Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/8837/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/8837/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9) в інтересах держави до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) та до Обслуговуючого кооперативу «АВТОГАРАЖНИЙ КООПЕРАТИВ «НОВА ВИГУРІВЩИНА» (02225, місто Київ, вулиця Теодора Драйзера, будинок 23), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

Представники учасників справи:

від прокуратури - Ханич Г.О.;

від відповідача 1 - Самелюк К.О.;

від відповідача 2 - Мацко Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.07.2024 Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та до Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки та 17.07.2024 вищевказана позовна заява була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (далі - кооператив, ОК «Нова Вигурівщина») передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (землі житлової та громадської забудови).

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ОК «Нова Вигурівщина» 15.02.2023 укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 478.

Прокурор зазначає, що враховуючи висновки Верховного Суду у справі № 910/11383/23, беручи до уваги, що рішення Київської міської ради від 23.09.2021 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 15.02.2023 укладено з порушенням вимог чинного земельного законодавства, та інтереси держави залишилися не захищеними, наявні підстави для звернення прокурора з новим позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

З огляду на викладене прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), укладений між Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) та обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (код ЄДРПОУ 43639860, АДРЕСА_1, 02225), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар 1.0 та зареєстровано в реєстрі 15.02.2023 за № 478 та зобов`язати обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (код ЄДРПОУ 43639860, АДРЕСА_1, 02225) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.08.2024.

30.07.2024 представником відповідача 1 в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити повністю у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач-2, набувши право власності на будівлю, в порядку вимог земельного кодексу правомірно набув право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, та обґрунтовано отримав на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради спірну земельну ділянку в оренду. Чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів.

05.08.2024 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано відповідь на відзив, у якій прокурор просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказував, що спірну земельну ділянку площею 0,7049 га Київською міською радою надано в оренду не для експлуатації та обслуговування нерухомого майна кооперативу (гараж 45 кв.м), а для нового будівництва гаражів, що передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст. 134, 135 ЗК України.

07.08.2024 від представника відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити повністю у задоволенні позову. Вказував, що оскільки об`єктом договору оренди є сформована земельна ділянка із визначеними межами та площею, право власності на яку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та на території якої перебувало зареєстроване нерухоме майно відповідача-2, Київська міська рада діяла в межах власних повноважень, визначених законом, та у відповідності до наданих документів, які підтверджували право власності відповідача 2 на об`єкт нерухомого майна. Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. Гаражний бокс №1 по АДРЕСА_1 в м. Києві було набуто ОСОБА_1 в спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Державна реєстрація права власності здійснювалася із врахуванням положень постанови КМУ №406 від 07.06.2017 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію».

16.08.2024 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано відповідь на відзив, у якій прокурор просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

19.08.2024 від прокурора на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову відповідно до якої прокурором було доповнено ще 1 немайнову вимогу, а саме зобов`язати обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (код ЄДРПОУ 43639860, АДРЕСА_1, 02225) знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна -гаражний бокс площею 45 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,7049 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007). Зокрема зазначав, що при наданні земельної ділянки попередньому землекористувачеві автогаражному кооперативу «Вигурівщина-2» земельна ділянка була вільна від забудови, що свідчить про відсутність на ній гаражного боксу, який нібито у 1991 році збудував ОСОБА_1 Гаражний бокс є самочинним будівництвом, оскільки саме фізичній особі ОСОБА_1 , який зареєстрував за собою право власності, земельна ділянка під будівництво гаража не відводилася та дозвільні документи на будівництво не отримувалися.

22.08.2024 від представника відповідача 2 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду з підстав викладених в останньому.

Ухвалою суду від 22.08.2024 відкладено підготовче засідання на 12.09.2024.

У судовому засідання 12.09.2024 представником відповідача 2 було заявлено усне клопотання про залучення третьої особи.

У судовому засіданні 12.09.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати задовольнив заяву прокурора про зміну предмету позову та у судовому засіданні 12.09.2024 оголошено перерву, запропоновано представнику відповідача 2 подати до суду письмову заяву щодо залучення третьої особи.

18.09.2024 від представника відповідача 2 надійшла заява про залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача 2.

Остання обґрунтована тим, що у позовних вимогах, прокурор наводить аргументи, що на його переконання гр. ОСОБА_1 було набуто право на самочинно збудоване майно, і відтак, в силу положень закону, жодних прав на таке майно не може виникати й у того, хто є власником майна на момент подання позову до суду, навіть за умови придбання його на підставі цивільно-правової угоди.

Станом на сьогоднішній день власником вказаного вище майна є обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина», який є стороною в даній справі.

Відповідач 2 зазначає, що оскільки у випадку задоволення судом позовної заяви та визнання об`єкту нерухомого майна самочинним будівництвом, ОК «АГК «Нова Вигурівщина» вимушене буде звертатись до гр. ОСОБА_1 із позовною заявою про відшкодування завданих збитків, що пов`язано із позбавленням права власності кооперативу на придбане ним нерухоме майно, яке, можливо, було протиправно зареєстровано гр. ОСОБА_1 та, в подальшому, відчужено іншим особам, зокрема - ОК «АГК «Нова Вигурівщина».

У судовому засіданні 19.09.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 , продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.10.2024 о 10:00 год.

07.10.2024 прокурором подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

07.10.2024 представником третьої особи подано до суду пояснення щодо позову. Вказував, що для будівництва гаражу на земельній ділянці, яка була передана в оренду автогаражному кооперативу з метою будівництва та експлуатації індивідуальних гаражів, приватною особою, членом такого кооперативу, без отримання містобудівних умов, затвердження проекту та введення в подальшому в експлуатацію, є цілком законним. Документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Позивачем не доведено, що подальше відчуження гаражного боксу на користь іншого добросовісного набувача нерухомого майна відповідача 2 відбулось з порушенням закону і ним не заявлено вимоги про визнання такого правочину недійсним, проте позивач просить зобов`язаний відповідача 2 знищити нерухоме майно. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.10.2024 відкладено судове засідання на 24.10.24 о 12:45 год.

В судове засідання 24.10.2024 з`явилися прокурор та представники від відповідача 1 та відповідача 2, надали пояснення по справі. Третя особа у судове засідання не прибула, повідомлялась належним чином.

В судовому засіданні 24.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Київської міської ради «Про передачу обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 » № 2696/2737 від 23.09.2021 вирішено: передати обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2021 № НВ-0007060372021) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ - 02.06, для колективного гаражного будівництва) на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.06.2020, номер запису про право власності 36846525 (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2020 № 704) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 19.05.2021 № 64035-005773407-031-03, справа № 671774457).

На виконання вищезазначеного рішення 15.02.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. зареєстрованого в реєстрі за № 478.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 за № 2696/2737 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів. Земельна ділянка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:144:0007;

- місце розташування - АДРЕСА_1 ;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 02.06 для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів);

- розмір (площа) 0,7049 га.

Договір укладено на 10 років (пункт 3.1. договору).

На час прийняття рішення Київської міської ради № 2696/2737 від 23.09.2021 на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 була розташована нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 кв.м, яка на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Успіх-21 століття», а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОК «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» та ПП «Успіх-21 століття», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованого за № 704, належить на праві власності ОК «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 339395779 від 17.07.2023) підтверджується, що Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» на праві власності належить виключно нежитлова будівля (гаражний бокс 1), загальною площею 45 кв.м на спірній земельній ділянці.

Отже, земельна ділянка площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) була передана в оренду Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» без проведення земельних торгів, оскільки на ній було розміщено нерухоме майно останнього, а саме гаражний бокс 1, загальною площею 45 кв.м.

Також з вказаної вище Інформації вбачається, що первинна реєстрація на гаражний бокс площею 45 кв. м була проведена 02.06.2020 за ОСОБА_1 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка серія та номер8/3, виданий 02.03.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович»; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 №1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович».

Згідно з висновком за результатами обстеження «Проведення обстеження з визначенням технічного тану конструкцій і термінів будівництва будівлі гаражу на АДРЕСА_1 », виготовленого ФОП «Заварзін Михайло Юрійович» від 31.06.2023, будівля гаражу була споруджена орієнтовно в 1989-1991 роках.

Згідно з технічним паспортом гаражного боксу №1 по АДРЕСА_1 рік побудови гаража - 1991 рік.

Також в матеріалах справи міститься копія рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1106/2516 «Про передачу автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва», згідно з яким затверджено проект відведення земельної ділянки автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автосоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва. Передано автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації) №20-0389-03 від 25.06.2020 вбачається, що Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235. Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Водночас, як вбачається з пояснювальної записки №ПЗН-24068 від 24.06.2021 до проєкту рішення Київської міської ради «Про передачу ОК «АК «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва» термін дії договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 закінчився 16.06.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема звертатись до суду з відповідним позовом).

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, зазначила, що помилковим є підхід, за якого у справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Як вбачається із позовних вимог, прокурор оскаржує рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва»», а саме тому визначив Київську міську раду відповідачем.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, у зв`язку з чим підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18, викладений у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (провадження № 12-60гс23), суд дійшов висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду із самостійними вимогами в інтересах держави у випадку оскарження дій Київської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, первинна реєстрація на гаражний бокс площею 45 кв. м проведена 02.06.2020 за ОСОБА_1 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 14/5, виданий 26.05.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка серія та номер 8/3, виданий 02.03.2020, видавник: АГК «Вигурівщина-2»; довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, серія та номер 66, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович»; Інформаційна довідка, серія та номер ГЖ-2020 №1373, виданий 29.05.2020, видавник КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт серія та номер: інвентаризаційна справа № 66/05/20, виданий 28.05.2020, видавник ФОП «Райгородський Олег Олександрович».

Згідно з висновком за результатами обстеження «Проведення обстеження з визначенням технічного тану конструкцій і термінів будівництва будівлі гаражу на АДРЕСА_1 », виготовленого ФОП «Заварзін Михайло Юрійович» від 31.06.2023 будівля гаражу була споруджена орієнтовно в 1989-1991 роках.

Згідно з технічним паспортом гаражного боксу №1 по АДРЕСА_1 рік побудови гаража - 1991 рік.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що будівництво спірного гаража відбулося у 1991 році і позивачем належними та допустимими доказами вказане не спростовано.

Водночас реєстрація права власності на гаражний бокс була проведена за ОСОБА_1 - 02.06.2020.

Та обставина, що право власності на гаражний бокс не було зареєстровано до 02.06.2020, не свідчить про його відсутність на спірній земельній ділянці до вказаного часу.

Згідно з п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) (далі - Порядок), в редакції, чинній на час реєстрації, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 42 Порядку, в редакції, чинній на час реєстрації 02.06.2020,для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня1992р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня1992р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час реєстрації, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до п. 81 Порядку для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», а саме п. 6 Переліку, передбачено, що зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, не потребує документів на виконання будівельних робіт та, відповідно, такі об`єкти не підлягають введенню в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 № 1106/2516 «Про передачу автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва», затверджено проект відведення земельної ділянки автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автосоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва. Передано автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації) №20-0389-03 від 25.06.2020 вбачається, що Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235. Вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів.

Водночас, як вбачається з пояснювальної записки №ПЗН-24068 від 24.06.2021 до проєкту рішення Київської міської ради «Про передачу ОК «АК «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва» термін дії договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 закінчився 16.06.2020.

Отже, 02.06.2020 на час проведення реєстрації права власності на гаражний бокс за ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 16.06.2005 №62-6-00235 був чинним.

Таким чином, для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно за власником такого майна, яке було збудоване до 05.08.1992 державному реєстратору заявником (власником) необхідно подати: заяву про проведення державної реєстрації із вказівкою кадастрового номеру земельної ділянки на якій збудовано об`єкт нерухомого майна та яка була надана в користування/ оренду/ власність; технічний паспорт та документ, що підтверджує членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було набуто право власності на гаражний бокс №1 по АДРЕСА_1 в спосіб та в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством.

З огляду на вказане вище доводи позивача про те, що вказаний гаражний бокс є самочинним будівництвом, оскільки саме фізичній особі ОСОБА_1 , який зареєстрував за собою право власності, земельна ділянка під будівництво гаража не відводилась та дозвільні документи на будівництво не отримувалися, є необґрунтованими.

Також за матеріалів справи вбачається, що в подальшому нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Успіх-21 століття», а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОК «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» та ПП «Успіх-21 століття», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єрмакович В.В. та зареєстрованого за № 704, перейшла на праві власності до ОК «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина».

