Рішення

від 30.10.2024 по справі 927/852/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/852/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: фізичної особи підприємця Радченка Станіслава Олександровича,

АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Інтеграл, вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501;

предмет спору: про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування витрат по сплаті єдиного податку

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Пахомов Ю.О., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 0046612, виданий 14.10.2024;

від відповідача: Оселедець Т.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1218152, виданий 20.09.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

09.09.2024, фізичною особою підприємцем Радченком Станіславом Олександровичем (далі ФОП Радченко С.О.) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Інтеграл (далі ТОВ ВО Інтеграл), з проханням:

- розірвати договір від 01.07.2022 № 1/22, укладений сторонами;

- відшкодувати за рахунок ТОВ ВО Інтеграл на користь ФОП Радченка С.О. сплачений єдиний податок платника третьої групи в сумі 190000,00 грн;

- стягнути з ТОВ ВО Інтеграл на користь ФОП Радченка С.О. 1% штрафних санкцій від авансового платежу в розмірі 15000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що грошові кошти, як аванс за виконання окремого письмового завдання, на його рахунок, в установленому Договором порядку, не надійшли, що є істотним порушенням відповідачем умов Договору, в зв`язку з чим він позбавлений того, на що розраховував при його укладенні, а саме на отримання коштів за виконання окремого письмового завдання за договором № 1/22 від 01.07.2022. Вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, ним понесені збитки в вигляді сплати до бюджету єдиного податку, розрахованого з суми помилково перерахованих коштів відповідачем на рахунок, відкритий в АТ «Банк Січ», що перебував на стадії ліквідації.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 02.10.2024; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору (ухвала від 11.09.2024).

У підготовче засідання 02.10.2024 прибула повноважна представниця відповідача; позивач клопотав провести підготовче засідання за відсутності його представника.

Клопотання позивача про проведення судового засідання без його участі суд задовольнив, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Відповідач відзиву на позов в установлений судом строк не подав.

У судовому засіданні представниця відповідача зазначила, що свою правову позицію щодо позову викладе усно.

Суд постановив закрити підготовче провадження; призначив справу до розгляду по суті на 30.10.2024, про що позивач повідомлений в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

30.10.2024, у судове засідання прибули повноважні представники сторін. Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві; представниця відповідача заперечила проти задоволення позову.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022, між ТОВ «ВО «Інтеграл» (замовник) та ФОП Радченком С.О. (виконавець) укладений договір № 1/22 (далі Договір), предметом якого є надання виконавцем автотранспортних послуг з пасажирських та вантажних перевезень за завданням замовника.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. Договору замовник надає виконавцю окреме письмове завдання, в якому вказує об`єм робіт та розмір оплати за надані послуги за окремим письмовим завданням, а виконавець зобов`язується надати вказані в письмовому завданні послуги. Для початку виконання виконавцем окремого письмового завдання, замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі визначеному в письмовому завданні, за банківськими реквізитами виконавця протягом 10 календарних днів з моменту отримання виконавцем окремого письмового завдання. Після завершення виконання письмового завдання, сторони підписують акт виконаних робіт, який готує виконавець, що є підставою для остаточних розрахунків.

Сторони в пунтах 2.5. 2.7. Договору погодили, що оплата послуг здійснюється шляхом перерахування суми, зазначеної в акті виконаних робіт, на банківський рахунок виконавця з врахуванням авансового платежу. Остаточні розрахунки замовника з виконавцем за виконання окремого письмового завдання здійснюються протягом 30 календарних днів після підписання акта виконаних робіт. Додаткові супутні витрати виконавця (використання засобів зв`язку, вартість поштових відправлень, витрати пов`язані з відрядженням, транспортними витратами), що можуть виникати в процесі виконання письмових завдань, сплачуються виконавцем за рахунок авансового платежу.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.4. в випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторони несуть визначену ним та чинним в Україні законодавством відповідальність. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням його істотних умов (невиконання письмового завдання, несплата авансу за виконання письмового завдання в строки, вказані в письмовому завданні).

За невиконання чи неналежне виконання умов п. 2.1. Договору замовник відшкодовує збитки в вигляді штрафних санкцій в розмірі 1 % від суми авансового платежу. Застосування / сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе основних зобов`язань за цим Договором.

За пунктами 4.1. - 4.3. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Всі спірні питання між сторонами повинні вирішуватись на основі взаємопорозуміння і пошуку компромісу. В разі відсутності порозуміння сторін, Договір розривається за рішенням суду.

Сторони в п.5.1. установили, що Договір набирає сили 01.07.2022 та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до повного їхнього виконання. У випадку, коли не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявила про його припинення, цей Договір вважається подовженим на один рік.

Замовник є платником податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим кодексом України (далі ПК України) зі змінами та доповненнями. Виконавець є платником єдиного податку, передбаченого ПК України (пункти 5.3., 5.4. Договору).

11.07.2022, сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору № 1/22, якою змінили редакцію п. 2.1. Договору, зокрема: замовник надає виконавцю окреме письмове завдання, в якому вказує об`єм робіт та розмір оплати за надані послуги за окремим письмовим завданням, а виконавець зобов`язується надати вказані в письмовому завданні послуги. Для початку виконання виконавцем окремого письмового завдання, замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі визначеному в письмовому завданні, за банківськими реквізитами виконавця в АТ «КІБ», UA963225400000026007101079841, МФО 322540, протягом 10 календарних днів з моменту отримання виконавцем окремого письмового завдання. Після завершення виконання письмового завдання, сторони підписують акт виконаних робіт (який готує виконавець), що є підставою для розрахунків.

15.07.2022, сторонами, на виконання умов п. 2.1., складене окреме письмове завдання до цього Договору, за умовами якого виконавець має здійснити перевезення документарного архіву, поточних документів, а також устаткування замовника, та здійснити перевезення працівників замовника в більш безпечні місця та регіони України.

Для виконання завдання виконавець зобов`язався за рахунок авансового платежу: визначити безпечні райони для розміщення працівників замовника; здійснити пошук місць для тимчасового проживання в більш безпечних місцях, подалі від зон можливих бойових дій, працівників замовника в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій; спланувати транспортне забезпечення для перевезення пасажирів, документів і устаткування до безпечних районів України; укласти попередні договори оренди транспортних засобів причепів, автобусів та / або вантажного транспорту; перевірити готовність транспортних засобів, що плануються залучити до виконання перевезень; перевірити наявність у водіїв транспортних засобів, що плануються залучити до здійснення перевезення пасажирів, необхідних належним чином оформлених документів та дозволів, у тому числі реєстраційних документів на автомобіль, полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу; здійснити перевезення архіву замовника до Українсько-Польського кордону для передачі його для зберігання іншому замовнику; здійснити перевезення архіву замовника до м. Києва.

У свою чергу за рахунок авансового платежу виконавець оплачує: витрати на паливо автомобілю; послуги вантажників; оренду причепів, автобусів та / або вантажного транспорту; оренда приміщень або складів для тимчасового зберігання архівів; оренда приміщень (квартир, гуртожитків та ін.) для тимчасового проживання вивезених осіб; технічне обслуговування та страхування цивільно-правової відповідальності; ремонт транспортного засобу; витрати на готельні послуги та проживання.

Послуги підлягають виконанню після отримання авансу.

Загальна вартість послуг, які замовник зобов?язується оплатити виконавцю складає 2000000,00 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс у сумі 1500000,00 грн протягом 10 днів після підписання сторонами письмового завдання на розрахунковий рахунок виконавця, а остаточний розрахунок у сумі 500000,00 грн замовник сплачує виконавцю після виконання всіх робіт. Даний перелік завдань погоджений сторонами.

Сторони можуть внести зміни до переліку завдань до Договору № 1/22 про надання послуг від 01.07.2022 за взаємною згодою.

Представниця відповідача в судовому засіданні 30.10.2024 наголошувала, що наразі наявна потреба в отриманні послуг, обумовлених письмовим завданням до Договору, проте, в Товариства відсутні вільні кошти.

За умовами п. 2.1. Договору від 01.07.2022 № 1/22 (зі змінами), граничний строк для перерахування замовником авансу в сумі 1500000,00 грн сплинув 25.07.2022 (10 календарних днів з моменту отримання виконавцем завдання).

За доводами позивача, авансовий платіж, в установленому порядку та розмірі, на його рахунок не надійшов, тому він не приступив до виконання завдання, натомість, направив відповідачу лист від 29.07.2022 б/н з проханням виконати вимоги п. 2.1. Договору та перерахувати аванс.

Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 09.08.2022 вих. № 155-08/22, повідомив про перерахування авансу за Договором від 01.07.2022 № 1/22 та просив розпочати надання послуг з перевезення за письмовим завданням до цього Договору.

Позивач, листом від 10.08.2022 б/н, повідомив відповідача, що на його розрахунковий рахунок, відкритий в АТ «Банк Січ», 09.08.2024, надійшли кошти від ТОВ «ВО «Інтеграл» в значно більшій сумі 9500000,00 грн (призначення платежу: оплата за послуги в 2022 році за Договором від 01.07.2022 № 1/22) (до матеріалів справи додану відповідну банківську виписку), проте цей грошовий переказ здійснений платником не на рахунок, погоджений сторонами в п. 2.1. Договору від 01.07.2022 № 1/22, а саме: АТ «КІБ», UA963225400000026007101079841, МФО 322540, тому позивач просив надати пояснення про перерахування авансового платежу в значно більшому розмірі та за банківськими реквізитами відмінними від тих, які визначені п. 2.1. Договору. Відповідач, листом від 10.08.2022 № 159-08/22, повідомив позивача про помилкове перерахування на його рахунок в АТ «Банк Січ» коштів у сумі 9500000,00 грн.

08.09.2022, тимчасовою адміністрацією АТ «Банк Січ» щодо перерахованої ТОВ ВО «Інтеграл» суми авансу проведена зворотна проводка, в зв`язку з застосуванням наслідків нікчемності на підставі наказу АТ «Банк Січ» від 07.09.2022 № 98-ТА, про що свідчить додана до матеріалів справи банківська виписка по рахунку позивача станом на 08.09.2022.

Наведені обставини представником відповідача в судовому засіданні 30.10.2024 не заперечувались.

У листі від 14.09.2022 б/н, адресованому відповідачу, позивач просив повторно перерахувати аванс за виконання письмового завдання на реквізити, вказані в п. 2.1. Договору. Повідомив про зупинення надання послуг, обумовлених письмовим завданням до Договору.

Позивач у позові вказує на те, що ним, як платником третьої групи, 30.09.2022, до бюджету сплачений єдиний податок у розмірі 2% від суми доходу, що розрахований в тому числі виходячи з авансу відповідача, перерахованого за Договором від 01.07.2022 № 1/22 в сумі 9500000,00 грн, про що до матеріалів справи надана банківська виписка, сформована на вказану дату.

У досудовому порядку, позивач, листом від 19.06.2024 б/н, просив відповідача компенсувати кошти, які перераховані ним до бюджету як єдиний податок у розмірі 2%, що складає 190000,00 грн, розрахований від усієї суми, перерахованої ТОВ «ВО «Інтеграл» у якості авансу за Договором від 01.07.2022 № 1/22. Керуючись п. 3.2. Договору просив відшкодувати збитки в вигляді штрафних санкцій в розмірі 1%, що складає 15000,00 грн від суми авансового платежу, визначеного письмовим завданням.

За доводами позивача, ним не отримано ані компенсації податку, ані штрафних санкцій, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, розірвання договору, на підставі статті 651 ЦК України, та відшкодування сплаченого до бюджету єдиного податку, які позивач кваліфікує як понесені збитки.

Щодо вимог в частині стягнення штрафних санкцій за Договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 901 та частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Якщо договором передбачене надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

За частинами 2, 3 статті 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За частиною цієї статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони в окремому письмовому завданні та в п. 2.1. Договору від 01.07.2022 № 1/22 (зі змінами) встановили, що відповідач зобов`язаний, в безготівковій формі, за погодженими сторонами банківськими реквізитами, перерахувати позивачу аванс в розмірі 1500000,00 грн, протягом 10 календарних днів з моменту отримання виконавцем завдання від замовника.

Враховуючи, що окреме письмове завдання на виконання робіт за Договором, передане позивачу 15.07.2022, граничний строк з перерахування відповідачем авансу за цим Договором сплинув 25.07.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином договірні зобов`язання перед позивачем не виконав у строк, установлений Договором.

Докази на підтвердження перерахування авансу в сумі 1500000,00 грн на рахунок ФОП Радченка С.О., відкритий в АТ «КІБ», UA963225400000026007101079841, МФО 322540, - матеріали справи не містять.

Виходячи з банківської виписки по рахунку позивача, станом на 08.09.2022, тимчасовою адміністрацією АТ «Банк Січ» проведена зворотна проводка за платежем ТОВ ВО «Інтергал» (код ЄДРПОУ 21979146) у сумі 9500000,00 грн, на підставі наказу АТ «Банк Січ» від 07.09.2022 № 98-ТА.

Згідно з п. 3.2. за невиконання чи неналежне виконання умов п. 2.1. Договору (зі змінами) замовник відшкодовує збитки в вигляді штрафних санкцій в розмірі 1 % від суми авансового платежу.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За висновком суду, оскільки відповідач в установленому Договором порядку та строки зобов`язання з перерахування позивачу авансу не виконав, вимога позивача про стягнення на її користь 1% штрафних санкцій від суми авансового платежу за Договором (1500000,00 грн х 1%) в розмірі 15000,00 грн є правомірною.

Щодо вимог у частині розірвання Договору.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджених сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.

Знову ж таки, за статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Із цими положеннями кореспондується норма частини 1 статті 188 ГК України за якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачене законом або договором.

За приписами частин 2 - 4 цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, установлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, установленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (в разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 зазначив, що реалізація права на розірвання договору має здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

З наведеного слідує, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то в такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Сторонами, в пунктах 4.1. 4.3. Договору від 01.07.2022 № 1/22 погоджено, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку; всі спірні питання між сторонами вирішуються на основі взаємопорозуміння і пошуку компромісу; в разі відсутності порозуміння сторін Договір розривається за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів ініціювання будь-якої із сторін розірвання Договору, тобто ними не дотриманий загальний порядок розірвання Договору, погоджений як обов`язковий.

Позов у частині вимог про розірвання Договору мотивований позивачем приписами статті 651 ЦК України, за частиною 2 якої договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена в вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Суд дослідив наявні матеріали справи, заслухав доводи позивача, натомість не вбачає правових підстав для застосування приписів частини 2 статті 651 ЦК України до спірних правовідносин, позаяк позивач не довів, що порушення відповідачем зобов`язань з перерахування авансу в рахунок виконання окремого письмового завдання за Договором, завдало йому будь-якої шкоди та, як наслідок, позбавило можливості отримати очікуване при укладенні цього Договору.

Затримка відповідача в перерахуванні авансу за Договором є простроченням кредитора в розумінні частини 1 статті 613 ЦК України, на час якого боржник, відповідно до приписів частини 2 цієї статті має право відстрочити виконання робіт, обумовлених письмовим завданням за Договором. Водночас судом взято до уваги, що сторони не визначили граничний строк виконання окремого письмового завдання за Договором, що є діючим по 31.12.2025, тобто сторони не позбавлені можливості виконати договірні зобов`язання в майбутньому.

Натомість, представниця відповідача в судовому засіданні 30.10.2024 наголошувала, що в Товариства наразі існує потреба в отримані послуг, обумовлених Договором.

Врахувавши встановлені обставини позов, у частині вимог про розірвання Договору від 01.07.2022 № 1/22, задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що сторони не позбавлені права внести зміни до укладеного Договору в частині припинення зобов`язань за окремими його пунктами або ж розірвати Договір за згодою в порядку, визначеному статтею 188 ГК України.

Щодо вимог у частині відшкодування збитків у вигляді сплаченого до бюджету єдиного податку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ФОП Радченко С.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 20680000000045697, взятий на облік як платник податків. Позивач є платником єдиного податку третьої групи.

До обов`язків платника податків положеннями підпунктів 16.1.2., 16.1.3., 16.1.4. статті 16 ПК України віднесено, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 22.1. статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення в платника податкового обов`язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (пункти 23.1., 23.2. статті 23 ПК України).

За приписами п. 36.1. статті 36, п. 37.2. статті 37 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та / або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає в платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 293.1. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються в відсотках до доходу (відсоткові ставки).

За приписами пп 9.4. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, тимчасово, з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01.08.2023, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, установлюється в розмірі 2 відсотків доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.

За приписами пп 9.6. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій); в матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3. цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи в вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи в вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (пп 1 п. 292.2. статті 292 ПК України).

Відповідно до п. 292.6. статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку в грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Як встановлено судом, 09.08.2022, відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок позивача в АТ «Банк Січ» UА523808160000026002001203655 сумі 9500000,00 грн.

За доводами позивача, він у звітному місяці задекларував та сплатив (30.09.2022) до бюджету єдиний податок у сумі 1513135,68 грн, що розрахований ним з урахуванням коштів перерахованих відповідачем в якості авансу за Договором від 01.07.2022 № 1/22 (про що до матеріалів справи додана банківська виписка, сформована на відповідну дату).

Проте, наведені твердження позивача суд оцінює критично, за відсутності в матеріалах справи засвідченої копії податкової декларації ФОП Радченко С.О. як платника єдиного податку 3-ї групи за звітний період.

Суд установив, що 08.09.2022, тимчасовою адміністрацією АТ «Банк Січ» проведена зворотна проводка в частині платежу ТОВ ВО «Інтеграл» (код ЄДРПОУ 21979146) на підставі наказу Банку від 07.09.2022 № 98-ТА, про що позивач був обізнаний на момент розрахунку та сплати до бюджету єдиного податку за звітний період (серпень 2022 року), про що свідчить його лист від 14.09.2022 б/н з вимогою до відповідача повторно перерахувати аванс за Договором.

Наведене свідчить, що позивач не отримав доходу, на підставі якого мав здійснити нарахування та сплату єдиного податку, його капітал за рахунок господарських операцій з відповідачем у спірному періоді не збільшився.

Пунктами 43.1., 43.3. статті 43 ПК України визначено, що помилково та / або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України (далі МК України), крім випадків наявності в такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та / або надміру сплаченої суми та / або пені.

Крім того, абзацом 1 п. 50.1. статті 50 ПК України передбачено, що в разі якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПК України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, сплата позивачем єдиного податку з суми грошового зобов`язання за Договором від 01.07.2022 № 1/22 не є нездоланною перешкодою для повернення помилково сплаченого податку в частині 190000,00 грн або зменшення податкового зобов`язання в майбутніх податкових періодах на надмірно задекларовану суму, за умови розумної і добросовісної поведінки позивача.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 6.20.). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, пункт 37).

Враховуючи, що чинне законодавство передбачає механізм повернення коштів надмірно або помилково сплаченого податку безпосередньо відповідним контролюючим органом, а також можливість позивача надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в зв`язку з виявленими помилками, суд дійшов висновку, що позивач зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому суми сплаченого ним єдиного податку не можуть бути стягнуті з відповідача.

За висновком суду, позивач не довів повний склад цивільного правопорушення, зокрема, наявність причино-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (неперерахування останнім авансу за Договором у погодженому розмірі, порядку та строки) та збитками в сумі 190000,00 грн (у вигляді самостійно розрахованого та сплаченого позивачем до бюджету єдиного податку в звітному періоді), відтак, позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись статтею 79 ГПК України, за якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням установлених обставин, позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 15000,00 грн за порушення строків перерахування авансу в рахунок виконання окремого письмового завдання від 15.07.2022 за договором від 01.07.2022 № 1/22.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з підстав, наведених у мотивувальній частині.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем об`єднано вимогу немайнового та дві вимоги майнового характеру (ціна позову 205000,00 грн). Отже, розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви складає 6103,00 грн, проте за платіжною інструкцією від 21.08.2024 № 31 позивачем сплачено 9084,00 грн, тобто переплата судового збору становить 2981,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України „Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлений законом. У випадках, установлених п. 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Приймаючи до уваги, що на дату ухвалення рішення в справі № 927/852/24 позивачем не заявлене клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, в суду відсутні підстави для його повернення платнику.

Розподіл судового збору здійснюється судом виходячи із суми 6103,00 грн, яка підлягала сплаті за подання до господарського суду даної позовної заяви.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 225,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 73 - 80, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити частково позов фізичної особи підприємця Радченка Станіслава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Інтеграл (вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501; код ЄДРПОУ 21979146) про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування витрат по сплаті єдиного податку.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Інтеграл (вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501; код ЄДРПОУ 21979146) на користь фізичної особи підприємця Радченка Станіслава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 15000,00 грн штрафних санкцій та 225,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.11.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5 - 8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко