Ухвала

від 30.10.2024 по справі 397/207/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/207/23

н/п : 1-кп/397/113/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про повернення обвинувального акту прокурору

30.10.2024 Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.12.2022 за №12022120000001080, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Новомиргородського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, працюючого директором ТОВ "Аркобудмонтаж", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07.03.2024 до Олександрівського районного суду Кіровоградської області від прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 від 11.03.2024 призначено у даному кримінальному провадженні підготовче судове засідання (а.с.45).

У підготовчому судовому засіданні прокурор вказала, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору не має, останній відповідає вимогам КПК України, направлений до суду з дотриманням правил територіальної підсудності. Вважала за можливе призначити справу до судового розгляду з вирішенням питання про складання відносно обвинуваченого досудової доповіді.

Представник Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації (потерпіла особа) надав клопотання про проведення судових засідань без участі представника Департаменту; обвинувачення не підтримують у повному обсязі (а.с.60).

Захисник у судовому засіданні не погодився з позицією прокурора, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, про що подав письмове клопотання. Клопотання мотивовано тим, що 21.11.2023 у підготовчому засіданні Олександрівським районним судом Кіровоградської області задоволено клопотання сторони захисту і обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12022120000001080 від 21.12.2022 щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України було повернуто прокурору Кіровоградської обласної прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків, тобто у зв`язку із невідповідністю обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 06.02.2024 апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишив без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків без зміни.

В судових рішеннях Олександрівський районний суд Кіровоградської області та Кропивницький апеляційний суд зазначили, що в обвинувальному акті від 27.03.2023 виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідає вимогам ч.5 ст. 191 КПК України, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, яке є обов`язковим, викладені в ньому фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважав встановленими є не конкретними, суперечливими. Це в остаточному обмежує можливість обвинуваченого захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення.

При цьому, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.10.2018 у справі №752/4900/15-к, від 12.12.2020 №750/9145/18, від 18.10.2022 у справі №753/6486/21, від 26.10.2022 у справі №686/10785/16к, зазначили, що відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку.

Цим клопотанням сторона захисту вимагає щоб у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_5 була застосована належна правова процедура, визначена в завданні кримінального провадження (с.2 КПК України), а також щоб зміст та форма кримінального провадження відповідали встановленим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження і насамперед таким засадам як верховенство права, законність і забезпечення права на захист в тому числі від конкретного обвинувачення.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє підтвердження у ч. 2 ст. 21 КПК України, згідно якої вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Проте, сторона обвинувачення в особі ОСОБА_6 явно ігнорує не тільки положення Конституції України, але й засади кримінального провадження про обов`язковість судових рішень, викладені у ч.2 ст. 21 КПК України, чим проявляє свою відверту неповагу до суду, а також порушує конституційне і процесуальне право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист від конкретного обвинувачення.

Стороною обвинувачення порушено вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувачення є суперечливим, не конкретним, внаслідок чого порушено право ОСОБА_5 на захист.

Обвинувачення за ч.4 ст. 191 КК України складається із двох тверджень, що службова особа директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_5 шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів чужим майном на суму 89106,92 грн. та на суму 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ), що сумарно становить 329340,53 грн., та є великим розміром.

В першому твердженні щодо заволодіння чужим майном, сторона обвинувачення в обвинувальному акті від 06.03.2024 виправила арифметичну помилку допущену експертом, який надав висновок будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/112-22/23222-БТ від 18.05.2022, що сума заволодіння чужим майном становить 89680,52 грн., саме така сума була зазначена в обвинувальному акті від 27.02.2023.

В обвинувальному акті від 06.03.2024 вказана інша сума чужого майна, яким за твердженням сторони обвинувачення заволодів ОСОБА_5 - 89106,92 грн.

Однак, у попередньому клопотанні про повернення обвинувального акту від 19.07.2023 щодо допущеної експертом, який надав висновок будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/112-22/232222-БТ від 18.05.2022 арифметичної помилки, сторона обвинувачення зазначила, що цю явну арифметичну помилку можливо усунути під час судового розгляду.

Проте, друге твердження, що міститься в обвинувальному акті від 06.03.2024 про заволодіння ОСОБА_5 чужим майном на суму 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ), яке істотно впливає на кваліфікацію інкримінованого правопорушення, а як наслідок на міру покарання, на розмір відшкодування завданої шкоди,у разі доведеності винуватості ОСОБА_5 є явно некоректним.

Після повернення Олександрівським районним судом Кіровоградської області прокурору обвинувального акту твердження про заволодіння ОСОБА_5 чужим майном на суму 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) в обвинувальному акті від 27.03.2024 на аркуші 11-13 викладено аналогічно слово в слово до зазначеного твердження в обвинувальному акті від 27.02.2023 на аркуші 11-12, але добавлено твердження.

Однак, повертаючи прокурору обвинувальний акт як таки, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України Олександрівський районний суд Кіровоградської області і Кропивницький апеляційни суд у своїх процесуальних документах зазначили, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 за ч.4 ст. 191 КК України із зазначенням лише суми 240233,60 грн. (в т.ч. ПДВ) є не конкретним.

Так в обвинувальному акті не конкретизовано: які саме витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість включених до звітної документації Підсумкових відомостей ресурсів та Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали придбано. Конкретно не зазначено до яких саме Підсумкових відомостей ресурсів (дата, порядковий пункт, зазначений у відомості), а також до яких Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), їх номер, дата, у який пункт акту включено недостовірні відомості про витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість.

Також не конкретизовано яка по кожному із матеріальних ресурсів встановлена невідповідність з даними якого із постачальників.

Сторона обвинувачення не виконала вимоги суду першої інстанції та апеляційного суду, 06.03.2024 вручила обвинуваченому ОСОБА_5 неконкретний обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Також не варто виключати, що прокурором заявлено позов у порядку ст. 128, 129 КПК України на суму 329340,53 грн., сума позову також підлягає доказуванню і кожна гривня зрозуміла до відшкодування.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Зазначені обставини форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, а тому мають бути викладеними в обвинувальному акті.

Сторона обвинувачення не інкримінує ОСОБА_5 мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, передбаеного ч.4 ст. 191 КК України, а також конкретно не визначає форму вини в його діях, що також свідчить про неконкретність обвинувачення.

Із змісту обвинувального акту від 06.03.2024 де викладено фактичні обставині вчинення кримінальних правопорушень слідує, що в ньому не зазначена подія кожного з інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (час, місце, спосіб) форма вини, мотив та мета їх вчинення, що є яскравим свідченням явного порушення стороною обвинувачення вимог ст. 291, 91 КПК України під час складання обвинувального акту і викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Зазначене також свідчить про неконкретність обвинувачення за ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, викладеного в обвинувальному акті та очевидного порушення права ОСОБА_5 на захист.

Крім того, викладаючи в обвинувальному акті від 06.02.2024 фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи фактично одній і ті ж дії ОСОБА_5 , які підпадають під різні склади злочинів за ч. 4 ст.191 КК України і за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення допускає протиріччя і суперечності, які виключають один одне.

Порушення стороною обвинувачення вимог ст. 91, 291 КПК України при складанні обвинувального акту від 06.03.2024, не усвідомлення ОСОБА_5 внаслідок його неконкретності та суперечностей суті обвинувачення, явно призведе не тільки до порушення права на захист, але й до того, що судом об`єктивно не будуть встановлені обставини кримінального провадження, судовий розгляд явно вийде за межі обвинувачення, чим будуть істотно порушені вимоги ч.1 ст. 337 КПК України, правильно і повно не будуть встановлені обставини, які пом`якшують покарання, та/або виключають кримінальну відповідальність що явно вплине на обгрунтованість, а в остаточному на законність і справедливість судового розгляду і рішення.

Сторона обвинувачення явно проігнорувала обов`язкові до виконання вимоги, які містилися в ухвалі Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 і ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 06.02.2024.

Обвинувачений у підготовчому засіданні підтримав клопотання свого захисника та бажає щоб прокурором виконала вимоги, які містилися в ухвалі Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 та ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 06.02.2024.

Прокурор у підготовчому засіданні просила суд відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зазначена в обвинувальному акті сума необгрунтованих витрат є предметом судового розгляду, а формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладена в обвинувальному акті виключно в такому вигляді, як це вважає за необхідне прокурор.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності. В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

За змістом п. 13 ч. 1 ст.3КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України у п. 2 постанови від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно з ч. 1 ст.91КПК України в кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Такий висновок підтверджується й положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Положення ч. 1 ст.337КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію).

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред`явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

За таких обставин, надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд та права на захист обвинуваченого.

При цьому, межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому ч. 1 ст. 337 регламентує здійснення судового розгляду щодо особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, яке суд не вправі доповнювати новими кримінальними правопорушеннями або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинувальному акті.

Також, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Отже, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням, зокрема, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексуУкраїни можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Зокрема, у формулюванні обвинувачення зазначено, що «Таким чином встановлено, що до собівартості робіт по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: АДРЕСА_3 », підрядником ТОВ «Аркобудмонтаж» включені необгрунтовані витрати в сумі 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) з придбання матеріальних ресурсів, які не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали були придбані, що є недотриманням виконавцем підрядних робіт вищевказаних нормативних актів та що підтверджується висновком судової економічної експертизи №3054/3799-3801/22-27 від 30.09.2022» (аркуш обвинувального акту 13).

