Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/10721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/10721/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик, буд.36, м.Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ло Менеджмент» (вул.Саксаганського, буд.33-35/28 літ.А, прим.64, м.Київ, 01033; ідентифікаційний код 33995682)

про стягнення 11 407,88 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ло Менеджмент» про стягнення 11 407,88 грн, з яких 8 275,67 грн заборгованості, 1 241,36 грн штрафу, 811,64 грн пені, 207,73 грн 3% річних та 871,48 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 2814/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу від 21.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позивач та відповідач ухвалу про відкриття провадження у цій справі отримали, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету позивача та списком згрупованих відправлень № 46199 від 05.09.2024 і витягом із сервісу відстеження поштових пересилань, відповідно до яких адресоване відповідачу поштове відправлення № 0600286080887 13.09.2024 було вручено за довіреністю.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ло Менеджмент» (рекламорозповсюджувач) було укладено договір № 2814/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір), за яким на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування) (п. 1.1 Договору).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання права тимчасового користування місцем за цим Договором є правом користування чужим майном і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 2.2 Договору, адресний перелік - це невід`ємна частина Договору, яка містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної / горизонтальної проекції, на які встановлено / продовжено пріоритет, дату встановлення / продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За умовами п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.

Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

У п. 5.2 Договору визначено коло обов`язків рекламорозповюджувача, до яких, серед іншого, віднесено обов`язок не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету (підп. 5.2.3).

Відповідно до п. 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (п. 6.3 Договору).

Згідно з п. 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства.

У пунктах 6.5, 6.6 Договору сторони передбачили, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

На підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий орган здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове користування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції (п. 6.10 Договору).

У відповідності до п. 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок, зазначений у цьому пункті. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми (п. 7.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та\або дозволів, не тягне за собою припинення дії цього Договору в цілому (п. 8.1 Договору).

Керуючись розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2533 від 06.12.2021 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами», сторони погодили адресний перелік № 3 від 12.01.2022, що є додатком № 2 до Договору, відповідно до п. 1 якого рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33-35/28.

Пунктом 3 адресного переліку № 3 від 12.01.2022 передбачено, що права та обов`язки, передбачені умовами Договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з дати видання розпорядження про надання дозволу, в порядку, передбаченому ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 8 275,67 грн з оплати нарахованої за Договором плати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за користування місцем, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 8 275,67 грн заборгованості, 1 241,36 грн штрафу, 811,64 грн пені, 207,73 грн 3% річних та 871,48 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.

За визначенням, наведеним у пункті 9 статті 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

Згідно з пунктом 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (пункт 3 Правил).

Відповідно до пункту 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок).

Відповідно до підп. 2.11.1 п. 2.11 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Згідно з підпунктами 2.11.2, 2.11.3 пункту 2.11 Порядку плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Разом із тим, передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об`єкта оренди, проведенні обов`язкової оцінки об`єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інше.

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об`єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об`єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 905/542/15, від 26.04.2017 у справі № 905/544/15).

При цьому відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України «Про рекламу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2013 № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду майна в цій частині.

З урахуванням наведеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов`язання (глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно з п. 1 адресного переліку № 3 від 12.01.2022, що є додатком № 2 до Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33-35/28.

У цьому ж пункті наведено номери дозволів: 91960-21, 91961-21, дати початку (06.12.2021) та закінчення (05.12.2026) строку їх дії, а також тип (вид) рекламних засобів - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 1.950х0.800, площу вертикальної/горизонтальної проекції - 1.5600.

За умовами, наведеними в пункті 3 вказаного адресного переліку, його підписанням сторони засвідчили, що правовідносини сторін за Договором, які виникають у зв`язку з розміщенням рекламних засобів, зазначених у пункті 1 цього адресного переліку, продовжуються з дати початку продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Аналогічна за змістом умова закріплена й у пункті 6.6 Договору, згідно з яким плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Наведені умови Договору та адресного переліку № 3 від 12.01.2022 свідчать про те, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з дати надання дозволу на таке розміщення.

Згідно з пунктом 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підп. 5.2.3 п. 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

При цьому, згідно з п. 6.14 Договору, факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У п. 1 адресного переліку № 3 від 12.01.2022 визначено розмір плати за місяць, який становить 959,40 грн за кожне місце.

