Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/324/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/324/24

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Корж О.І.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області»

до Переяславської міської ради

про визнання права власності,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області» (далі - позивач) до Переяславської міської ради (далі - відповідач) про визнання права власності за позивачем на будівлю, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, Переяславська територіальна громада, село Мазінки, вулиця Центральна, 30.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року позовна заява релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області» залишена без руху, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

22 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» та 28 лютого 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 10 квітня 2024 року.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року строк проведення підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 15 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання відкладене на 19 червня 2024 року.

16 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року підготовче засідання відкладене на 07 серпня 2024 року.

29 липня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява, в якій він проти задоволення позову не заперечував, просив розглянути справу без його участі.

07 серпня 2024 року в підготовчому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 07.08.2024 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 09 жовтня 2024 року.

24 вересня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача повторно надійшла заява, в якій він проти задоволення позову не заперечував, просив розглянути справу без його участі.

У судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 09 жовтня 2024 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач просив визнати за ним право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 117,40 м. кв., у зв`язку з добросовісним, безтитульним, відкритим та безперервним користуванням цією будівлею, починаючи з 2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 344 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4. ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Ця правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року в справі №910/17274/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 розпорядження Мазінської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №41 від 31.12.2010 року Українській православній церкві Різдва Пресвятої Богородиці наданий дозвіл на переобладнання існуючого приміщення за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Мазінки, вул. Пушкіна, 30, під молитовний будинок.

Згідно з п. 2 рішення Мазінської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №159- 37-УІІ від 23.07.2019 року, передана у постійне користування земельна ділянка для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій Української православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, загальною площею 0, 2000 га, кадастровий номер 3223384401:01:015:0026, на території с. Мазінки в межах Мазінської сільської ради.

Пунктом 1 рішення Переяславської міської ради №97-43-VІІІ від 22.12.2022 року затверджений перелік у новій редакції геонімів (назв вулиць, проспектів, алей, площ, провулків, парків, скверів, тощо) на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області згідно з додатком (далі - перелік).

Згідно з п. 503 вищевказаного переліку, у с. Мазінки зазначена вулиця Центральна (Пушкіна).

Як вбачається з протоколу загальних зборів релігійної громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської єпархії Української православної церкви с. Мазінки Переяслав-Хмельницького району Київської області №01 від 07.06.2022 року, копія якого долучена до матеріалів справи, на порядку денному зборів, зокрема, розглядались питання про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної церкви України та зміну найменування релігійної громади.

Було вирішено змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначено, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української православної церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України).

Також було вирішено змінити офіційне найменування релігійної громади, визначивши таке нове найменування релігійної громади: повне найменування: українською мовою: релігійна організація «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області»; скорочене найменування: українською мовою: РО «РГ Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області».

У витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: ТІ01:6908-9684-2935-6297) від 19.10.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи, містяться, зокрема, наступні відомості: загальна інформація: документ 1241 від 18.10.2023; найменування об`єкту інвентаризації: Церква парафії Різдва Пресвятої Богородиці; тип технічної інвентаризації: повторна; вид технічної інвентаризації: будівля громадського призначення; підстава проведення технічної інвентаризації: за заявою замовника; суб`єкт технічної інвентаризації ФРП Іванюк Володимир Іванович ; ознаки надійної та безпечної експлуатації: можлива; адреса: Київська обл., Бориспільський район, Переяславська територіальна громада, с. Мазінки (станом на 01.01.2021), вулиця Центральна, 30; інформація про замовників: релігійна організація «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області» (20624955) юридична особа; земельні ділянки: кадастровий номер: 3223384401:01:015:0026; площа: 0,2 га; ознака відповідності цільового використання та функціонального призначення земельної ділянки: відповідає; об`єкт технічної інвентаризації: об`єкт: тип: будівля код ДКБС: 1272.1 Церкви, собори, костьоли, мечеті, синагоги та т. ін. вид будівництва: існуюча забудова Літера: А; рік початку будівництва: не вказано; рік завершення будівництва: 1953; загальна площа приміщень, м2: 117,4.

Пунктом 3 указу Президента України "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" №125 від 04.03.1992 року зобов`язано Раду Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що документів, які підтверджували б наявність обмежень чи заборон щодо набуття позивачем права власності за набувальною давністю на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 117,40 м. кв., або наявність права користування чи перебування у власності цієї будівлі в інших осіб, представником відповідача не подано. У заявах від 29.07.2024 року та 24.09.2024 року представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

Відтак, вимога позивача про визнання за ним права власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 328, ч. ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 3 ст. 86, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області до Переяславської міської ради про визнання права власності.

Визнати за релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) с. Мазінки Бориспільського району Київської області» (08432, Київська область, Бориспільський район, село Мазінки, вулиця Пушкіна, будинок 30, ідентифікаційний код 20624955) право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Переяславська територіальна громада, село Мазінки, вулиця Центральна, 30, загальною площею 117,40 м. кв.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.11.2024 року.

Суддя С. Грабець