Постанова

від 16.10.2024 по справі 908/79/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 908/79/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Дом-Ленд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів: Коваль Л. А., Кузнецов В. О., Чередко А. Є.) у справі

за позовом: Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до 1.Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2. Фермерського господарства "Дом-Ленд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,

відповідача-1 - Гурильова А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2020 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач-1) та Фермерського господарства "Дом-Ленд" (далі - ФГ "Дом-Ленд", відповідач-2) про: 1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 № 8-383/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду"; 2) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 22.10.2014.

2. Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка була передана в оренду з порушенням статей 1, 2, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 973-IV) оскільки: 1) ОСОБА_1 окрім спірної земельної ділянки одержав одночасно декілька земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території різних сільських рад, а не єдиним масивом; 2) ГУ Держгеокадастру не було належним чином перевірено відповідність заяви ОСОБА_1 визначеним законом критеріям для отримання земельних ділянок поза конкурсом, зокрема, наявності трудових та матеріальних ресурсів для ведення фермерського господарства. При цьому ОСОБА_1 також є директором Приватного сільськогосподарського підприємства "Дом" (далі - ПСП "Дом"), яке має в оренді велику кількість інших земельних ділянок, що свідчить про зловживання правом позаконкурсного отримання земельних ділянок в оренду, без проведення земельних торгів, з метою фактичного використання цих земельних ділянок ПСП "Дом".

3. Прокурор у позові посилається на те, що незаконна передача в оренду спірної земельної ділянки завдає шкоди економічним інтересам держави, адже внаслідок порушення встановленого порядку реалізації права оренди землі на конкурентних засадах бюджетом недоотримана орендна плата за землю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Як установили суди попередніх інстанцій, 14.07.2014 ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до ГУ Держземагентства у Запорізькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 15 років розташовану на території Кіровської сільської ради Токмакського району Запорізької області за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності для ведення фермерського господарства розміром 30,00 га. До клопотання додано довідку з державної статистичної звітності форми 6-зем, викопіювання з планово-картографічного матеріалу, копію паспорту, довідку про стаж роботи в сільському господарстві, копію трудової книжки, обґрунтування розмірів земельної ділянки.

5. Відповідно до довідки від 19.06.2014 № 84, виданої ПСП "Дом", ОСОБА_1 працює на даному підприємстві з 01.07.2009, а з 08.11.2010 призначений його директором. Загальний стаж роботи на підприємстві становить п`ять років, з них директором - три роки вісім місяців. Зазначені відомості відповідають даним, що зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 .

6. Довідкою з державної статистичної звітності форми 6-зем від 18.06.2014 № 234 підтверджено, що витребувана земельна ділянка орієнтовною площею 30,00 га належить до земель резерву державної власності, має сільськогосподарське призначення, вид угідь - рілля. Обмеження, обтяження щодо земельної ділянки відсутні, кадастровий номер земельної ділянки не визначений.

7. Розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 , ГУ Держземагенства у Запорізькій області видано наказ від 22.08.2014 № 8-267/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким:

- надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для передачі в оренду земельної ділянки, розташованої на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - рілля). Орієнтовний розмір земельної ділянки - 30,00 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02);

- визначено строк подання на затвердження до ГУ Держземагенства у Запорізькій області розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - не пізніше ніж у шестимісячний термін після прийняття даного наказу;

- зобов`язано начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі при наданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку: розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на предмет погодження, реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

8. 18.09.2014, в межах встановленого строку, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Запорізькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 30,0127 га, кадастровий номер: 2325281600:04:001:0024 на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області та передачу в оренду вказаної земельної ділянки.

9. Відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 № 8-383/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду" (далі - наказ):

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30,0127 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області;

- надано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,0127 га ріллі (кадастровий номер: 2325281600:04:001:0024) строком на 15 років для ведення фермерського господарства, розташовану на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту;

- встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 % від її нормативної грошової оцінки;

- погоджено громадянину ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки та приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

10. 22.10.2014 між ГУ Держземагентства у Запорізькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (далі - договір оренди). Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець передав у користування орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства кадастровий номер 2325281600:04:001:0024, яка знаходиться на території Кіровської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту, площею 30,0127 га.

11. На виконання договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки).

12. Договір укладено на 15 років (пункт 6 договору оренди). Пунктом 38 договору оренди визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством.

13. 04.11.2014 договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Токмацьким міськрайонним управлінням юстиції номер запису про інше речове право 7569153.

14. 07.08.2017 сторони внесли зміни до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки землі, уклавши з цією метою додатковий договір про внесення змін до договору оренди № 59/57-17-ДО.

15. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ГУ Держземагенства України в Запорізькій області на підставі договорів від 19.09.2014 надало у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства дві земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Широкоярської сільської ради Чернігівського району Запорізької області загальною площею 76,76 га з кадастровим номером 2325587900:02:030:0007 та площею 44,0 га з кадастровим номером 2325587900:02:030:0005 площею 32,76 га.

16. Крім того, 30.05.2014 відповідно до договорів оренди землі ГУ Держземагенства України в Запорізькій області надало у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства три земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області загальною площею 240,4194 га, а саме: кадастровий номер 2325581900:03:020:0009 площею 93,9836 га, кадастровий номер 2325581900:01:017:0019 площею 57,2138 га, кадастровий номер 2325581900:03:019:0007 площею 89,222 га.

17. Також за договором оренди землі від 22.10.2014, ГУ Держземагенства України в Запорізькій області надало у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства дві земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Токмацького району Запорізької області загальною площею 88,7597 га, а саме: кадастровий номер 2325281600:04:001:0026 площею 58,00 га на території Кіровської сільської ради, кадастровий номер 2325280400:06:002:0014 площею 30,7597 га на території Балківської сільської ради.

18. Після отримання спірної земельної ділянки в оренду громадянин ОСОБА_1 створив ФГ "Дом-Ленд", яке згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано 21.03.2016.

19. Згідно з пунктом 8.5 статуту ФГ "Дом-Ленд" у новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів засновників № 2 від 01.04.2017, вказане фермерське господарство має право користування земельними ділянками, які знаходяться на умовах оренди у засновників (членів) ФГ, зокрема право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 2325281600:04:001:0024, загальною площею 30,0127 га.

20. До статуту як право користування включені всі вище перелічені земельні ділянки з кадастровими номерами 2325280400:06:002:0014 площею 30,7597 га на території Балківської сільської ради; 2325281600:04:001:0026 площею 58,00 га на території Кіровської сільської ради; кадастровий номер 2325581900:03:020:0009 площею 93,9836 га, кадастровий номер 2325581900:01:017:0019 площею 57,2138 га, кадастровий номер 2325581900:03:019:0007 площею 89,222 га на території Владівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області; кадастровий номер 2325587900:02:030:0007 площею 44,0 га, кадастровий номер 2325587900:02:030:0005 площею 32,76 га на території Широкоярської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.

Короткий зміст судових рішень у справі

21. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

22. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 надав визначений законодавством перелік документів, необхідних для отримання спірної земельної ділянки, а Закон № 973-IV не містить обмежень щодо кількості земельних ділянок, які має право одержати особа для ведення фермерського господарства, як не встановлює і вимог щодо строку створення фермерського господарства, яке зареєстроване ОСОБА_1 після отримання земельної ділянки. Судом не встановлено будь-яких порушень чинного законодавства при видачі ГУ Держгеокадастру спірного наказу, що відповідно свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди.

23. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2021 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов прокурора задоволено. Визнано незаконними та скасовано наказ відповідача-1, а також визнано недійсним договір оренди.

24. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний наказ видано відповідачем-1 за відсутності обґрунтування ОСОБА_1 розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, що призвело до створення передумови для штучного використання процедури створення фермерського господарства з метою одержання фізичною особою в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

25. Причини пропуску позовної давності при зверненні з позовом визнані апеляційним судом поважними, оскільки первісно заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом про визнання наказу незаконним, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки у межах позовної давності, а подання позову до Господарському суду Запорізької області у січні 2019 року, тобто з пропуском позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі № 328/2458/17.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. ФГ "Дом-Ленд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

27. Підставами касаційного оскарження, з урахуванням заяви щодо усунення недоліків касаційної скарги, є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

28. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що позивач не мав права звертатися до суду у порядку господарського судочинства, а суди не застосували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17.

29. У зв`язку із цим, скаржник вважає, що існують підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення предметної та суб`єктної юрисдикції, наявні підстави для відступлення від застосованого судами висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі

№ 525/1225/15-ц, оскільки він суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17.

30. Скаржник вважає, що прокурор не довів наявність підстав для звернення з позовом до суду, оскільки позивачем не було залучено уповноважений державною орган - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, а також не враховано, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність іншим особам, які не є відповідачами у цій справі.

31. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

32. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу ФГ "Дом-Ленд" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 - без змін.

33. На момент прийняття наказу ОСОБА_1 вже реалізував своє право на пільгове отримання землі поза конкурсом та, не відповідаючи визначеним законодавством критеріям фермера, загалом протягом одного року отримав шість земельних ділянок загальною площею 360 га, що свідчить про зловживання правом на пільгове отримання землі поза конкурсом, що суперечить вимогам статей 7, 12 Закону № 973-IV та статей 116, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позиція Верховного Суду

34. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

35. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо підстав для звернення прокурора як самостійного позивача з позовом до суду

36. Предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу відповідача-1 та визнання недійсним договору оренди.

37. Скаржник посилається, зокрема, на те, що прокурор не довів наявність підстав для звернення з позовом до суду, а позивачем у цій справі має бути ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

38. Касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду Верховним Судом справи № 925/1133/18.

39. У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

40. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

41. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

42. Як вбачається із позовних вимог, прокурор оскаржує наказ відповідача-1 та законність передачі ним в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2, а саме тому визначив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області співвідповідачем та не залучив його у справу як позивача.

43. Досліджуючи обставини дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суди вказали на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу, а тому прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

44. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яка була прийнята після звернення з касаційною скаргою у цій справі та до ухвалення якої зупинялося провадження у цій справі.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

45. Скаржник вважає, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а позовна вимога щодо визнання недійсним спірного договору стосується фізичної особи - ОСОБА_1 .

46. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що у травні 2017 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з аналогічним позовом до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 про визнання наказу та договору оренди землі недійсними, повернення земельної ділянки у володіння держави.

47. Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 328/2458/17 касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено частково, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20.12.2017 та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2018 скасовано, а провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 про визнання наказу та договору оренди землі недійсними, повернення земельної ділянки у володіння держави закрито.

48. Закриваючи провадження у справі № 328/2458/17 Верховний Суд виходив з того, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто відбулася заміна сторони орендаря земельної ділянки: права й обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому дійсними сторонами спору є юридичні особи. У цій справі спір пов`язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування фермерському господарству. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у т. ч. з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

49. З наведеного слідує, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду фактично вказав на те, що при зверненні із вимогами про визнання недійсним спірного договору, відповідачем має бути ФГ "Дом-Ленд", а не ОСОБА_1 . Тобто після закриття провадження у справі № 328/2458/17, прокурор, звертаючись із позовними вимогами у справі № 908/79/20, керувався висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 328/2458/17 та заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди до ФГ "Дом-Ленд", а не до ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів не має підстав вважати, що прокурор безпідставно звернувся із позовом у порядку господарського судочинства.

50. Верховний Суд не приймає доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17 та, відповідно відхиляє клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 908/79/20, з огляду на таке.

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, прийнятій після подання касаційної скарги, відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

52. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 року у справі № 922/1830/19 спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

53. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

54. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

55. Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1830/19 є застосовним до спірних правовідносин і вказує на те, що дана справа підлягає розгляду господарськими судами, а підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

56. Звертаючись із касаційною скаргою, заявник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

57. У справі № 688/2908/16-ц, на яку посилається скаржник, предметом позовних вимог було визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. З обставин справи № 688/2908/16-ц слідує, що позивач звертався до ГУ Держземагентства у Хмельницькій області із заявами про надання земельної ділянки, однак у подальшому відповідна ділянка була надана іншій особі, яка звернулася із заявою пізніше.

58. Викладаючи висновок, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції. Велика Палата Верховного Суду вважала, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Тому частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір. Водночас у справі № 688/2908/16-ц, що розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, земельні торги проведені не були. Натомість земельна ділянка була надана в оренду відповідачу, який звернувся за укладенням договору оренди значно пізніше за позивача. Отже, договір оренди укладений неправомірно. Оскільки договір оренди укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

59. Таким чином, у справі № 688/2908/16-ц на відміну від справи, що розглядається, спір виник, зокрема, між двома фізичними особами щодо набуття права користування однією і тією ж земельною ділянкою. Тому правовідносини у справі № 688/2908/16-ц та у цій справі № 908/79/20, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні обставини справи, підстави позову, а також суб`єктний склад сторін.

60. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися.

61. У той же час Верховний Суд звертає увагу, що під час апеляційного розгляду відповідач-1 зазначав, що на виконання постанови суду у справі № 328/2458/17 від 03.07.2018 (до її скасування був складений акт-прийому передачі земельної ділянки від 23.11.2018. За змістом вищезазначеного документа, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2325281600:04:001:0024, площею 30,0127 га була повернута державі в особі ГУ Держгеокадастру. Відповідні обставини підтвердив також представник відповідача-2 та надав як доказ витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.09.2018 № 136887000. Отже, вищенаведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка була повернута державі в особі ГУ Держгеокадастру до дати звернення Прокурора з позовом у цій господарській справі.

62. За доводами відповідача-2 спірна земельна ділянка була поділена на менші ділянки площею по 2 га із цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та у подальшому передана відповідачем-1 у приватну власність невідомим особам (діапазон кадастрових номерів спірної земельної ділянки: 2325281600:04:001:0041 (початок) - 2325281600:04:001:0057 (кінець).

63. Разом з тим, судом апеляційної інстанції дані обставини щодо поділу спірної земельної ділянки на менші та їх подальшої передачі у власність іншим суб`єктам та надані сторонами докази на їх підтвердження досліджені належним чином не були, в результаті чого не було надано вичерпних висновків щодо того чи наявні у прокурора права на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах щодо спірної земельної ділянки, враховуючи її поточний правовий статус.

64. Колегія суддів не погоджується із обґрунтованістю посилань суду апеляційної інстанції в ухвалі від 25.05.2021 на постанову Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, в якій викладено висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56) відповідно до якого з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

65. Такий висновок не є застосовним до спірних правовідносин, адже за фактичними обставинами цієї справи, на які посилаються сторони, ГУ Держгеокадастру після повернення спірної земельної ділянки державі здійснив не тільки її поділ, але й подальшу передачу новоутворених земельних ділянок іншим особам, які не є учасниками цієї справи. Тобто, окрім поділу земельної ділянки у даній справі відбулася також зміна власника спірного об`єкта. До того ж, Прокурор у даній справі не заявляє вимог про витребування спірної земельної ділянки з посиланням на норми статей 387 та 388 ЦК України, а у справі № 367/2022/15-ц такі вимоги були заявлені та розглядалися судами.

66. Зазначеного вище суд апеляційної інстанції не врахував у контексті ефективності обраного прокурором способу захисту не тільки щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області, як правового акта індивідуальної дії, який вже реалізований та вичерпав свою дію, але й щодо вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди. Наведені обставини підлягають з`ясуванню та мають значення для розгляду цієї справи, адже прокурор не заявляв окремої вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та про повернення земельної ділянки.

67. Натомість суд апеляційної інстанції обмежився перевіркою повноважень прокурора виключно щодо наявності у нього підстав для подання позову як самостійним позивачем та обґрунтованості залучення ГУ Держгеокадастру одним із співвідповідачів, без обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді з огляду на те, що спірний масив землі було передано у власність інших осіб.

68. Апеляційний суд також не навів обґрунтування щодо відсутності підстав для нікчемності спірного договору оренди, у той час як суд першої інстанції в цій частині послався лише на відсутність інших, окрім ОСОБА_1 , бажаючих осіб у вересні 2014 р отримати спірну земельну ділянку в оренду.

69. Судове рішення апеляційного суду мотивовано необґрунтованістю відповідачем-2 необхідності надання йому спірної земельної ділянки відповідної площі і як наслідок безпідставністю наказу відповідача-1 та укладення відповідачами договору оренди.

70. Разом з тим, факт повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірних земельних ділянок за позаконкурсною процедурою, сам по собі, свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

71. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина перша та друга статті 228 Цивільного кодексу України).

72. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

73. Нікчемність правочину має місце не в наслідок повторного отримання спірної земельної ділянки, а у зв`язку з отриманням її всупереч імперативним вимогам Земельного кодексу України про неможливість такого отримання в позаконкурсному порядку (постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23).

74. У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22 міститься висновок, відповідно до якого: оскільки спірний договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

75. Під час нового апеляційного розгляду суду належить врахувати викладене вище, здійснити апеляційний перегляд справи у відповідності до вимог ГПК України, надати належну оцінку фактичним обставинам справи, доводам та запереченням учасників справи і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №№ 922/1832/19, 922/1130/23, 916/2319/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

76. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

77. Беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Судові витрати

78. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Дом-Ленд" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 скасувати, cправу № 908/79/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач