Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/9894/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/9894/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 78656,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 78656,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №26/05/01 від 26.05.2023 року.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.08.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 19.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

11.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, оскільки, при розгляді справи № 910/18714/23 судами не було встановлено дати, з якої виникло грошове зобов`язання, натомість, застосування до правовідносин сторін приписів ст. 530 ЦК України, відповідач вважає помилковим. Крім того, відповідач не користувався коштами позивача, а тому відсутні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №26/05/01, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього Договору є поставка нафтопродуктів, що є власністю Постачальника. Під поставкою Сторони розуміються передачу нафтопродуктів Постачальником для прийняття Покупцем за відповідну плату.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору найменування, кількість, ціна і вартість нафтопродуктів, що підлягають поставці, строк їх поставки та умови передачі, порядок і умови оплати, та інші необхідні умови погоджуються Сторонами в Угодах до даного Договору (далі - Угода/Угоди). Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного Договору та відповідних Угод.

Кількість фактично поставлених Покупцеві нафтопродуктів по кожній із Угод визначається у підписаних Постачальником та Покупцем актах приймання-передачі нафтопродуктів та/або накладних, за якими поставлені нафтопродукти по такій Угоді. (п.2.4. Договору)

Відповідно до п.3.3. Договору зобов`язання Постачальника щодо поставки нафтопродуктів певної вартості виникає після підписання Сторонами відповідної Угоди до цього Договору, в якій Сторони фіксують вартість партії нафтопродуктів, що підлягає поставці, але в будь-якому випадку після повного виконання Покупцем своїх зобов`язань зі сплати нафтопродуктів відповідно до умов цього Договору та Угоди/Угод.

Як передбачено п. 3.4 Договору загальна сума цього Договору, тобто загальна вартість (ціна) всіх поставлених за цим Договором нафтопродуктів на підставі відповідних Угод до Договору, складається з усіх фактичних вартостей поставлених нафтопродуктів, зазначених у всіх накладних, актах приймання-передачі нафтопродуктів, а також в Актах коригування ціни нафтопродуктів, що оформлюються при застосуванні формального ціноутворення. Загальна сума договору не може перевищувати 40 млн. грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що поставка нафтопродуктів здійснюється автомобільними та/або залізничним транспортом умовах (якщо інше не визначено Постачальником у відповідних Угодах): при використанні автомобільного транспорту - FCA франк-перевізник на естакаді наливу; при використані залізничного транспорту -FCA франко-перевізник на визначеній станції.

Постачання партії нафтопродуктів вважається узгодженим з дати підписання Сторонами відповідної Угодо до цього Договору. Угода оформлюється Постачальником на підставі даних, зазначених у заявці Покупця в якій зазначається найменування нафтопродуктів, їх кількість, строк поставки, реквізити для відвантаження, інші дані, необхідні для оформлення Угоди, або в інший спосіб, визначений Постачальником. Покупець зобов`язаний не пізніше узгодженого з Постачальником терміну забезпечити приймання нафтопродуктів у місці поставки. (п.4.3., 4.4 Договору).

Датою поставки нафтопродуктів (датою прийняття нафтопродуктів Покупцем) є дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної та/або акту приймання-передачі нафтопродуктів. Датою передачі Постачальником нафтопродуктів для прийняття Покупцем є дата відмітки у відповідному товарно-транспортному документів, або дата підписання сторонами накладної або акту приймання-передачі нафтопродуктів. (п.4.13. Договору)

Пунктом 6.1. Договору визначено, що Покупець зобов`язується здійснити повну попередню оплату вартості нафтопродуктів на умовах визначених в Угодах до цього Договору.

При розгляді справи № 910/18714/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 886877,50 грн та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" про стягнення 121267,50 грн Господарським судом міста Києва було встановлено, що сума неотоварених грошових коштів за Договором №26/05/01 від 26.05.2023 становить 886877,50 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 № 910/18714/23, яке набрало законної сили).

