Рішення

від 23.10.2024 по справі 915/707/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 915/707/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34/1; ідентифікаційний код 05515950)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 19286878)

про: стягнення 796 097,03 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

13.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Проектний інститут «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.06.2024 (вх. № 7058/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» (ідентифікаційний код 19286878) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» (ідентифікаційний код 05515950) заборгованість у сумі 796 097,03 грн. (сімсот дев`яносто шість дев`яносто сім гривень 03 коп.).

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ» (ідентифікаційний код 19286878) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» (ідентифікаційний код 05515950) суму сплаченого судового збору у сумі 11 941,46 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 1/К-08 від 01.10.2008 про розподіл витрат на утримання та забезпечення комунальними послугами будівлі проектної організації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 34, з додатками і додатковими угодами до нього; рахунків-фактур (8 шт.); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (8 шт.); банківської виписки; вимоги № 43/01 від 09.05.2024; застосування норм статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 01.07.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/707/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30 липня 2024 року о 10:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 30.07.2024 було запропоновано позивачу надати суду та направити відповідачу письмові пояснення щодо порядку погодження сторонами періодичності здійснення обумовлених у договорі платежів; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/707/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/707/24 на 24 вересня 2024 року о 10:30.

24.09.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 23.09.2024 (вх. № 11405/24) на виконання ухвали від 30.07.2024. До вказаних пояснень позивачем також надано копії підписаних обома сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та заявлено клопотання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.09.2024 було закрито підготовче провадження у справі № 915/707/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2024 року о 10:00.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористалися.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 01.07.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600275025248).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 у справі № 915/707/24 відповідач отримав 08.07.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 23.07.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

23.10.2024 в судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 23.10.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В

01 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Украгроінжпроект» (Сторона-1) та Державним підприємством «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (Сторона-2) було укладено Договір № 1/К-08 про розподіл витрат та забезпечення комунальними послугами будівлі проектної організації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 34 (далі - Договір), згідно з предметом якого цей Договір визначає порядок розподілу між Сторонами витрат на утримання та забезпечення комунальними послугами будівлі проектної організації (п. 1.2).

Під будівлею проектної організації розуміється дев`ятиповерхова будівля, гараж, двір, прилегла територія за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 34, що знаходиться у спільній частковій власності сторін (далі - БПО) (п. 1.3).

За умовами п. 2.5 Договору пропорція розподілу витрат на утримання та забезпечення комунальними послугами БПО, передбаченими п. 1.2 цього Договору між сторонами, затверджена Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору Сторона-2 відшкодовує Стороні-1 витрати на утримання та забезпечення комунальними послугами БПО, відповідно до Пропорції розподілу зазначених витрат (Додаток № 1 до цього Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору Сторона-2 відшкодовує Стороні-1 визначені у п. 3.1 витрати на підставі надісланих рахунків.

Пунктом 6.1 Договору Сторони дійшли згоди про те, що цей Договір діє з 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Разом із тим, сторони передбачили в п. 6.4 Договору, що у разі відсутності заперечень будь-якої із Сторін проти продовження дії Договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, він вважається укладеним на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені у цьому Договорі.

Згідно з даними позивача, цей договір є чинним на сьогоднішній день.

З протоколу № 2 від 08.12.2010 чергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Украгроінжпроект» та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Проектний інститут «Украгроінжпроект» реорганізовано при перетворенні Відкритого акціонерного товариства «Украгроінжпроект».

Надалі, 05.05.2016 сторони між собою уклали Додаткову угоду до договору № 1/К-08 від 01.10.2018, згідно з предметом якої п. 1.2 Договору було збільшено на дві позиції, інші умови Договору залишені без змін.

Також сторони погодили, що ця угода набирає законної сили з 22 червня 2016 року.

29.12.2016 між сторонами знову було укладено Додаткову угоду, предметом якої виступило таке:

Викласти п. 3.1 Договору в такій редакції: «Сторона-2 відшкодовує Стороні-1 витрати на утримання та забезпечення комунальними послугами будинку проектних організацій, відповідно до Пропорції розподілу вищеназваних витрат (Додаток № 1 до цього договору) і сплачує витрати на охорону будинку проектних організацій в сумі 8068,86 грн, в тому числі ПДВ 20% в сумі 1344,81 грн. При зміні мінімальної зарплати у країні, сума змінюється пропорційно до мінімальної зарплати, розрахунок надається у вигляді калькуляції/, і не потребує підписання додаткових угод до договору про зміну суми».

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про розподіл витрат на утримання та забезпечення комунальними послугами будівлі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 1/К-08 від 01.10.2008 про розподіл витрат на утримання та забезпечення комунальними послугами будівлі проектної організації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 34, з додатками і додатковими угодами до нього;

- протокол № 2 від 08.12.2010 чергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Украгроінжпроект»;

- рахунки-фактури (8 шт.);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (8 шт.);

- банківська виписка;

- вимога № 43/01 від 09.05.2024;

- лист № 49/01 від 19.09.2024.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що згідно зазначених положень Договору підставою виникнення у відповідача обов`язку з оплати витрат є факт надіслання йому рахунків.

Строки проведення відшкодування витрат Договором не встановлені, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача про те, що підлягають застосуванню положення ч.2 ст.530 ЦК України: «якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 3.2 Договору позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на відшкодування витрат:

- № СФ-000083 від 31.08.2023 на суму 110 529,70 грн (витрати на охорону та прибирання сумісних територій за період з травня по серпень 2023 року);

- № СФ-0000154 від 26.12.2023 на суму 110 529,70 грн (витрати на охорону та прибирання сумісних територій за період з вересня по грудень 2023 року);

- № СФ-0000155 від 26.12.2023 на суму 16 968,70 грн (витрати за вивіз твердих побутових відходів та витрат за загальне освітлення будівлі за період з березня по листопад 2023 року, користування майном з березня по грудень 2023 року);

- № СФ-0000031 від 08.02.2024 на суму 251 462,69 грн (витрати по теплопостачанню в грудні 2023 та січні 2024 року);

- № СФ-0000068 від 05.04.2024 на суму 93 695,16 грн (витрати за охорону та прибирання сумісних територій за 1 квартал 2024 року);

- № СФ-0000069 від 05.04.2024 на суму 6 333,12 грн (витрати за вивіз побутових відходів та витрат за загальне освітлення будівлі за період з грудня 2023 року по березень 2024 року, користування майном з січня по березень 2024 року);

- № СФ-0000070 від 05.04.2024 на суму 175 346,24 грн (витрати по теплопостачанню в лютому та березні 2024 року);

- № СФ-0000089 від 02.05.2024 на суму 31 231,72 грн (витрати за охорону та прибирання сумісних територій за квітень 2024 року).

Загальна сума виставлених рахунків складає 796 097,03 грн.

09.05.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу № 43/01 від 09.05.2024 (листом з описом-вкладенням) про необхідність сплати протягом 7 днів з дати направлення вимоги суми витрат за період: травень 2023 р. квітень 2024 року в розмірі 796 097,03 грн. згідно рахунків, які додавались до вимоги. Зазначена вимога відповідачем не була отримана і була повернута 24.05.24 «у зв`язку закінченням терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення 5405611512870 з офіційного сайту «УКРПОШТА».

Додатково у спірних правовідносинах у період з травня 2023 року по квітень 2024 року між сторонами підписувалися Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що оформлення вищенаведених актів між сторонами умови Договору не передбачають, але й не забороняють, отже ці докази лише додатково підтверджують згоду відповідача (Сторони-2 за Договором) з розміром витрат, які за наведеними Актами та рахунками-фактурами підлягають відшкодуванню.

Дослідивши надані суду докази у сукупності, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на відшкодування витрат за договором було виставлено відповідачу 8 рахунків-фактур на загальну суму 796 097,03 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, вказані рахунки останнім сплачені не були, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за договором закон покладає на боржника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати у повному обсязі платежів за договором не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 796 097,03 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 19286878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектний інститут «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34/1; ідентифікаційний код 05515950) заборгованість у сумі 796 097,03 грн, а також 11 941,46 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Проектний інститут «УКРАГРОІНЖПРОЕКТ» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34/1; ідентифікаційний код 05515950).

Відповідач: Державне підприємство «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 19286878).

Повне рішення складено та підписано судом 04.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова