Ухвала

від 04.11.2024 по справі 373/2361/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2361/24

Номер провадження 4-с/373/7/24

УХВАЛА

04 листопада 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області під головуванням судді Свояка Д.В., за участі секретарки Киришун Ю.В., розглянув скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ).

Представник скаржниці адвокат Морозюк С.І. звернувся до суду зі скаргою, в якій просить зобов`язати Переяславський ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного державним виконавцем у ВП №26566853 на все нерухоме майно.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.10.2024, постановою ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ від 12.08.2011 накладено арешт на все нерухоме майно скаржниці, сума боргу відповідно до виконавчого документу становить 990,00 грн.

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ ДВС у довідці №14021 від 18.10.2018 повідомив, що виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 штрафів та боргів за рішеннями судів та інших органів у відділі на виконанні станом на 18.10.2018 не перебувають. Арешт з майна боржника знятий відповідно до постанови про зняття арешту з майна боржника від 16.09.2011. Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ ДВС претензій до ОСОБА_1 не має, копія довідки додана до скарги.

Переяславський ВДВС у відповіді від 15.10.2024 №71167 на адвокатський запит повідомив, що вищевказаний арешт було накладено у межах ВП №26566853 з примусового виконання вимоги №ф-173 виданої 08.11.2020 УПФУ в м.Переяслав-Хмельницький про стягнення з ОСОБА_1 на користь МУПФУ боргу в розмірі 854.

Також, у відповіді вказано що за заявою стягувача 19.09.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на те, що після завершення виконавчого провадження боржником не сплачені виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, тому арешт державним виконавцем не знімався.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З встановлених судом обставин вбачається, що оскаржуване рішення держаного виконавця відбулося у зв`язку зі стягнення виконавчого збору.

З урахуванням вищенаведених приписів законодавства можна зробити висновок, що на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Зважаючи на це, оскільки оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративних судів, вимоги, викладені у скарзі, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц.

Щодо заяви скаржниці про залишення скарги без розгляду, яка надійшла до суду 30.10.2024, суд зазначає, що чинним ЦПК України при розгляді скарги не передбачено її вирішення, як залишення без розгляду, при цьому скаржниця зазначає саме про те, що скарга не має розглядатися в порядку, визначеному ЦПК України.

На підставі викладеного, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Д. В. Свояк