Крім того, судом у рішенні від 21.05.2024 № 910/18714/23 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" зверталось до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з вимогами №005 від 02.10.2023 (поштове відправлення №3134000160129) та №007 від 26.10.2023 (поштове відправлення №3134000161664) у яких позивач, зокрема, просив відповідача відвантажити нафтопродукти позивачу на загальну суму 886877,50 грн протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги; надати позивачу можливість отримати нафтопродукти на загальну суму 886877,50 грн, а в разі неможливості здійснити відвантаження нафтопродуктів, просив здійснити повернення грошових коштів в розмірі 886877,50 грн на рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги. Вказані вимоги позивача були отримані відповідачем 09.10.2023 (поштове відправлення №3134000160129) та 01.11.2023 (поштове відправлення №3134000161664), проте відповіді на вказані вимоги матеріали справи не містять, так само, як і не містять доказів поставки нафтопродуктів чи повернення сплачених грошових коштів на суму 886877,50 грн.

Крім того, суд у справі № 910/18714/23 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 886877,50 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 № 910/18714/23 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" заборгованість у розмірі 886877,50 грн.

Оскільки, відповідачем не було виконано рішення суду у справі № 910/18714/23, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 22261,36 грн за період з 09.10.2023 по 09.08.2024 та втрат від інфляції у розмірі 56394,64 грн за період з 09.10.2023 по 30.06.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи не містять доказів поставки/передачі Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" товару позивачу на суму 886877,50 грн, так само, як і не містять доказів повернення вказаних грошових коштів.

Як уже було зазначено судом вище, у рішенні від 21.05.2024 № 910/18714/23 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" зверталось до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з вимогою №005 від 02.10.2023 (поштове відправлення №3134000160129), яка була отримана відповідачем 09.10.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вимозі позивач просив відповідача відвантажити нафтопродукти позивачу на загальну суму 886877,50 грн протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги, а в разі неможливості здійснити відвантаження нафтопродуктів, просив здійснити повернення грошових коштів в розмірі 886877,50 грн на рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач самостійно у своїй вимозі визначив строки, протягом яких має бути поставлений товар, або повернуті грошові кошти. Проте, оскільки, предметом договору є саме поставка товару, то строк на повернення коштів не може бути встановлений раніше дати, визначеної позивачем для поставки йому товару відповідачем. Оскільки, вимога була отримана відповідачем 09.10.2023, то семиденний строк на поставку товару був встановлений до 16.10.2023, натомість строк на повернення коштів і 3 банківські дні встановлений до 12.10.2023.

Суд вважає обгрунтованим настання у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати після закінчення строку, встановленого позивачем, для поставки товару, тобто з 17.10.2023.

Суд також відзначає, що звернення позивача з наступною вимогою, в якій повторно встановлено відповідачу строки на поставку товару та повернення суми попередньої оплати, не спростовують обов`язків відповідача, що виникли у нього, після отримання першої вимоги 09.10.2023.

Заперечення відповідача щодо не виникнення у нього обов`язку з поставки товару спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Отже, при розгляді справи № 910/18714/23 було встановлено наявність обов`язку у відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати. При розгляді даної справи, суд встановив, що вказаний обов`язок виник у відповідача з 17.10.2023, на підставі вимоги №005 від 02.10.2023, отриманої 09.10.2023, та ст. 693 ЦК України.

Оскільки кошти у сумі 886877,50 грн не були повернуті відповідачем, то вимога про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання є обгрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути втрати від інфляції за період з 09.10.2023 по 30.06.2024 та 3 % річних за період з 09.10.2023 по 09.08.2024.

Проте, як встановлено судом вище прострочення відповідача настало з 17.10.2023. Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції та 3% річних починаючи з 17.10.2023, в рамках визначених позивачем періодів. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 48908,35 грн та 3% річних у розмірі 21678,21 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, враховані судом, проте не впливають на обгрунтованість позову та його задоволення у визначеній судом частині.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено відсутність порушень прав позивача та неефективність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у силу ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 4983 від 09.08.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2422,40 грн). У зв`язку з означеним позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, ідентифікаційний код 40949912) втрати від інфляції у розмірі 48908 (сорок вісім тисяч дев`ятсот вісім) грн 35 коп., 3% річних у розмірі 21678 (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн 21 коп., судовий збір у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн 88 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 7486,29 грн та 3% річних у розмірі 583,15 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко