Рішення

від 04.11.2024 по справі 916/3079/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3079/24Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/3079/24 за позовом Садівничого товариства "Відпочинок" (67625, Одеська область, Біляївський район, село Дачне, 27 км. Шосе Одеса-Київ, код ЄДРПОУ 19038778) до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 41 825,43 грн.

В С Т А Н О В И В:

Садівниче товариство "Відпочинок" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 41 825,43 грн.

Ухвалою від 15.07.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Садівничого товариства "Відпочинок" було залишено без руху.

16.07.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №27166/24) від Садівничого товариства "Відпочинок" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3079/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на їх юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі булі повернуті поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Садівниче товариство «Відпочинок» засноване 16.07.1992 року на підстави рішення Дачнянської сільської ради від 16.04.1992 р. протокол №2 (назва при реєстрації в 1992 році - Садовое Товарищество "Отдых" Виробничого об?єднання "Одесзалізобетон" (производственного объединения "Одесжелезобетон"), утвореного за рішенням загальних зборів працівників підприємства та розташованого на земельній ділянці, що складається з наданій у постійне користування рішенням Біляївської районної ради народних депутатів за №107 від 16.03.1989 р. земельній ділянці площею 14,6 га, земельної ділянки приєднаної рішенням Дачненської сільської ради від 22.08.2008р. №921/02-25 про приєднання земельних ділянок для ведення садівництва до СТ " Відпочинок" які розташовані за межами с. Дачне Біляївського району Одеської області загальною площею 0,453 га в кількості 6 ділянок розміром: ділянка №2 - 0,081 га; ділянка №4 - 0,081 га; ділянка №6 - 0,081 га; ділянка №8 - 0,081 га; ділянка №10 - 0,080 га; ділянка М012 - 0,049 га та земельних ділянок громадян, прийнятих у члени Товариства на підставі їх заяв.

Основним документом, який регулює діяльність Садівничого товариства є Статут.

Статут СТ «Відпочинок» 2016 року був затверджений позачерговими загальними зборами Садівничого товариства "Відпочинок", який оформлений протоколом №4/16 від 21.09.2016 року.

Дане товариство засноване з метою надання допомоги його членам у вирішенні питань ведення садівництва, створеним на основі єдності інтересів для спільної реалізації мети діяльності Товариства, визначеної Статутом (п. 1.1. Статуту)

СТ "Відпочинок" є неприбутковим добровільним об?єднанням громадян (п. 1.1. Статуту).

Відповідно до п. 2.1. Статут метою Товариства є: задоволення та захист законних соціальних, економічних, культурних, екологічних, та інших спільних інтересів її членів у веденні ними колективного садівництва, організації культурно-побутового обслуговування членів, проведення загальних робіт по впорядкуванню території Товариства, спільного будівництва та експлуатації інженерних систем газопостачання, енергопостачання, водопостачання, водовідведення, охорони території Товариства та виконання інших дій, які направлені на задоволення інтересів її членів.

Згідно з п. 3.1. Статуту членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку та є власниками/користувачами земельних ділянок, які знаходяться на території Товариства та/або особи, які активно сприяють виконанню статутних завдань Товариства.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за №63 (кадастровий номер 5121082400:01:001:0217), яка находиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є членом СТ "Відпочинок" з 2005 року на підставі його особистої заяви про прийняття в члени товариства від 16.1.2005 року.

Також, членство ОСОБА_1 підтверджується довідкою СТ "Відпочинок" за №04/01-24 від 01.07.2024 року.

Відповідно до п. 3.8. Статут Члени товариства зобов?язані:

1) виконувати вимоги Статуту і рішення керівних органів, пов?язані з виконанням статутних завдань Товариства;

2) утримуватись від будь-яких дій (бездіяльності), що можуть нанести шкоду Товариству або його діяльності;

3) сприяти виконанню статутних завдань Товариства;

4) пропагувати ідеї, мету, цілі, статутні завдання і діяльність Товариства;

5) своєчасно сплачувати вступний, членські та цільові внески в розмірах та в строки встановлені Загальними зборами. В разі набуття одним членом Говариства права власності на декілька садових ділянок - членські внески сплачуються з кожної ділянки початкового планування;

6) своєчасно сплачувати плату за використану електроенергію, воду, газ в розмірі та в строк встановлений Загальними зборами;

7) сплачувати штрафні санкції при порушенні строків сплати внесків та сплат за комунальні послуги, порушенні Правил Внутрішнього Розпорядку та інших;

8) дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку на території Товариства, не допускати дій що порушують нормальні умови відпочинку інших членів.

З метою уточнення формулювань Статуту на території СТ "Відпочинок" були прийняті правила внутрішнього розпорядку садівничого товариства "Відпочинок", які затверджені рішенням загальних зборів Садівничого товариства "Відпочинок", який оформлений протоколом №1/18 від 20 травня 2018 року.

Відповідно до Статуту до керівних органів товариства входять: Загальні збори, Правління та Керівник (п. 4.1. Статут).

Загальні збори можуть вирішувати всі питання діяльності Садівничого товариства (п. 4.2.1. Статут).

До повноваження правління входить (п. 4.3.2.): затверджувати і змінювати оперативні і фінансові плани, складати річні бюджети, баланси і звіти Товариства; встановлювати порядок фінансування та інші форм реалізації статутних завдань; затверджувати символіку, визначати порядок її використання і зберігання; затверджувати договори, які укладені Керівником та інші правочини з урахуванням обмежень, встановлених Статутом або рішеннями Зборів; вирішувати питання щодо прийняття або відмову в прийнятті осіб в члени Товариства; затверджувати штатний розклад та укладені трудові та цивільно-правові договори Керівником, видавати накази та інші обов?язкові для працівників Товариства акти і керувати їхньою діяльністю; затверджувати внутрішні правила, процедури (регламенти).

З метою виконання статутних завдань позивачем було встановлено розмір членського внеску, який має сплачуватися всіма членами товариства один раз на рік, а саме: Протоколом №2/15 від 09 травня 2015 року Загальних зборів було вирішено питання щодо встановлення розміру членських внесків 500 гривень на рік в 2015 році; Протоколом №2/16 від 29 травня 2016 року був встановлений розмір членського внеску в розмірі 120 гривень за сотку в 2016 році; Протоколом №8/17-ПР від 21 травня 2017 року було вирішено, що всі борги по членським внескам, по 2014 рік включно, дорівнюють розміру членського внеску за 2015 рік (500 грн.) за кожен рік заборгованості; Протоколом №1/17 від 07 травня 2016 року був встановлений розмір членського внеску в розмірі 220 гривень за сотку в 2017 році; Протоколом №1/18 від 20 травня 2018 року був встановлений розмір членського внеску за 2018 рік на рівну 2017 року (а саме 220 гривень за сотку). Протоколом №1/19 від 26 травня 2019 року був встановлений розмір членського внеску за 2019 рік на рівну 2018 року (а саме 220 гривень за сотку). Протоколом №1/20-ПР від 02 травня 2020 року був встановлений розмір членського внеску в 2020 році в розмірі 250 гривень за сотку. Протокол №2/21-ПР від 18 квітня 2021 року був встановлений розмір членськоговнеску в 2021 році в розмірі 350 гривень за сотку. Протокол N? 2/21-ПР від 18 квітня 2022 року був встановлений розмір членського внеску за 2022 рік на рівну 2021 року (а саме 350 гривень за сотку).

Протоколом 6/15 Загальних зборів членів садівничого товариства "Відпочинок", від 31 жовтня 2015 року був встановлений цільовий внесок в розмірі 100 доларів США згідно курсу НБУ на день сплати внеску з усіх членів товариства.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово піднімалося питання щодо притягнення до відповідальності членів, які систематично не сплачують членській внески, протоколом №1/18 від 20 травня 2018 року, протоколом №1/19 від 26 травня 2019 року; протоколом №3/21-ПР від 18 вересня 2021 року.

Відповідно до п. 8.4. правил внутрішнього розпорядку СТ "ВІДПОЧИНОК", які затверджено Загальними зборами Протокол №1/18 від « 20» травня 2018 року «Членські внески повинні бути сплачені виключно, в межах поточного фінансового року. Згідно Протоколу Загальних Зборів №2/15 від 17 травня 2015р.: «Оплата членських внесків і внесків за користування енергомережами повинна здійснюватися до 01 вересня поточного року, за несвоєчасну оплату накладається штраф в розмірі 10% щороку, на залишок заборгованості».

За несплату членських внесків на членів накладається штраф в розмірі 10 % щороку на весь залишок заборгованості, який в нього був на початок року.

Протоколом №3/21-ПР від 18 вересня 2021 року було вирішено нарахувати штраф боржникам у розмірі, який дорівнює загальній сумі боргу по Членському внеску, внеску за Воду, внеску за Обслуговування електромереж та Цільовим внескам по 2020 рік включно з врахуванням інфляції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання щодол сплати членських внесків з 2014 по 2024, що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.07.2024 року, що становить 33 735,43 грн. членського внеску та 8 090 грн. цільового внеску..

Згідно з ст.509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов?язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ч.1 ст.526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов?язання.

Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов?язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Відповідно до правової позиції, яка викладена в Постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов?язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 916/804/17, постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Постанові КГС ВС від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошові кошти за членські та цільові внески в розмірі 41 825,43 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Садівничого товариства "Відпочинок" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Садівничого товариства "Відпочинок" (67625, Одеська область, Біляївський район, село Дачне, 27 км. Шосе Одеса-Київ, код ЄДРПОУ 19038778) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Садівничого товариства "Відпочинок" (67625, Одеська область, Біляївський район, село Дачне, 27 км. Шосе Одеса-Київ, код ЄДРПОУ 19038778) заборговність за членські та цільові внески в розмірі 41 825 (Сорок одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) грн. 43 коп. та судовий збір в розмірі 3 028 (Три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна