Ухвала

від 04.11.2024 по справі 911/2939/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2939/24

Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши матеріали за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Переяславської міської ради про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Переяславської міської ради (надалі відповідач), у якому просить суд:

- витребувати в категорію земель лісогосподарського призначення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння Переяславської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3223382400:04:003:0023.

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 ГПК України).

Також відповідно до ст.91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У той же час, додані до позовної заяви копії документів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не завірені належним чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене вище, прокуратурі слід надати суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.4, 5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання прокурором обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Суд зазначає, що прокурором не додано до позову доказів направлення (опису вкладення із номером потового відправлення та чеку поштового відділення) повідомлення №15/1-1071вих-24 від 15.10.2024 на адресу Київської обласної державної адміністрації.

Враховуючи викладене вище, для підтвердження повноважень заступника керівника Київської обласної прокуратури представляти інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації в межах даного спору, то прокуратурі необхідно надати суду докази направлення (опису вкладення із номером потового відправлення та чеку поштового відділення) повідомлення №15/1-1071вих-24 від 15.10.2024 на адресу Київської обласної державної адміністрації.

Також суд зазначає, що позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що приписами ст. ст. 1, 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано таке:

- Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

Згідно ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 170 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).

Прокурором заявлено одну вимогу про витребування в категорію земель лісогосподарського призначення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння Переяславської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3223382400:04:003:0023.

Як убачається з інформації з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223382400:04:003:0023 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У свою чергу суд звертає увагу, що метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (пункт 37 Постанови ВП ВС, 06.07.22, справа №914/2618/16).

Суд вважає за необхідне наголосити прокурору на те, що під час звернення до господарського суду із відповідним позовом та оформлення пов`язаних з цим позовом пояснень, заяв, клопотань, останні мають містити відповідні мотивування та нормативні підстави, тобто як зміст порушеного питання, так і причини його заявлення з посиланням на норми ГПК України, що передбачають можливість розгляду судом такого клопотання/заяви.

Суд звертає увагу, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на наведене вище суд звертає увагу прокурора на те, що чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє ефективному та реальному захисту і відновленню порушених прав.

Враховуючи викладене, позовна заява заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст.162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації залишити без руху.

2. Встановити заступнику керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.М. Антонова