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 339395779 від 17.07.2023) нежитлова будівля (гаражний бокс 1), загальною площею 45 кв.м на праві власності належить Обслуговуючому кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина».

За приписами ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Положеннями ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Зацікавлена особа в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається на підставі ч. 2 ст. 123 ЗК України з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. За змістом ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, на підставі ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Такими випадками згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вище згадувалось, оспорюване прокурором рішення Київської міської ради прийнято на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, тобто у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) о особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

За приписами ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином згідно чинного на той час законодавства, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

У разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 по справі №910/5201/19.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 № 1106/2516 «Про передачу автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва», затверджено проект відведення земельної ділянки автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автосоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва. Передано автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Як вбачається з пояснювальної записки №ПЗН-24068 від 24.06.2021 до проєкту оскаржуваного рішення Київської міської ради, спірна земельна ділянка площею 0,7049 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 24.06.2021 №НВ-0007060372021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (номер запису про право власності 25729031 від 13.04.2018, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.06.2021 № 263026710), Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розроблено проєкт рішення Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення без складання документації із землеустрою. Функціональне призначення згідно з Генпланом - відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2022 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування. Рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 №1106/2516 земельну ділянку передано для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (категорія земель - землі житлової та громадської забудови). Розташування в зеленій зоні - земельна ділянка не входить до зеленої зони.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради земельна ділянка вже мала кадастровий номер 8000000000:62:144:0007 та право комунальної власності Київської міської ради на неї було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про факт її сформованості.

Приймаючи до уваги, що станом на дату прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), до цього вже перебувала в оренді автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», з призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, право власності на яку зареєстровано за відповідачем 2, тому право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:144:0007 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, в силу положень ч.2 ст.134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах.

Суд звертає увагу, що виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124, абз. 2 ч.2 ст.134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування у випадку розташування на такій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна належних на праві власності зазначеним особам.

Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі нерухомого майна, яке на ній знаходиться, суд зазначає, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними та допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01.07.2020 у справі №910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

У постанові від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19 Верховний Суд зазначав, що «…висновок місцевого господарського суду про недоведеність Прокурором належними доказами необхідності використання ТОВ «Авеста Трейдінг» меншого розміру земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, ніж того, що фактично визначено у спірних рішенні та договорі, цілком узгоджується з правовим висновком, викладеним у пунктах 26, 28.3, 28.4 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), за змістом яких ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і «геометричні розміри») земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). У той же час відповідно до тих же положень Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладається обов`язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки саме в такому розмірі.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

Іншими словами позивач має довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта. Процес доведення в цьому випадку може здійснюватися з урахуванням, але не виключно: цільового та функціонального призначення об`єкту нерухомого майна; фактичного землекористування, яке склалось на момент придбання такого майна; Державних будівельних норм (за їх наявності) щодо мінімальних розмірів земельної ділянки (з огляду на вимоги санітарного, архітектурного, екологічного, протипожежного законодавства тощо); вимог раціонального землекористування; існуючої містобудівної документації; інших істотних факторів….».

Як вбачається з матеріалів цієї справи, проект відведення земельної ділянки автогаражному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2» розроблявся ТОВ «Транспроект» саме для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі у 2004 році.

Прокурор не надав жодних доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки, розміру нерухомого майна, що на ній знаходиться, також прокурор не заявляв клопотання про призначення експертизи, з метою визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Прокурор обмежився виключно посиланнями на ті обставини, що розмір земельної ділянки значно перевищує площу будівлі, що на ній знаходиться.

Прокурор не довів належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем2 земельної ділянки у меншому розмірі.

Зважаючи на вищевикладене підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737 «Про передачу ОК «АК «Нова Вигурівщина» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва» немає.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Прокурор в позовній заяві посилається на незаконність рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737 як на підставу для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 15.02.2023.

Оскільки, судом під час розгляду справи і перевірки доводів прокурора не встановлено достатніх підстав для визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2023, укладеного на виконання даного рішення.

За таких обставин, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2023, а відповідно і похідна вимога про застосування наслідків недійсності правочину, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