідність звільнення об`єкта оренди і повернення його балансоутримувачу за актом приймання-передачі, станом на дату подачі позовної заяви нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Труханівська, 2, літ. А, загальною площею 480,00 кв. м (1, 2 поверхи) не повернуте, знаходиться у володінні відповідача, та останній продовжує використовувати приміщення, порушуючи при цьому право власника майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном.

У зв`язку з викладеним Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся до суду з первісним позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Третя особа у своїх поясненнях (за первісним позовом) підтримує позовні вимоги з указаних вище підстав.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" заперечує проти задоволення первісних позовних вимог, зазначаючи про відсутність обґрунтованих та доведених належними доказами підстав для відмови у продовженні договору оренди, передбачених ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при цьому посилання у листі балансоутримувача від 09.06.2022 №077/221-1087 на службову записку директора з виробничо-технічних питань КП "Плесо" від 06.06.2022 щодо необхідності проведення реконструкції зони відпочинку "Центральна" не є обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" стверджує, що оскільки лист балансоутримувача № 077/221-1087 від 09.06.2022, як односторонній правочин, та рішення орендодавця, оформлене листом від 27.06.2022 № 062/05-13-2378, про не продовження договору оренди № 3076 від 30.10.2019 не містять обґрунтованих підстав для відмови в продовженні дії договору, не відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а відтак підлягають визнанню недійними, крім того рішення орендодавця (лист від 27.06.2022 № 062/05-13-2378) також не відповідає вимогам постанови КМУ від 03.06.2020 №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", позаяк в цьому рішенні не вказано найменування та реквізити балансоутримувача.

Викладене і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" до суду із зустрічним позовом про визнання недійними одностороннього правочину балансоутримувача, викладеного в листі від 09.06.2022 №077/221-1087, та рішення орендодавця, викладеного у листі від 27.06.2022 № 062/05-13-2378, щодо не продовження договору та визнання продовженим договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3076 від 30.10.2019 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).

Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як було встановлено вище, пунктом 9.1. договору сторони погодили термін дії договору до 28.10.2022.

Оскільки об`єкт оренди - нежитлова будівля площею 480, 0 кв. м. (1 та 2 поверх), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 2 літ. А, належить до комунальної власності, відносини, пов`язані з орендою вказаного нерухомого майна, регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992 (чинного на час укладення договору).

Відповідно до ст. 17 вказаного закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, згідно з указаною нормою, після закінчення терміну договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

При цьому, суд зауважує, що 27.12.2019 набрав чинності та 01.02.2020 введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157-IX), який врегульовує правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За визначенням статті 1 Закону № 157-IX оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк;

Частиною 1 статті 18 Закону № 157-IX передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За змістом частини 2 цієї статті, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 4 ст. 18 Закону № 157-IX).

Частиною 9 статті 18 Закону № 157-IX встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Отже, Закон № 157-IX не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а встановлює певний порядок здійснення волевиявлення зі сторони, як орендаря так і орендодавця, доказів дотримання якого сторонами суду не надано.

В той же час, суд враховує, що закінчення строку спірного договору оренди (28.10.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила пунктом 61, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022 (далі - Постанова № 634).

У пункті 5 Постанови № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Таким чином, пунктом 5 Постанови № 634 передбачено виняток, який виключає автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (балансоутримувач) направило, як орендодавцю - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, так і орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" лист №077/221-1087 від 09.06.2022, в якому повідомило, що відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 142 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та листа роз`яснення Департаменту комунальної власності м. Києва від 03.06.2022 № 062/05-21-1929 про не продовження договору оренди №3076 від 30.10.2019.

У вказаному листі зазначено, що після закінчення дії договору оренди № 3076 від 30.10.2019 нежитлова будівля (гардероб, інв. № 10310102) буде використовуватися безпосередно балансоутримувачем з метою розширення сфери надання послуг для комфортного і безпечного відпочинку містян та гостей на пляжі "Центральний", острів Труханів.

Як встановлено судом, цей лист отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" 23.06.2022.

Відповідно до листа від 27.06.2022 № 062/05-13-2378, адресованого орендарю та балансотуримувачу, Департаментом комунальної власності м. Києва повідомлено, що договір оренди від 30.10.2019 № 3076 продовжуватись не буде, у зв`язку з чим відповідачу необхідно звільнити орендовані приміщення та передати їх по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

17.10.2022 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" лист №077/221-2412 з вимогою про повернення орендованого по договору оренди №3076 майна, у якому також просив останнього підписати акти приймання-передачі нерухомого майна.

Таким чином, передбачені Законом № 157-IX, з урахуванням особливостей у період воєнного стану, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, умови для не продовження дії договору оренди комунального майна в умовах воєнного стану були дотримані.

При цьому, суд не враховує посилання відповідача за первісним позовом щодо відсутності доказів, які підтверджують обставини, наведені в листі № 077/221-1087 від 09.06.2022, позаяк процедура не продовження договору оренди шляхом надсилання письмового звернення балансоутримувача не покладає на останнього додаткового обов`язку доводити наявність конкретно визначених ним та обґрунтованих підстав відмови у продовженні договору оренди.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Підпунктом 4.2.20 пункту 4.2. договору визначено обов`язок орендаря після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

За умовами пункту 7.5. договору у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без запобігання йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Враховуючи той факт, що термін дії договору, на підставі якого орендар користується спірним майном, є припиненим, а доказів повернення майна у встановленому вказаним договором порядку матеріали справи не містять, вимога позивача за первісним позовом про виселення відповідача підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписи статті 202 Цивільного кодексу України встановлюють, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, повідомлення сторони договору може вважатися одностороннім правочином, у випадку, якщо воно породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки обох сторін договору.

Умови чинності правочинів встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позаяк позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами, з якими закон пов`язує недійсність одностороннього правочину Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", оформленого листом № 077/221-1087 від 09.06.2022, і судом таких не встановлено, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Втім, під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не надано суду належні та допустимі докази, що рішення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо не продовження договору оренди, викладене в листі від 27.06.2022 № 062/05-13-2378, суперечить вимогам частини 9 статті 18, статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, а також порушує законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН", у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню також в цій частині.

З огляду на встановлені судом обставини щодо закінчення дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3076 від 30.10.2019, відповідно, вимоги в частині продовження дії договору не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476) з нежитлових приміщень загальною площею 480,00 кв. м (1, 2 поверхи), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, буд. 2 літ. А.

3. Стягнути з Товариства Товариство з обмеженою відповідальністю "ШВЕРІН" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407) судові витрати в розмірі 3 028 грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024

Суддя Л.Г. Пукшин