Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/6675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/6675/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1"

про стягнення 573 143,94 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у розмірі 573 143,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.03.2020 року № 2268-1 використовував орендоване приміщення не за цільовим призначенням, у зв`язку з чим позивач недоотримав доходу (орендної плати) у вищенаведеному розмірі.

Ухвалою від 03.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6675/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

21.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства від 17.06.2024 року № 2/24, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що у довідці про заборгованість, яка додана до позовної заяви, Підприємство необґрунтовано зазначило нарахування орендної плати, починаючи з лютого 2020 року, а саме: лютий 2020 року - не 13 645,92 грн. (як визначено договором), а 17 072,77 грн. Відповідно, нарахування сум орендної плати за наступні місяці, з урахуванням умов пункту 3.2 укладеного між сторонами договору, є некоректними. Більше того, факт сплати всіх орендних платежів станом на 01.01.2023 року підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2024 року в справі № 910/19016/23, яке набрало законної сили.

Також відповідач зазначив, що факт використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням був встановлений позивачем 05.07.2023 року, а відтак попередня перевірка такого використання в силу імперативних приписів пункту 17.1 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", яким передбачено обов`язок балансоутримувача здійснювати перевірку фактичного використання майна з обов`язковим складанням актів перевірки та наданням їх орендодавцю один раз на півроку, мала бути проведена 06.01.2023 року. При цьому, невиконання позивачем дій щодо здійснення перевірки цільового використання об`єкта оренди один раз на пів року не може мати наслідком стягнення різниці за нецільове використання орендованого майна за весь період дії договору.

Крім того, позивач не довів обґрунтованості пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої з дати укладення договору до 23.02.2022 року, а також з січня по квітень 2024 року, у той час як з 24.02.2022 року по грудень 2023 року Товариство використовувало об`єкт оренди за цільовим призначенням та для потреб оборони і було звільнене від обов`язку сплати орендної плати протягом цього періоду.

28.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Підприємства від 28.06.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє зазначило, що господарським судом міста Києва при розгляді справи № 910/19016/23 не було прийнято залучені позивачем до відповіді на відзив докази, у зв`язку з не поданням їх у встановлений законом строк. Отже, оскільки первісно пред`явлені до відповідача позовні вимоги у наведеній справі не ґрунтувалися на донарахуванні Підприємством сум орендної плати за договором у зв`язку з нецільовим використанням об`єкта оренди на підставі, зокрема, акту обстеження нежитлових приміщень від 05.07.2023 року, підстави і предмет позову у справі № 910/6675/24 є відмінними від підстав та предмета спору в справі № 910/19016/23.

Позивач також зазначив, що оскільки перевірка використання об`єкта оренди до 05.07.2023 року не проводилася, донарахування орендної плати здійснено Підприємством з 25.03.2020 року, тобто з дати укладення між сторонами договору оренди № 2268-1.

Щодо нарахування орендної плати за спірний період, позивач звернув увагу, що відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року № 903/9073, пункту 2 рішення Київської міської ради від 30.07.2020 року № 253/9332 встановлено орендну плату орендарям у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної в договорах оренди; згідно з пунктом 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні" нарахування орендної плати припинено з 24.02.2022 року, а пунктом 19.11 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572 (із змінами та доповненнями) "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" установлено, що на період з 01.01.2024 року до 01.07.2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

05.07.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 02.07.2024 року № 2/24, в яких останній вказав, що Товариство було звільнене від сплати орендної плати, а отже стягнення з нього орендної плати за період з 06.01.2023 року по 05.07.2023 року в силу дії рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 451/4592 є неправомірним.

Також відповідач заперечив факт нецільового використання ним орендованого нерухомого майна з моменту укладення договору, зазначивши про проведення 05.07.2023 року в орендованому приміщенні ремонту транспортного засобу (потреба в чому виникла лише 05.07.2023 року), який використовувався Товариством у його господарській діяльності.

08.07.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Товариства від 04.07.2024 року № 8/24, в яких останнє наголосило на помилковості здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум грошових коштів, зважаючи на не врахування Підприємством пункту 1 рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року № 903/9073, пункту 2 рішення Київської міської ради від 30.07.2020 року № 253/9332, якими встановлено орендну плату орендарям у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної в договорах оренди.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2268-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.10.2016 року № 2268) (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 № 37/172 (п. 388) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок № 13, літера Г, для розміщення складу.

Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін, а також скріплена печатками наведених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 400,60 м2, у т.ч. 1 поверх - 326,50 м2, антресоль - 74,10 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору. Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 04.07.2019 року висновком про вартість майна станом на 31.03.2019 року, становить: за 1 м2 - 6 712,43 грн., всього: 2 689 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна передав, а відповідач прийняв у орендне користування приміщення у нежитловому будинку № 13Г по вулиці Гната Хоткевича (Червоногвардійська) у місті Києві , загальною площею 400,60 м2.

За умовами пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (у редакції рішень Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304 та від 13.02.2020 року № 129/8299) (далі - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2020 року - 34,06 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому складає 13 645,92 грн.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 цієї угоди).

У пункті 3.6 Договору його сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача (Підприємства), починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (пункт 3.7 Договору).

Пунктом 4.2.1 Договору на орендаря покладено обов`язок використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно з пунктом 8.3 наведеної угоди об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього Договору.

Відповідно до пункту 8.5 Договору у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням Договір може бути розірвано.

Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1 Положення.

Пунктами 9.1, 9.7 Договору передбачено, що останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.03.2020 року до 23.03.2023 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Факт продовження терміну дії Договору та його чинність на час розгляду спору в даній справі сторонами визнавався та не заперечувався.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Підприємство посилалося на те, що 05.07.2023 року представниками позивача було проведено перевірку фактичного використання відповідачем орендованого за Договором приміщення та складено відповідний акт, яким зафіксовано використання Товариством цього приміщення площею 400,60 м2 для розміщення станції з технічного обслуговування машин. Означеним актом також встановлено, що борг відповідача по орендній платі відсутній.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням Договір може бути розірвано. Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (у редакції рішень Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304 та від 13.02.2020 року № 129/8299).

Враховуючи наведені обставини та положення Договору, позивач на виконання доручення Департаменту від 09.10.2023 року № 062/05-13-5414 у жовтні 2023 року виконав новий розрахунок орендної плати із застосуванням інших орендних ставок, передбачених Методикою, а саме: на площу 326,50 м2 та 74,10 м2 (для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів, у т.ч. автомийок та/або послуг шиномонтажу) - 10 % від експертної вартості, що становить 57,23 грн. за 1 м2 або 22 925,14 грн. за місяць (пункт 8 позиція 2 Таблиці 2 Додатку 1 до рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085).

Листом від 30.10.2023 року № 062/15/1/05-2944 позивач звернувся до Товариства з проханням оплатити направлений відповідачу рахунок-фактуру від 25.10.2023 року № 1648 на сплату донарахованої заборгованості з орендної плати за Договором, яка станом на 25.10.2023 року склала 478 179,21 грн.

Зважаючи на залишення Товариством цієї претензії без задоволення, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача донарахованої у період з березня 2020 року по квітень 2024 року орендної плати у розмірі 573 143,94 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою Договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між його сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами частин 1, 2 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як було зазначено вище, Підприємство у позовній заяві посилалося на те, що 05.07.2023 року представниками позивача було проведено перевірку фактичного (цільового) використання відповідачем орендованого за Договором приміщення, за результатами якої складено відповідний акт від 05.07.2023 року. Вказаним актом зафіксовано використання Товариством орендованого приміщення площею 400,60 м2 для розміщення станції з технічного обслуговування машин, у той час як відповідно до пункту 1.1 Договору це приміщення було передане в оренду відповідачу для розміщення складу.

На виконання доручення Департаменту від 09.10.2023 року № 062/05-13-5414 позивач у жовтні 2023 року виконав новий розрахунок орендної плати із застосуванням інших орендних ставок, передбачених Методикою, а саме: на площу 326,50 м2 та 74,10 м2 (для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів, у т.ч. автомийок та/або послуг шиномонтажу) - 10 % від експертної вартості, що становить 57,23 грн. за 1 м2 або 22 925,14 грн. за місяць (пункт 8 позиція 2 Таблиці 2 Додатку 1 до рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085).

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням Договір може бути розірвано. Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (у редакції рішень Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304 та від 13.02.2020 року № 129/8299) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 17.1 Положення орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. У разі необхідності залучаються представники відповідних органів державної виконавчої влади та депутати Київської міської ради. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо стягнення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надають інформацію Департаменту та Постійній комісії про сплату за оренду та про перерахування частини орендної плати до бюджету міста Києва, а також про вжиті заходи щодо погашення заборгованості з орендної плати. Зазначені звіти оприлюднюються на офіційному сайті Департаменту.

Підприємства-балансоутримувачі один раз на півроку здійснюють перевірку фактичного використання майна з обов`язковим складанням актів перевірки та наданням їх орендодавцю.

Зі змісту наведених приписів Положення вбачається, що на підприємства-балансоутримувачів покладено обов`язок один раз на півроку здійснювати перевірку фактичного використання орендованого майна з обов`язковим складанням актів перевірки та наданням їх орендодавцю.

У той же час, зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається (що не заперечувалося Підприємством у відповіді на відзив на позовну заяву), що всупереч вищенаведеним приписам позивач протягом більше трьох років (з моменту укладення Договору і до 05.07.2023 року) не проводив будь-яких перевірок фактичного використання Товариством орендованого за Договором майна, а перша перевірка такого використання була здійснена позивачем лише у липні 2023 року, в зв`язку із чим донарахування спірної у даній справі орендної плати було здійснено з 25.03.2020 року, тобто з дати укладення Договору, до квітня 2024 року (більше, ніж за 4 роки).

Проте, пунктом 8.5 Договору на орендаря (у разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням) покладено обов`язок додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, саме з дати останньої перевірки, проведеної згідно з пунктом 17.1 Положення, що кореспондує обов`язку Підприємства здійснювати відповідні перевірки один раз на півроку.

В силу положень статті 129 Конституції України, статей 2, 6, 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 2, 11, 236 Господарського процесуального кодексу України суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позицію щодо дотримання справедливості висловив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, зазначивши, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Поряд з цим загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (пункти 2, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Водночас стягнення з орендаря на користь балансоутримувача донарахованої орендної плати за весь період дії Договору, тобто більше, ніж за 4 роки, зумовлене невиконанням Підприємством покладеного на нього обов`язку з проведення перевірок фактичного використання орендованого майна, на переконання суду, не відповідає вищевказаним принципам, а відтак є необґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи проведення позивачем єдиної перевірки фактичного (цільового) використання відповідачем орендованого за Договором приміщення 05.07.2023 року, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження створення Товариством перешкод балансоутримувачу в проведенні таких перевірок в інші періоди, суд дійшов висновку про те, що максимально можливим періодом донарахування орендної плати (передбаченої пунктом 8.5 Договору різниці між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором), з урахуванням пункту 17.1 Положення, є період з 05.01.2023 року по 05.07.2023 року, тобто піврічний граничний строк, встановлений Положенням для проведення Підприємством відповідних перевірок.

Суд зазначає, що підставою пред`явленого Підприємством позову є порушення Товариством покладено на нього обов`язку з цільового використання об`єкта оренди, а в якості правової підстави для стягнення з відповідача спірної суми грошових коштів позивач посилався на положення пункту 8.5 Договору.

Означеними положеннями передбачено, що у разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням, орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором.

Відтак, у даному випадку дійсну ціну позову складає сума грошових коштів, що становить різницю між розрахованою протягом 05.01.2023 року - 05.07.2023 року за фактичний вид використання об`єкта орендною платою (орендна ставка у відсотках - 10 %) та орендною платою, визначеною цим Договором за наведений період (орендна ставка у відсотках - 6 %).

Разом із тим, з матеріалів справи, у тому числі з наданої Підприємством довідки заборгованості Товариства вбачається, що у період з січня по липень 2023 року орендна плата відповідачеві взагалі не нараховувалася, а за Товариством обліковувалася переплата по орендній платі за Договором у розмірі 1 603,62 грн.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зважаючи на те, що відповідачу згідно з наявними у матеріалах справи документами протягом спірного періоду (січень-липень 2023 року) ні орендна плата за користування приміщенням площею 400,60 м2, ні донарахування за користування цим приміщенням не за цільовим призначенням, не здійснювалися, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача компенсації останньому не підлягають та залишаються за Підприємством.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака