Постанова

від 02.11.2007 по справі 4/261-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/261-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02.11.2007р.м.Київ№ 4/261-А

За позовом         Релігійної громади Свідків Єгови у Солом'янському районі м.

                            Києва

До відповідача-1          Київської   міської   філії   Державного   підприємства   „Центр

                             державного земельного  кадастру  при  Державному  комітеті  

                           України  по  земельних ресурсах”

До відповідача-2          Державного підприємства „Центр державного земельного

                             кадастру при  Державному комітеті України по земельних

                             ресурсах”

Про                    визнання дій протиправними та зобов'язання провести державну

                                реєстрацію речового права

                                                                                              Суддя Борисенко І.І.           

                                                     Секретар судового засідання  Розумовська Т.О.

Представники:

Від позивача: Скірченко Д.В. –предст.за дов.

Від відповідача-1           – предст. за дов.

Від відповідача-2           Мельник Е.О. –предст.за дов., Дем'яненко Д.В. –предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Релігійна громада Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва звернулася до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність Київської міської філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” щодо відмови провести державну реєстрацію речового права на користування чужої земельної ділянки для забудови (суперфіцій) та зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем речове право на користування чужою земельною ділянкою для забудови.

          Провадження у справі № 4/261-А відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

          В судовому засіданні 31.07.2007 р. представник Відповідача-1 надав суду копію Положення про Київську міську філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, яке було затверджено Наказом №65 від 01.12.2003 р. Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, а також копію Свідоцтва про його державну реєстрацію без статусу юридичної особи.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2007 р. за клопотанням позивача в якості Відповідача-2 по цій справі було залучено Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”.

          Позивач по справі під час судових засідань змінював та доповнював свої позовні вимоги, які в останній редакції полягали у наступному:

          - відмову Київської міської філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в проведенні державної реєстрації речового права Релігійної громади Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) –визнати протиправною.

          - зобов'язати Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” провести реєстрацію за Релігійною громадою Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва речове право на користування чужою земельною ділянкою (розташованою за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 24) для забудови (суперфіцій) на підставі договору, посвідченого 19 березня 2007 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим №650,

          - Зобов'язати Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” провести реєстрацію речового права на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за аналогією реєстрації права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту), а саме:

          реєстрацію здійснити через відповідний місцевий орган державної реєстрації прав –Київську міську філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”

порядок реєстрації здійснити відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за № 641/7962), шляхом внесення записів до Поземельної книги в реєстраційну картку в стовпці з 39 по 48 (п. 3.2. та таблиця 5 Додатку 2 до п. 3.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель), вартість послуги за внесення записів до Поземельної книги про реєстрацію речового права юридичної особи визначити відповідно до пункту 23 таблиці 6.1. Розділу 6 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг (Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 р. за № 97/298/124, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 579/5770).

          Відповідно до ст. ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач по справі має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду. В зв'язку з цим суд приймає ці зміни та доповнення позовної заяви до розгляду.

          Представник Відповідача-1 в попереднє судове засідання від 03.10.2007 р. та наступні судові засідання від 17.10.2007 р., від 24.10.2007 р. та від 02.11.2007 р. не з'являвся, хоча був належним чином та у встановлені строки повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи це, суд розглядав справу за відсутністю представника Відповідача-1, враховуючі його заперечення проти позову, надані суду в попередньому судовому засіданні, яке відбувалося 31.07.2007 р. та 19.09.2007 р.  

          Під час судового розгляду справи представники позивача підтримали свої позовні вимоги та просили позов задовольнити, визнавши протиправною відмову відповідача-1 провести державну реєстрацію речового права позивача на користування чужою земельною ділянкою та зобов'язати відповідача-2 зареєструвати за позивачем речове право на користування чужою земельною ділянкою на підставі договору від 19.03.2007 р.

          Як вбачається з позовної заяви, усних та письмових пояснень представника позивача мотивами позову є норми чинного законодавства України, які встановлюють обов'язок орган місцевої реєстрації прав у строк, що не перевищує чотирнадцяти календарних днів розглянути заяву і прийняти рішення про державну реєстрацію або відмову у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно з дня отримання всіх необхідних документів. Як Відповідач-1, так і  Відповідач-2 по справі відмовляють позивачу у проведенні такої реєстрації, посилаючись на відсутність відповідних постанов уряду, якими би врегульовувались здійснення такої реєстрації. На думку позивача відсутність положень, які б регулювали порядок проведення державної реєстрації прав, не може бути підставою для відмови у ній та порушує Відповідачами по справі положення чинного законодавства України. Таким чином, відмова у проведенні державної реєстрації речового права за договором суперфіцію порушує право позивача на забудову земельної ділянки та користування збудованою будівлею.

          Представник Відповідача-1 проти позову заперечував в попередньому судовому засіданні, з тих підстав, що на цей час позовні вимоги не можуть бути задоволені через відсутність нормативно-правових актів, яки встановлювали б порядок та процедуру проведення державної реєстрації права позивача на користування чужою земельною ділянкою. Також представник Відповідача-1 посилався на те, що вони відповідно до свого Положення не є юридичною особою та провести таку реєстрацію речового права зможуть тільки у разі, якщо їм буде дане  відповідне доручення Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при  Державному комітеті України по земельних ресурсах”.    

          Представники Відповідача-2 проти заявленого позову заперечували з підстав викладених у 2-х письмових запереченнях представників Мельника Е.О та Дем'яненко Д.В., які є аналогічними за змістом та зводяться до того, що позовні вимоги не можуть бути задоволені через відсутність нормативно-правого регулювання порядку реєстрації прав користування чужою земельною ділянкою. Обґрунтовуючи свою відмову вчинити дії щодо реєстрації речового права за позивачем, представники Відповідача-2 посилались на те, що повинні діяти на підставі, у спосіб та в межах повноважень, які їм надані Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України), однак при цьому визнавали, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для їх виконання.  

Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України в засіданні суду оголошено перерву для ухвалення рішення в нарадчій кімнаті та  оголошено час його оголошення.

          02.11.2007 р. в судовому засіданні відповідно до п.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників позивача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          19.03.2007р. між позивачем (забудовником) та громадянином Кухарчуком Володимиром Петровичем (землевласником) укладено договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію), відповідно до якого землевласник надає право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га для будівництва Позивачем на ній будівлі (споруди). Строк дії договору –150 років, починаючі із дня його державної реєстрації.  

          27.04.2007 р. Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою про проведення державної реєстрації договору суперфіцію, на що 10.05.2007 р. отримав відповідь (лист вих.№062) про відмову в проведенні реєстрації за Позивачем відповідного речового права на підставі договору суперфіцію.  

          Відповідно до ст.395 Цивільного кодексу України закріплено види речових прав на нерухоме майно, до яких, зокрема належить право забудови земельної ділянки (п.2 ч.1 ст.395).

          Відповідно до ст.102-1 Земельного кодексу України передбачено, що однієї із підстав набуття прав користування чужою земельною ділянкою для забудови є договір суперфіцію, якій укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України із врахуванням положень Земельного кодексу України.

          Відповідно до ч.1 ст.413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

          Згідно з нормами ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави такої відмови в ній встановлюються законом (ч.ч.1,2,4 ст.182).

          Спеціальним Законом, який визначає правові засади державної реєстрації є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

          У п.п.(ґ) п.2 ч.1 ст.4 цього Закону визначено, що речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, серед яких право забудови земельної ділянки (суперфіцій), підлягають обов'язковій державній реєстрації.

          Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, відповідно до абз.12 ст.19 Закону, договори про іпотеку, оренду строком більше одного року та інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно, до яких правомірно відносити договір на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію).

          В ст.5 згаданого Закону визначена структура органів державної реєстрації речових прав: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державний комітет України по земельних ресурсах), створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (Центр державного земельного кадастру –Відповідач-2 по цій справі) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Відповідно до п.4 ст.5 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться місцевими органами реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах. Згідно з ч.2 ст.7 Закону до повноважень місцевого органу державної реєстрації прав, серед інших, відносяться «проведення реєстрації прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмова у реєстрації».

          В ч.1. ст.7 Закону передбачено, що місцевий орган державної реєстрації прав має статус відділення державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру). Також у ч.3 ст.5 цього Закону передбачено, що Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення.

          Отже, суд приходить до висновку, що місцевим органом реєстрації речового права позивача є Відповідач-1 по цій справі (Київська міська філія Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”), який не є юридичною особою. Статусом юридичної особи наділена державна  госпрозрахункова юридична особа - Відповідач-2 по цій справі (Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”), який здійснює ведення державного реєстру прав.

          Представниками Відповідача-1 та Відповідача-2 в судових засіданнях не заперечувалося, що Позивач у встановленому Законом порядку звернувся до Відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію свого речового права, на що отримав лист про відмову у проведенні такої реєстрації.

          Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідачів на такі мотиви відхилення позову як відсутність нормативно-правового обґрунтування регулювання порядку реєстрації договору суперфіцію.

          Так, відповідно до ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Нормами ч.4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

          Оскільки чинним законодавством України чітко передбачена обов'язкова реєстрація права власності та інших речових прав на нерухомі речі, то обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, відмова у проведенні державної реєстрації договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови з мотивів відсутності чітко передбаченого нормативно-правового механізму її вчинення є неправомірною.

          Таким чином, враховуючи положення ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про протиправність відмови Відповідача-1 у проведенні державної реєстрації речового права за позивачем, яка виявилася у невиконанні обов'язків, вчинення яких передбачено спеціальним законом.

          Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративний суд має право у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          Тому враховуючи ці положення суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача, поклавши обов'язок здійснити таку державну реєстрацію речового права за позивачем на Відповідача-2, який має статус юридичної особи, здійснює ведення державного реєстру прав та на якого спеціальним Законом покладені відповідні повноваження у спірних з позивачем правовідносинах.

          Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо зобов'язання Відповідача-2, Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, зареєструвати за ним речове право на користування чужою земельною ділянкою, та здійснити це через свою філію - відповідний місцевий орган державної реєстрації прав - Київську міську філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”.

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги позивача про порядок та спосіб проведення державної реєстрації речового права позивача на чужу земельну ділянку для забудови (договору суперфіцію), обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

          Відповідно до п.1 ст.395 Цивільного кодексу України право забудови земельної ділянки (суперфіцій), як і право користування земельною ділянкою (сервітут) є різновидами речових прав на чуже майно.

          Згідно з п.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до речових прав на чуже нерухоме майно, які підлягають обов'язковій державній реєстрації відносяться як право користування (сервітут) (п.п. (б)), так і право забудови земельної ділянки (суперфіцій) (п.п. (г)).

          Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1088 „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах” проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель, а також є і адміністратором бази даних державного реєстру земель.

          Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.07.2003 р. за №641/7962 затверджено „Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель”, яким передбачено внесення даних до Державного реєстру земель про встановлені щодо земельної ділянки сервітути шляхом внесення інформації про реєстрацію в реєстраційні картки в стовпцях з 39 по 42 (п.3.2. та таблиця 5 Додатку 2 до п.3.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель).

          Отже, враховуючи той факт, що як право користування земельною ділянкою (сервітут), так і право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій), є різновидами речових прав на чуже майно, суд приходить до висновку, що вищевикладений тимчасовий порядок реєстрації сервітуту може бути за аналогією застосований до реєстрації суперфіцію.

          Відповідно до п.5 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” серед документів, які необхідні для здійснення реєстрації речових прав, є документ про сплату державного мита, розмір якого на сьогоднішній день законодавчо не визначений. Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель передбачено оплату за внесення записів до державного реєстру земель, розмір якої встановлюється Державним комітетом України по земельних ресурсах разом з Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Згаданими міністерствами затверджені спільним наказом від 15.06.2001 р. №97/298/124 „Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг”, які є чинними на дату розгляду цієї адміністративної справи і містять відомості про вартість послуг за внесення записів до державного реєстру земель. Згідно з пунктом 23 таблиці 6.1. Розділу 6 „Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг” вартість послуги за внесення записів до Поземельної книги (яка є складовою частиною державного реєстру земель) про реєстрацію речового права юридичної особи становить 30 (тридцять) гривень, тобто є нормативно визначеною.

          3 огляду на вищевикладене, враховуючи вищезазначені нормативно-правові акти та положення ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (про те, що суд може в своєму рішенні вказати строки, спосіб та порядок виконання рішення), суд вважає за можливе задовольнити в повному обсязі позовну вимогу позивача про порядок та спосіб проведення Відповідачем реєстрації речового права позивача по договору суперфіцію, у наступному порядку:

- реєстрація речового права на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) проводиться за аналогією реєстрації права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту) відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який був затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за № 641/7962, шляхом внесення записів до Поземельної книги в реєстраційну картку в стовпці з 39 по 48 (п.3.2. та таблиця 5 Додатку 2 до п.3.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель),

- вартість послуги за внесення записів до Поземельної книги про реєстрацію речового права юридичної особи визначається відповідно до пункту 23 таблиці 6.1. Розділу 6 „Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг”, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 р. за №97/298/124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 579/5770.

          Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем по справі суду надані документи у частині сплати державного мита за розгляд справи адміністративним судом у розмірі 3 гривень 40 копійок, які суд вважає за необхідне стягнути із Відповідача-2 на користь позивача.

          Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 158, 160-163, прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов Релігійної громади Свідків Єгови у Солом'янському районі м.           Києва задовольнити повністю.

          Відмову Київської міської філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в проведенні державної реєстрації речового права Релігійної громади Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) –визнати протиправною.

          2. Зобов'язати Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення,3) провести реєстрацію за Релігійною громадою Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва (03110, м.Київ, вул..Головка,б.27, кв.29, код ЄДРПОУ 26315379) речове право на користування чужою земельною ділянкою (розташованою за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 24) для забудови (суперфіцій) на підставі договору, посвідченого 19 березня 2007 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим №650.

          3. Зобов'язати Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення,3) провести реєстрацію речового права на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за аналогією реєстрації права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту), а саме:

- реєстрацію здійснити через відповідний місцевий орган державної реєстрації прав –Київську міську філію Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”

- порядок реєстрації здійснити відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за № 641/7962), шляхом внесення записів до Поземельної книги в реєстраційну картку в стовпці з 39 по 48 (п. 3.2. та таблиця 5 Додатку 2 до п. 3.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель),

- вартість послуги за внесення записів до Поземельної книги про реєстрацію речового права юридичної особи визначити відповідно до пункту 23 таблиці 6.1. Розділу 6 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг (Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001 р. за № 97/298/124, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 579/5770).

          4.Стягнути з Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення,3) на користь Релігійної громади Свідків Єгови у Солом'янському районі м. Києва (03110, м.Київ, вул..Головка,б.27, кв.29, код ЄДРПОУ 26315379) 3 грн 40 коп. сплаченого державного мита.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя                                                                                                           Борисенко І.І.

Дата підписання Постанови:”___”