Постанова

від 23.10.2024 по справі 917/273/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/273/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (колегія суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 (суддя Кльопов І. Г.)

за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Кременчуцької міської ради Полтавської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації

за участю прокурора Круш Т. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" (далі - відповідач-2), у якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 11.05.2017 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4982 кв.м кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 для закінчення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - будинку охорони та будівництва 9 - поверхового житлового будинку по вул. Небесної Сотні, в районі жилого будинку № 53 на території м. Кременчука Полтавської області та передачі її в оренду відповідачу-2 строком на 3 роки;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 площею 4982 кв.м, яка розташована на території м. Кременчука Полтавської області по вул. Небесної Сотні, в районі будинку № 53, укладений 20.06.2017 між відповідачами, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2017, номер запису про інше речове право: 21482127;

-скасувати запис про Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4982 кв.м, кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 під номером 21482127.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку передачі земельної ділянки в оренду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, позовну заяву прокурора в інтересах держави залишено без розгляду.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що у прокурора не виникло право на позов в інтересах держави, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду, як самостійний позивач, оскільки відповідач-1 є одним із відповідачів, рішення якого оскаржуються.

4. Мотивувальна частина

4.1. Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави посилався на те, що відповідач-1 розпорядився майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, що свідчить про відсутність вираження волі з боку територіальної громади, тобто відповідач-1 вчинив дії, які негативно впливають на інтереси громади, тому прокурор подає позов самостійно.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3. Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.4. Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5).

4.5. Відповідно до частини четвертої цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.6. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

4.7. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

4.8. Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

4.9. Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор самостійно обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, а саме прийняття відповідачем-1 спірного рішення та укладення відповідачами оспорюваного договору всупереч вимог законодавства, що регулює підстави і порядок здійснення процедури відчуження права оренди на спірну земельну ділянку, і згідно частини п`ятої статті 53 ГПК України набув статусу позивача.

4.10. У цій справі, яка розглядається, прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, посилаючись на те, що відповідний орган, який має повноваження на захист порушених інтересів територіальної громади, сам допустив порушення вказаних інтересів, а тому такий орган визначений одним із відповідачів, а за відсутності інших органів, наділених повноваженнями на захист порушених інтересів територіальної громади, прокурор набув статусу позивача. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

4.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

4.12. Відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.13. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, вказавши на те, що відповідний орган, який є учасником спірних правовідносин, сам допустив порушення інтересів держави, помилковим є висновок судів про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

4.14. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

4.15. Згідно із положеннями частини шість статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.16. За вказаних вище обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.17. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 у справі № 917/273/20 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов