Рішення

від 10.10.2024 по справі 355/236/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/236/21

Провадження № 2/355/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» адвоката Куракіної Вікторії Вікторівни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

До судузвернувся представникТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» адвоката Куракіна В.В. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1391441,26 гривень, яка складається з нарахованих на суму боргу інфляційних втрат у розмірі 954727,66 гривень та 3% річних у розмірі 436 713,60 гривень. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви і витрати на правову допомогу на користь ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» у сумі 20871,62 гривень.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що згідно кредитного договору №37/30/07-СС від 29 листопада 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_3 йому були надані у користування кредитні кошти в сумі 2525000 гривень зі сплатою 13,60% річних з кінцевим терміном повернення до 29 листопада 2027 року включно. В забезпечення виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення кредитного договору, сплати процентів, можливих штрафних санкцій були укладені договори забезпечення, а саме: Договір поруки №37/30/30/07-СС №1 від 29 листопада 2007. Договір поруки-1 укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_4 . Відповідно до договору поруки №1 поручитель ОСОБА_4 зобов`язується солідарно відповідати перед ПАТ «Кредитпромбанк» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором. Договір поруки №2 №37/30/П30/07-СС №2 від 29 листопада 2007 року укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 поручитель №2 відповідно до договору поруки №2 поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед ПАТ «Кредитпромбанк» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором. Іпотечний договір №37/30/130/07-СС від 29 листопада 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та приватним підприємством «Міміно» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І. за реєстрованим номером 3924. 29 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим номером №24366 відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передає(відступає) ПАТ «Дельта Банк» вимоги за кредитним договором та за договором забезпечення. ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до відповідача ОСОБА_3 поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. До ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_3 поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитним договором та договорами забезпечення- цей факт встановлено постановою апеляційного суду міста Києва у справі №2608/17739/12 від 09 серпня 2018 року, а тому не потребує доказування. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі №2608/17739/12 від 19 квітня 2013 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» (первісний кредитор) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №37/30/07-СС від 29 листопада 2007 року в розмірі 4847946,02 гривень рішення набрало законної сили 05 листопада 2014 року. Відповідно до договору про відступлення права вимоги №2260/К від 17 червня 2020 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстрованим номером 686 ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На момент подання позовної заяви до суду відповідач ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором не погасив, зобов`язання за кредитним договором не виконав і продовжує не виконувати.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Представник позивача послався на позицію Верховного Суду у справі №359/9258/17 від 25 січня 2021 року) Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке відповідач не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє позивача (кредитора) права на отримання сум передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природу зобов`язання та підстави виникнення відповідного боргу.(Представник позивача послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 провадження №12-302 гс18)

Отже, відповідач ОСОБА_3 має прострочене грошове зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитним договором і він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який встановлений за період з лютого 2018 року по лютий 2021 року, а саме 954727,66 гривень. Крім того відповідач ОСОБА_3 повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми за вказаний період, що складає 436713,60 гривень. У зв`язку з зазначеним, загальна суму складає 1391441,26 гривень.

Представник позивача адвокат Осадча К.О. у судовому засіданні позовну заяву підтримала просила задовольнити, послалась на вище означені обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала надала письмові пояснення, які отриманні судом 16 січня 2024 року на які послалась під час своєї промови у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог обґрунтував тим, що стороною позивача не було доведено перехід права вимоги позивача до відповідача, оскільки ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» не повідомило боржника про відступлення права вимоги протягом 5 календарних днів з дня набрання чинності цим договором. Крім того відсутні докази, що ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» документи, що підтверджують право вимоги до боржника не пізніше 5 днів з дати укладення цього договору. Щодо не доведення факту наявності заборгованості у ОСОБА_3 , то позивач посилаючись на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 стверджує, що відповідач в особі ОСОБА_3 має прострочене грошове зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитним договором. Згідно копії рішення доданого до позовної заяви позов ПАТ «Кредитпромбанк» до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором-задоволено. Стягнути з відповідачів солідарно, заборгованість за кредитним договором №37/30/07-СС від 29 листопада 2007 року в розмірі 4847946 гривень 02 копійок та витрати по оплаті судового збору в сумі 3219 гривень, а всього в розмірі 4851165 гривень 02 копійок. У позовній заяві позивач стверджує, що на підставі положень ст.625 ЦК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а саме 954727 гривень 66 копійок. Крім того ОСОБА_3 повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми, що складає 436713 гривень 60 копійок. У зв`язку із зазначеним загальна сума зі стягнення інфляційних втрат на трьох відсотків річних становить 1391441 гривень 26 копійок. Вказану суму індексу інфляції та трьох відсотків річних, відповідно до розрахунку, наданого до позовної заяви, було нараховано за період 12 лютого 2018 року до 12 лютого 2021 року(за останні три роки до моменту подання позовної заяви) на суму 4847165 гривень 02 копійки. Однак вказані доводи позовної заяви не підтверджені доказами. Так, позивач посилаючись на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 20-21 року у справі №2608/17739/12- не надав його належним чином засвідченої копії, яке набрало законної сили. Матеріали справи не містять копії кредитного договору №37/30/07-СС від 29 листопада 2007 року на який посилається позивач у своєму позові. Крім того позивач не надав доказів того, що заборгованість за рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 на сьогоднішній день існує. У резолютивній частині рішення вказано декілька солідарних боржників, однак відомостей щодо відсутності стягнення у виконавчому провадженні з одного з боржників відсутнє. Позивач не надав доказів того, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 не виконано. Не доведено того, що не проведено стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12. Таки чином, позивач не довів наявність заборгованості за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 у сумі 4847946 гривень 02 копійок станом на день подання позову у відповідача, що унеможливлює нарахування на вказану суму індексу інфляції та трьох відсотків річних, відповідно до приписів ст.625 ЦК України. Стосовно правовідносин, які виникають внаслідок порушення боржником обов`язку з виплати грошового зобов`язання у разі несвоєчасного виконання рішення суду. Сторона відповідача послалась на правову позицію щодо застосування ст.625 ЦК України, яка міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 жовтня 2013 року з якої слід, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України(прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої шкоди) ст.625 ЦК України та ч.1 ст.5 Закону №4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення. Прострочення держави-боржника настає за сукупністю таких юридичних фактів: Стягувач подав до органу Державної казначейської служби України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу Державної казначейської служби України. Тому припис частини другої ст.625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадок порушення підтвердженого (визначеного конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу Державної казначейської служби України виконавчого документа і виключно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. З наведених підстав виходячи з правових позиції Великої Палати Верховного Суду для застосування положень ст.625 ЦК України до правовідносин, які виникають внаслідок порушення боржником обов`язку з виплати грошового зобов`язання у разі несвоєчасного виконання рішення суду необхідно довести: факт подання до органу ВДВС виконавчого документу про стягнення з боржника коштів на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12. Факт того, що боржник за цим виконавчим документом не перерахував коштів на виконання рішення, зокрема, з моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином позивачем не доведено сукупності юридичних фактів, які мають значення для нарахування трьох відсотків річних та індексу інфляції, а саме доказів подання виконавчого документа про стягнення коштів з боржника на підставі рішення суду та факту того, що боржники за вказаним судовим рішенням не перерахували коштів на користь позивача. Отже, можна стверджувати про неправомірність нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, оскільки рішення про стягнення коштів не було предметом виконавчого провадження. Щодо відступлення права вимоги на завдану вимогу відповідно до додатку №2 до договору було відступлено паво вимоги №2260/К від 17 червня 2020 року за кредитним договором №37/30/07/-СС на загальну суму 7475003 гривень 97 гривень станом на 17 червня 2020 року жодної інформації у договорі відступлення щодо рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 не містить. Разом з тим, згідно із змістом рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 заборгованість за кредитним договором стягнуто достроково, таким чином, було відступлено право вимоги за кредитним договором №37/30/07/-СС на неіснуючу у момент укладення договору відступлення прав вимоги №2260/К від 17 червня 2020 року суму заборгованості. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (№14-154цс18) зазначила, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішення, що у свою чергу свідчить про зміну строку дії договору.

Внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, банк реалізував своє право на звернення до суду за захистом своїх прав із вимогами про стягнення на власну користь заборгованості за кредитом.

При цьому, наразі звертаючись до суду із даним позовом про стягнення нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України позивач зазначив про невиконання боржником свого зобов`язання та нараховує відповідні відсотки річних та інфляційні впродовж останніх трьох років на всю суму заборгованості по кредиту, що призводить до порушення прав боржника та безпідставного збагачення кожні три роки, основного вимога є задавненою. У березні місяці 2019 року Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду була розглянута справа №757/44680/15-ц за позовом банку до боржника в якому просив стягнути відсотки, пеню за 3% річних. З обставин цієї справи вбачалося, що: терміном повернення кредиту в повному обсязі було 25 грудня 2009 року, банк звертався до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом, але у позові було відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності В частині вирішення вимоги банку про стягнення сум на підставі ст.625ЦК України колегія судів прийшла до такого висновку: Тлумачення частини першої ст.509,частини першої ст.267,ст.625 ЦК України свідчить, що: натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому(примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція ст.625 ЦК України, щодо нарахування 3% річних за інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3%річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. У своїй постанові від 06 березня 2019 року судді об`єднаної палати згадали про постанову Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі №3-1522 гс16 в якій міститься правовий висновок, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконанні роботи) і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначив обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Отже, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних витрат і 3% річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу-помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України. Отже, позивачем укладено договір про відступлення прав вимоги на не існуючу вимогу у сумі 7475003 гривень 97 копійок.

Попередній представник позивача ОСОБА_6 не погодившись з висновками представника відповідача надав свої письмові пояснення у яких зазначив рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №2608/17739/12 від 19 квітня 2013 року за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №37/30/07-СС від 29 листопада 2007 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 4847 946 гривень 02 копійок. Вказане рішення набрало законної сили 05 листопада 2014 року. Відповідно до договору відступлення прав вимоги №2260/К від 17 червня 2020 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником відкритого Акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюк Л.В. 17 червня 2020 року, а реєстровим номером 686 ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На вимогу договору було направлено повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні та вимогу вих. №24/06/20-57, №24/06/20-58 від 24 червня 2020 року до ОСОБА_3 , приватне підприємство «Міміно», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. На момент подання позовної заяви до суду відповідач заборгованість за кредитним договором не виконав і продовжує не виконувати.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №548/223/19 (провадження №61-8120св20) зроблено правовий висновок «Так у наведених справах позивачами отримано судовий захист, зобов`язання не трансформувалося у натуральне, оскільки позивач чи то в іншому судовому провадженні, чи то в тому ж судовому провадженні у якому розглядалися вимоги про стягнення заборгованості за договором отримав судовий захист, стягнуто заборгованість за договором. А отже зобов`язання не перетворилося у натуральне, а тому у зазначених справах вирішувалася інша правова проблема щодо нарахування та стягнення заборгованості за договором. Звідси випливає, що наведених справах права кредиторів щодо отримання сум за основною сумою зобов`язання отримали судовий захист у судовому або позасудовому порядку. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №759/4755/19(провадження №61-14506св20) сформульована наступна правова позиція. «Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами.

Не можна погодитися також з твердженням відповідача про те, що позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу допускається тільки з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги оскільки в законі не передбачається таких обмежень. Згідно ст.599ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як згадувалося у Постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №759/4755/19(провадження №61-14506св20) ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Зобов`язання не було припинено, воно існує і досі. У зв`язку з невиконанням відповідачами рішення суду, відповідно до ст.625 ЦК України позивач має право вимагати від позичальника/боржника сплати три проценти річних від простроченої суми а саме: заборгованість за несвоєчасне погашення заборгованості за рішенням суду за період з лютого 2018 року по лютий 2021 рік, а саме 954727 гривень 66 копійок. Крім того відповідач ОСОБА_3 повинен сплатити 3% річних від простроченої суми за вказаний період, що складає 436713 гривень 60 копійок. У зв`язку із зазначеним загальна сума зі стягнення інфляційних втрат та 3% відсотків річних становить 1391441 гривень 26 копійок. У постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 була висловнено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст.1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. І відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.(том-2 а.с.5-12, том-2 а.с.113-119)

Не погоджуючись з виказаними думками представника позивача ОСОБА_6 , представник відповідача ОСОБА_2 у свою чергу надала письмові пояснення у якій зазначила, що відповідно до договору відступлення прав вимоги №2260/К від 17 червня 2020 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», яке набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором. Представник позивача ОСОБА_6 посилаючись на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 стверджує, що відповідач ОСОБА_3 має прострочене грошове зобов`язання розмір 4847946 гривень 02 копійок у зв`язку з чим на вказану суму було нараховано індекс інфляції та 3% річних. Разом з тим, стороною відповідача оспорюється перехід права вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» як кредитор до відповідача ОСОБА_3 .. Відповідно листа від 26 лютого 2024 року Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області виконавчий лист, виданий на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 на примусове виконання до Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області не подавався та на виконанні не перебуває. Згідно листа від 26 лютого 2024 року вих. 2608/17739/12/9046/2024 Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року у справі№2608/17739/12 матеріали справи не містять. Вказані докази підтверджують що перехід права вимоги до ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» у справі №2608/17739/12 за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року до ОСОБА_3 як кредитора не відбувся, про що свідчить інформація вказана у листах Святошинського районного суду міста Києва та Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області. Таким чином у даному випадку йде мова про момент процесуального правонаступництва юридичної особи на стадії виконання судового рішення. Внаслідок певної дії сторону у зобов`язанні можна змінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (чи обов`язків) або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Тобто зміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком універсального або сингулярного правонаступництва(зокрема на підставах договорів купівлі продаж, дарування, факторингу або універсального правонаступництва чи спадкування. Отже ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» у справі №2608/17739/12 за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року не є процесуальним правонаступником вимог як кредитора до відповідача ОСОБА_3 , тому не набув права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у порядку ст.625 ЦК України.

З копії листа голови Святошинського районного суду міста Києва Інни П`ятничук вих.№2608/17739/12/9046/2004 від 26 лютого 2024 року на запит адвоката Мосюк М.М. слід, що виконавчі листи по справі №2608/17739/12 №2/759/991/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що 02 лютого 2017 року на підставі заяви представника ПАТ «Дельта Банк» Сидоренко Н.М. про видачу виконавчих листів. 14 лютого 2017 року було направлено три оригіналу виконавчих листів представнику АТ «Дельта Банк» за вих.№06/57/2017 за вказаною адресою рекомендованим листом із зворотнім повідомленням. Згідно поштового повідомлення рекомендований лист було отримано 16 лютого 2017 року.(том-2 а.с.110)

Як слід з копії листа на запит адвоката Мосюк М.М. від 26 лютого 2024 року № 3788 заступника начальника Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Анастасії Бердник, що виконавчий лист станом на 26 лютого 2024 року виданий на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2013 року у справі №2608/17739/12 на примусовому виконанні в Баришівському ВДВС у Броварському районі Київської області не перебуває.(том-2 а.с.109)

Стосовно застосування ст.625 ЦК України представник відповідача адвокат Мосюк М.М. вказала, що з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід, що у період дії в Україні воєнного ,надзвичайного стану та у 30 денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) баком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України а також віж обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки(штрафу, пені) за таке прострочення неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за таким договорами, підлягають списанню кредитодавцем.(том-2 а.с.113-119)

Вислухав сторони, дослідив письмові пояснення та матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію договору №2260/К «Право відступлення прав вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюком А.В. з якого слід, що 17 червня 2020 року на умовах та порядку цього договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) поручителів, зазначених в додатку №1 до цього договору.(том-2 а.с.7-8)

Копію реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, боржників за такими договорами з якого слід, що мається іпотечний договір з додатками між ОСОБА_3 ПП «Міміно» від 29 листопада 2007 року майнові права відповідно до договору іпотеки на цілісний майновий комплекс магазину №1, договір поруки з додатковими договорами між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , договір поруки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підписаний представниками ПАТ «Дельта Банк» та новим кредитором ТОВ Факторингова компанія « Стандарт кепітал», а також внесений боржник ОСОБА_3 за кредитним договором№37/30/07-СС основана заборгованість по тілу кредиту 2500678,39 гривень заборгованість за нарахованими процентами за кредитом 4974 325,58 гривень, загальна сума заборгованості за договором 7475 000,97 гривень .(том-1 а.с.9-11)

Стосовно копій рішення від 19 квітня 2013 року Святошинського районного суду міста Києва за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до осіб прізвища, які не вказані та зашифровані з Єдиного державного реєстру судових рішень суд не може прийняти до відома як доказ, оскільки невідомі прізвища сторін і стосується це рішення саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 невідомо.(том-1 а.с.14-16)

Копію протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-05-14-000021-b стосовно якого слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Стандарт Кепітал» за лотом GL3N218074 найменування активів лоту кредитний портфель, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 44 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою і кредитним договором, а також забезпечений іншою заставою та 2 без заставними кредитними договорами. Переможцем став ТОВ «Факторингова компанія « Стандарт Кепітал» сума, яка підлягає сплаті переможцем 9053071, 29 гривень.(том-1 а.с.30)

Копію платіжного доручення №176 від 12 червня 2020 року з якого слід, що ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт кепітал» перерахувала через банк АТ «Дельта Банк» на рахунок Національного Банку України 9053 071,29 гривень за придбання лоту.(том-1 а.с.31)

Як слідз ч.1ст.16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1ч.2 ст. 625 ЦК України слід, що боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стороною позивача були надані результати розрахунку інфляційних витрат за період 12 лютого 2018 року по 12 лютого 2021 року, інфляційне збільшення становить 4847946,02 х 1.19693447-4847946,02=954 727,66 гривень. (том-1 а.с.5)

За результатами розрахунку 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання з 12 лютого 2018 року по 12 лютого 2021 року період прострочення грошового зобов`язання 1097 днів. 954727,66 (інфляційне збільшення) +436713,60 (3%)=1391441,26 гривень.(том-1 а.с.6)

Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України слід, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З правових висновків постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18 ) слід, що примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Крім того тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Аналогічний висновокзроблений ВерховнимСудом Україниу постановівід 22березня 2017року всправі №6-3063цс16,постанові від18жовтня 2023року по справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Отже, нарахована сума боргу стороною позивача, яка складається з інфляційних втрат та 3% річних період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу з таких підстав у задоволенні позовних вимог стороні позивача слід відмовити.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 2,4,12,13,14,16,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.625 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовної заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» адвоката Куракіної Вікторії Вікторівни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду, шляхом подачі скарги через Баришівський районний суд.

Повний текст рішення складений 18 жовтня 2024 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов