Рішення

від 31.10.2024 по справі 295/12458/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12458/24

Категорія 75

2/295/2996/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРВОД» про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась 08.08.2024 року в суд із позовом, в якому зазначила, що 03.09.2012 року вона прийнята на посаду інженера-гідрогіолога ТОВ «Бурвод», з 22.08.2016 року переведена на посаду заступника директора відповідно товариства.

Наказом ТОВ «Бурвод» від 03.05.2022 року оголошено призупинення трудових відносин із позивачем відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин у умовах воєнного стану».

За результатом вирішення виниклого між сторонами спору в частині оскарження позивачем прийнятого наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановою Житомирського апеляційного суду від 29.04.2024 року відповідний наказ визнано незаконним та скасовано, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 107614,50 грн.

Позивач звертає увагу, що при викладенні мотивувальної частини судового рішення Житомирським апеляційним судом у постанові вказано про фактичне підтвердження розміру середнього заробітку позивача у період з 01.06.2022 року по 29.04.2024 року на суму 160550,00 грн. При цьому, діючи в межах заявлених стороною вимог за принципом диспозитивності, на користь позивача стягнуто 107614,50 грн.

Вказуючи на те, що попереднє пред`явлення вимог на частину з дійсно обгрунтованого розміру заробітної плати, передбаченої до виплати працівнику, не може позбавляти останнього на подальше звернення із вимогами про виплату решти суми, оскільки за змістом ст. 235 КЗпП середній заробіток за своїм змістом є заробітною платою, що у свою чергу, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52935,50 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому звернуто увагу на положеннях Закону України «Про організацію трудових відносин у умовах воєнного стану». Вказуючи на передбачене відповідним нормативним актом право роботодавця призупинити дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією рф, сторона зазначає про призупинення дію укладеного із позивачем трудового договору на підставі наказу від 03.05.2022 року.

З часу призупинення дії договору позивач фактично не зверталась з питанням відновлення дії договору, про можливість працювати зазначила лише на стадії апеляційного розгляду справи в межах виниклого між сторонами спору.

Відповідач звертається до положень ч.2 ст. 235 КЗпрП Україин, згідно з якими при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Додає, що за наслідком розв`язання спору, в межах якого позивачем із перевищенням одного року з часу призупинення дії договору пред`являлись вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 03.05.2022 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул в розмірі 107614,50 грн., заявлений позивачем розмір середнього заробітку стягнуто за судовим рішенням. Розгляд справи здійснювався з 21.08.2023 року по 29.04.2024 року.

З огляду на викладене, стверджуючи про надмірність та безпідставність заявленої позивачем суми, відповідач просить відмовити у задоволені позову.

Одночасно, сторона зауважує на необґрунтованості суми витрат на професійну правничу допомогу, попередньо розраховану стороною позивача на рівні 40000,00 грн.

У поданій стороною позивача відповіді на відзив наголошується на визначеному праві позивача отримати суми заробітної плати, що нараховані протягом усього періоду вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 03.09.2012 року позивач прийнята на посаду інженера-гідрогіолога ТОВ «Бурвод», а 22.08.2016 року особу переведено на посаду заступника директора даного товариства.

Наказом ТОВ «Бурвод» №10/к/тр від 03.05.2022 року оголошено призупинення трудових відносин із заступником директора ОСОБА_1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136. Призупинення діє з 03 травня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану.

В подальшому, 22 серпня 2023 року позивач звернулась до суду з метою скасування вказаного наказу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29.04.2024 року визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» №10/к/тр від 03 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 107614,50 грн. Відповідна сума визначена без урахування податків та обов`язкових платежів.

За змістом рішення «Відповідно до даних виписки із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФУ від 23.09.2022 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, становила6500,00 грн., у свою чергу середньоденна заробітна плата становить325,00 грн. Відтак, належним розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу є кількість днів прогулу * на середньоденний заробіток (494 днів (за період з 01 червня 2022 року по 29 квітня 2024 року) * 325,00 грн. (середньоденний заробіток) = 160550,00 грн.

Як зазначалось вище, позивачем заявлено вимоги про стягнення частини суми заробітної плати, що підлягала нарахуванню в період вимушеного прогулу та не була стягнута в порядку судового провадження, заснованого на принципах диспозитивності.

За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Житомирського апеляційного суду від 29.04.2024 року наведено висновок про те, що звертаючись із вимогами про скасування винесеного ТОВ «Бурвод» наказу позивачем не пропущено встановлений вимогами ст. 233 КЗпП України строк, оскільки виниклий між сторонами спір охоплювався періодом запровадженого з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» карантину.

Звернуто увагу, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

При цьому, у висновках, наведених Житомирським апеляційним судом при розгляді справи, фактично визнане право позивача на отримання середнього заробітку в обсязі, що відповідає періоду нарахування з 01 червня 2022 року по 29 квітня 2024 року.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу суд застосував межі заявлених позовних вимог.

Суд погоджується з доводами позивача щодо права на отримання середнього заробітку за відповідний період у повному обсязі. Так, положення ст. 235 КЗпП України зводяться до того, що середній заробіток за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

В даному випадку слід зазначити, що суд позбавлений можливостей здійснювати будь-яке коригування строку, застосованого як період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного судовим рішенням.

Саме в розрізі такого строку здійснено часткове стягнення грошових коштів.

Є необхідним звернути увагу на більш вразливому становищі особи як працівника в частині можливості здобуття об`єктивних даних про складові, що підлягають з`ясуванню при обрахунку сум показників середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Не може виключатись в такому випадку і можливість допущення математичної помилки або неправильне розуміння вимог законодавства. що також могло призвести до визначення позовних вимог з наведенням некоректної суми.

Суд зазначає, що з висновками апеляційної інстанції, в яких, зокрема, вказано про період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу як основного критерію визначення грошової суми, позивач могла ознайомитись у період після 03.05.2024 року дати складення повного тексту відповідної постанови.

За змістом ч.3 ст. 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На час розгляду справи судом не отримано відомостей про порушення позивачем визначеного положеннями ч.1 ст. 233 КЗпП України строку для звернення до суду, який становить три місяці та обраховується з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, а тому заявлений позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурвод» (місцезнаходження: 10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 32520190) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52935,50 грн. Вказана сума визначена без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Бурвод» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення можебути оскарженедо Житомирськогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргипротягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М. Лєдньов