Суд погоджується з думкою захисту, що у цій частині обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191 КК України із зазначенням лише суми 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) є не конкретним, так як не вказано: які саме витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість включених до звітної документації Підсумкових відомостей ресурсів та Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали придбано. Конкретно не зазначено до яких саме Підсумкових відомостей ресурсів (дата, порядковий пункт, зазначений у відомості), а також до яких Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), їх номер, дата, у який пункт акту включено недостовірні відомості про витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість. Також не конкретизовано яка по кожному із матеріальних ресурсів встановлена невідповідність з даними якого із постачальників. Тобто, обвинувачення не містить необхідних ознак об`єктивної сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

Також основною ознакою злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, є протиправне вилучення та безоплатне обернення викраденого майна у свою власність чи власність третіх осіб, що має породжувати факт нестачі цих грошових коштів.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2021 року справа № 757/55923/16-к (провадження № 51-5147 км 19).

Між тим, викладені в обвинувальному акті обставини посилань на безпосередній предмет злочину не містять.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Зазначені обставини форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, а тому мають бути викладеними в обвинувальному акті.

Проте зі змісту обвинувального акту, де викладено фактичні обставині вчинення кримінальних правопорушень слідує, що в ньому не зазначена подія кожного з інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (час, місце, спосіб) форма вини, мотив та мета їх вчинення, що є яскравим свідченням явного порушення стороною обвинувачення вимог ст. 291, 91 КПК України під час складання обвинувального акту і викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Зазначене також свідчить про неконкретність обвинувачення за ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, викладеного в обвинувальному акті та очевидного порушення права ОСОБА_5 на захист.

Крім того, викладаючи в обвинувальному акті фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи фактично одній і ті ж дії ОСОБА_5 , які підпадають під різні склади злочинів за ч. 4 ст.191 КК України і за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення допускає протиріччя і суперечності, які виключають один одне.

Так, описуючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення в обвинувальному акті зазначає, що « ОСОБА_5 створив умови для заволодіння бюджетними коштами. Забезпечив складання звітної документації, а саме актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в», до якої було внесено неправдиві відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів, їх вартості» (аркуш обвинувального акту 6).

Отже, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.191 КК України йому не інкриміновано, що саме він вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а лише створив умови і забезпечив складання звітної документації. Водночас, не конкретизовано хто саме вніс до офіційних документів (звітної документації) завідомо неправдиві відомості.

Описуючи дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення зазначає, що саме він безпосередньо вніс у звітні документи завідомо неправдиві відомості.

Зазначені суперечності при викладенні обставин кримінального правопорушення, які утворюють ідеальну сукупність з огляду на тотожність дій, є явною неконкретністю, суперечністю пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, порушення його права на захист.

В обвинуваченні за ч. 4 ст.191 КК України сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_5 лише створив умови для внесення завідомо неправдивих відомостей до звітної документації на суму 89106,92 грн., в обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України вказано, що ОСОБА_5 вніс завідомо неправдиві відомості до звітної документації на суму 89106,92 грн.

З обвинувального акту слідує, для того щоб заволодіти чужим майном з використанням службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 329340,53 грн., службова особа ОСОБА_5 підробила (внесла завідомо неправдиві відомості) в офіційні документи лише на суму 89106,92 грн.

Таким чином, із обвинувального акту в частині викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України із суперечностей і протиріч, не зрозуміло яким способом ОСОБА_5 заволодів державними коштами в сумі 240233,61 грн. (сума, що становить різницю між загальною сумою інкримінованої ОСОБА_5 шкоди 329340,53 грн. за ч. 4 ст.191 КК України і сумою на яку було підроблено документи 89106,92 грн. за ч. 1 ст. 366 КК України.

Вищенаведені порушення вимогКПК України, на думку суду, є істотними, та такими, що заважають суду вирішити питання підсудності цього кримінального провадження, а також можуть при судовому розгляді кримінального провадження по суті призвести до неможливості реалізації судом положеньст. 348 КПК Українив частині роз`яснення судом обвинуваченому суті його обвинувачення, а тому, перешкоджають суду призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на цій стадії судового провадження відповідно до Глави 27 КПК України суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом встановлення відповідних відомостей або шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, не передбачено. Крім того, змінювати обвинувачення це право прокурора, а не його обов`язок, та суд не уповноважений на нього впливати.

Відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.10.2018 у справі №752/4900/15-к, від 12.12.2020 у справі №750/9145/18, від 18.10.2022 у справі №753/6486/21, від 26.10.2022 у справі №686/10785/16к.

Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що він разом з додатками, в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягає поверненню прокурору для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимогст. 291 КПК України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Керуючись ст.ст. 314, 316, 370, 372КПК України, суд, -

П О С Т А Н О ВИ В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору Кіровоградської обласної прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Кропивницьким апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_1