Судом встановлено, що для оплати тимчасового користування місцями позивачем були сформовані рахунки:

- № 83176 від 12.01.2022 на суму 1 597,73 грн (розрахунок коригування № 83177 від 12.01.2022 на суму -804,66 грн),

- № 83178 від 12.01.2022 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 83179 від 12.01.2022 на суму -575,64 грн),

- № 84832 від 15.02.2022 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 84833 від 15.02.2022 на суму -575,64 грн, розрахунок коригування № 86868 від 24.02.2022 на суму -239,84 грн),

- № 157485 від 08.01.2024 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 157486 від 08.01.2024 на суму -959,40 грн),

- № 160874 від 12.02.2024 на суму 860,16 грн (розрахунок коригування № 160875 від 12.02.2024 на суму -430,08 грн),

- № 162556 від 14.02.2024 на суму 1 058,64 грн (розрахунок коригування № 162557 від 14.02.2024 на суму -529,32 грн),

- № 169071 від 14.03.2024 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 169072 від 14.03.2024 на суму -959,40 грн),

- № 171394 від 10.04.2024 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 171395 від 10.04.2024 на суму -959,40 грн),

- № 177102 від 13.05.2024 на суму 742,76 грн (розрахунок коригування № 177103 від 13.05.2024 на суму -371,38 грн),

- № 177104 від 13.05.2024 на суму 1 176,04 грн (розрахунок коригування № 177105 від 13.05.2024 на суму -588,02 грн),

- № 180902 від 12.06.2024 на суму 1 918,80 грн (розрахунок коригування № 180903 від 12.06.2024 на суму -959,40 грн),

- № 182769 від 03.07.2024 на суму 990,34 грн (розрахунок коригування № 182770 від 03.07.2024 на суму -495,16 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, дозволи № 91960-21, № 91961-21 було анульовано на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.07.2024 № 1026.

Згідно з підп. 2.9.3 п. 2.9 Порядку дія дозволу припиняється через 10 робочих днів з дня видання відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про його анулювання.

Отже, останнім днем строку дії дозволів № 91960-21, № 91961-21 було 17.07.2024, тому позивач правомірно здійснював нарахування плати за користування місцем до 16.07.2024.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданої позивачем довідки про стан розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 вбачається, що станом на 01.08.2020 відповідачем було сплачено 1 215,46 грн, з яких на суму 3,87 грн було зменшено розмір плати за грудень 2021 року, а 1 211,59 грн зараховано в погашення зобов`язань відповідача, що виникли у січні 2022 року.

Інших доказів оплати відповідачем користування місцями матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 275,67 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 241,36 грн штрафу, 811,64 грн пені, 207,73 грн 3% річних та 871,48 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач не правильно визначив момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими.

За приписами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У п. 5.2 Договору визначено коло обов`язків рекламорозповюджувача, до яких, серед іншого, віднесено обов`язок не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету (підп. 5.2.3).

З урахуванням підп. 5.2.3 п. 5.2 Договору, граничним днем оплати виставленого позивачем рахунку є 20 число поточного місяця. Отже, якщо 20 числа припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем виконання грошового зобов`язання є перший за ним робочий день.

З врахуванням наведеного, за підрахунком суду розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань становить 807,26 грн, який розраховано судом за вказані нижче періоди у такий спосіб:

- 21.01.2022 - 02.06.2022 (920,77 x (2 x 10,00 : 365) x 133 днів : 100) = 67,10 грн.

- 03.06.2022 - 20.07.2022 (920,77 x (2 x 25,00 : 365) x 48 днів: 100) = 60,54 грн.

- 22.02.2022 - 02.06.2022 (1 103,32 x (2 x 10,00 : 365) x 101 днів : 100) = 61,06 грн.

- 03.06.2022 - 20.08.2022 (1 103,32 x (2 x 25,00 : 365) x 79 днів: 100) = 119,40 грн.

- 23.01.2024 - 14.03.2024 (959,40 x (2 x 15,00 : 366) x 52 днів: 100) = 40,89 грн.

- 15.03.2024 - 25.04.2024 (959,40 x (2 x 14,50 : 366) x 42 днів : 100) = 31,93 грн.

- 26.04.2024 - 13.06.2024 (959,40 x (2 x 13,50 : 366) x 49 днів: 100) = 34,68 грн.

- 14.06.2024 - 20.07.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 37 днів: 100) = 25,22 грн.

- 21.02.2024 - 14.03.2024 (959,40 x (2 x 15,00 : 366) x 23 днів: 100) = 18,09 грн.

- 15.03.2024 - 25.04.2024 (959,40 x (2 x 14,50 : 366) x 42 днів : 100) = 31,93 грн.

- 26.04.2024 - 13.06.2024 (959,40 x (2 x 13,50 : 366) x 49 днів : 100) = 34,68 грн.

- 14.06.2024 - 01.08.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 49 днів: 100) = 33,40 грн.

- 21.03.2024 - 25.04.2024 (959,40 x (2 x 14,50 : 366) x 36 днів: 100) = 27,37 грн.

- 26.04.2024 - 13.06.2024 (959,40 x (2 x 13,50 : 366) x 49 днів: 100) = 34,68 грн.

- 14.06.2024 - 01.08.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 49 днів : 100) = 33,40 грн.

- 23.04.2024 - 25.04.2024 (959,40 x (2 x 14,50 : 366) x 3 днів : 100) = 2,28 грн.

- 26.04.2024 - 13.06.2024 (959,40 x (2 x 13,50 : 366) x 49 днів : 100) = 34,68 грн.

- 14.06.2024 - 01.08.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 49 днів: 100) = 33,40 грн.

- 21.05.2024 - 13.06.2024 (959,40 x (2 x 13,50 : 366) x 24 днів: 100) = 16,99 грн.

- 14.06.2024 - 01.08.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 49 днів: 100) = 33,40 грн.

- 21.06.2024 - 01.08.2024 (959,40 x (2 x 13,00 : 366) x 42 днів : 100) = 28,62 грн.

- 23.07.2024 - 01.08.2024 (495,18 x (2 x 13,00 : 366) x 10 днів: 100) = 3,52 грн.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в розмірі 1 241,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 3% річних позивач, при визначенні дати, з якої грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, припустився тієї ж помилки, що й при розрахунку пені, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних.

За підрахунком суду 3% річних складає:

- з 21/01/2022 до 31/12/2023 (920,77 x 3 % x 710 : 365) = 53,73 грн.

- з 01/01/2024 до 01/08/2024 (920,77 x 3 % x 214 : 366) = 16,15 грн.

- з 22/02/2022 до 31/12/2023 (1 103,32 x 3 % x 678 : 365) = 61,48 грн.

- з 01/01/2024 до 01/08/2024 (1 103,32 x 3 % x 214 : 366) = 19,35 грн.

- з 23/01/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 192 : 366) = 15,10 грн

- з 21/02/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 163 : 366) = 12,82 грн.

- з 21/03/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 134 : 366) = 10,54 грн.

- з 23/04/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 101 : 366) = 7,94 грн.

- з 21/05/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 73 : 366) = 5,74 грн.

- з 21/06/2024 до 01/08/2024 (959,40 x 3 % x 42 : 366) = 3,30 грн.

- з 23/07/2024 до 01/08/2024 (495,18 x 3 % x 10 : 366) = 0,41 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних склав 206,56 грн.

Позивачем, також, розраховано суму інфляційних втрат. Судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат з суми боргу наступним чином:

- 920,77 x 1.36926807 - 920,77 = 340,01 грн. (за період з 01.02.2022 по 31.07.2024)

- 1103,32 x 1.34770479 - 1 103,32 = 383,63 грн. (за період з 01.03.2022 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.03844522 - 959,40 = 36,88 грн. (за період з 01.02.2024 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.03533921 - 959,40 = 33,90 грн. (за період з 01.03.2024 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.03018826 - 959,40 = 28,96 грн. (за період з 01.04.2024 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.02813200 - 959,40 = 26,99 грн. (за період з 01.05.2024 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.02200000 - 959,40 = 21,11 грн. (за період з 01.06.2024 по 31.07.2024)

- 959,40 x 1.00000000 - 959,40 = 0 грн. (за період з 01.07.2024 по 31.07.2024)

За перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат склав 871,48 грн. Отже, розрахунок інфляційних втрат позивача є правильним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 8 275,67 грн, штрафу в розмірі 1 241,36 грн, пені в розмірі 807,26 грн, 3% річних в розмірі 206,56 грн та інфляційних втрат в розмірі 871,48 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 026,53 грн - на відповідача, в розмірі 1,47 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ло Менеджмент» (вул.Саксаганського, буд.33-35/28 літ.А, прим.64, м.Київ, 01033; ідентифікаційний код 33995682) на користь Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик, буд.36, м.Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526) заборгованість в розмірі 8 275 (вісім тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 67 коп., штраф в розмірі 1 241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн 36 коп., пені в розмірі 807 (вісімсот сім) грн 26 коп., 3% річних в розмірі 206 (двісті шість) грн 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна) грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.11.2024.

Суддя Т.П. Капцова