Рішення

від 23.10.2024 по справі 536/2018/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2018/23

Провадження № 2/536/189/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Шкіринець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей,

за участю представника позивача - адвоката Гонтара В.М.,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 та під час шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні стосунки між сторонами не склалися та починаючи з грудня 2022 року вони проживають окремо, врегульовують поділ спільного майна та мають намір в подальшому розірвати шлюб у судовому порядку. Позивач зазначає, що після припинення спільного проживання відповідачка забрала дітей з собою та має намір поїхати за кордон на заробітки, оскільки вона зараз не працює та діти утримуються позивачем. За таких обставин, на думку позивача, виникає загроза, що діти будуть залишені на батьків відповідачки або інших осіб, які їх доглядатимуть, що негативно вплине на їх утримання та виховання. У той же час, на думку позивача, діти постійно проявляють більшу симпатію та бажання проживати саме зі ним, спроби врегулювати це питання з відповідачкою у досудовий спосіб результатів не дали і надати свій дозвіл на проживання дітей за його адресою відповідачка відмовляється.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він забезпечений житлом, у його помешканні є окрема ізольована кімната для дітей, яка обладнана усім необхідним для їх відпочинку та розвитку, він має власний стабільний дохід у вигляді заробітної плати, у розмірі достатньому для утримання дітей з урахуванням їх вікових потреб; не вживає алкоголь та наркотичні засоби, за місцем проживання та роботи до нього ніяких зауважень з боку сусідів чи адміністрації немає, у проявах аморальної чи іншої антисоціальної поведінки не помічений і до адміністративної відповідальності не притягувався. Діти прихильні до нього, з ним їм проживати комфортніше і затишніше

Просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року було відмовлено в залученні до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей в якості третіх осіб службу у справах дітей Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області та орган опіки та піклування Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області. Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача - адвокат Гонтар В.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 на даний час ще не виїхала за кордон, але в подальшому має такий намір. Діти можуть залишитися під опікою батьків відповідачки з метою подальшого вивезення дітей за кордон, відносно чого батько заперечує. Батьки дітей не можуть самостійно вирішити питання щодо місця проживання дітей, тому позивач звернувся до суду. Також повідомив, що батьки вважають за недоцільне участь дітей в судовому засіданні, оскільки діти бояться.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала в провадження суду заяву про визнання позову, в якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності (а.с.37).

Третя особа - Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області уповноваженого представника до суду не направили, надали в провадження суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності їх представника (а.с.59).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (а.с.6,7).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 20 серпня 2009 року, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_2 », чоловіка « ОСОБА_1 » (а.с.8).

У відповідності до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.9-10) та листа Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №2625/02-19 від 02.10.2023 року (а.с. 25), зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №78 від 15 березня 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти навчаються у Садківському ліцеї, мати дітей тримає зв`язок з класними керівниками, цікавиться навчальними досягненнями доньок. Скарг щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 не надходило. 13 березня 2024 року комісією було обстежено умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою проживають разом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , сім`я веде спільний побут. ОСОБА_2 повідомила, що має намір виїхати за кордон та забрати дітей з собою, але батько дітей згоди не надає. В подальшому, в ході розмови з родиною виявилося, що мати хоче виїхати за кордон без дітей, а дітей залишити з батьком, які також висловили бажання залишитися з ним. З врахуванням викладеного при вирішенні спору орган опіки та піклування покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Таким чином, наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. У залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками, які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

З врахуванням віку дітей судом було вжито заходів для забезпечення можливості дітьми висловити свою думку з порушеного питання, що їх стосується особисто, про що було направлено відповідний лист законному представнику, проте діти із законними представниками в судове засідання не з`явилися. Доказів неможливості участі дітей з метою вільно висловити свою думку в судовому засіданні, зокрема висновку психолога, суду надано не було.

Також суд зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже досягла чотирнадцятиріччя, а тому в силу положень ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України у випадку окремого проживання батьків вона має право самостійно визначати місце проживання.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

За положеннями ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На необхідність доведення обставин наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини вказано в правовій позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 369/1587/19, висновок якої у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано був врахований судом.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 вказав, що мати дітей виявляє бажання поїхати за кордон, залишити дітей проживати зі своїми батьками, а потім забрати дітей з собою, проти чого він заперечує. Наголошує, що діти проживають з матір`ю, яка надати свій дозвіл на проживання дітей за його адресою відмовляється. Вказує, що між ним та відповідачкою існує певна невизначеність щодо місця проживання дітей.

Однак, згідно висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають разом подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та їх діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , сім`я веде спільний побут, що спростовує пояснення сторони позивача щодо проживання дітей з відповідачкою окремо від позивача та відсутності дозволу матері дітей на проживання дітей за адресою позивача. Окрім того, в ході розмови представниками органу опіки та піклування з родиною було встановлено, що мати не заперечує проти залишення дітей проживати з батьком, що відповідає бажанню самих дітей, та за відсутністю спору між батьками, залишили вирішення питання про визначення місця проживання дітей на розсуд суду.

Також, із заяви відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову, поданої до суду, вбачається, що сторони дійшли згоди щодо місця проживання дітей, заперечень щодо проживання доньок разом з батьком відповідачка не висловлювала, що свідчить про відсутність спору між батьками у визначенні місця проживання дітей.

Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами виникали непорозуміння або конфлікти з приводу визначення місця проживання дітей.

Доводи сторони позивача про те, що відповідачка у майбутньому може мати намір виїхати за кордон та забрати дітей, суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із наведеного, суд, встановивши такі обставини справи, зокрема, те, що на час розгляду справи та ухвалення рішення суду, діти проживають за місцем спільної реєстрації батька та матері, відповідачка не заперечувала щодо подальшого проживання дітей із позивачем, не створювала жодних перешкод у такому проживанні, а докази того, що матір дітей має намір вивезти доньок за кордон в матеріалах відсутні, з урахуванням ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дітей, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, дійшов висновку про те, що позивач не довів суду, що його право на те, щоб діти проживали з ним порушуються чи не визнаються відповідачкою та відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивача, яке підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 7, 19, 141, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 01.11.2024.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа - Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд.19, код ЄДРПОУ 44030783.

СуддяА. С. Река