Рішення

від 04.11.2024 по справі 569/14114/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14114/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.,

при секретарі Білецькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення проживання дитини з матір`ю,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулась ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені у позовній заяві обставини та додатково подала до суду клопотання про зміну предмету позову шляхом доповнення вимоги, а саме просила суд у рішенні суду додатково зазначити про те, що після розірвання шлюбу неповнолітня дитина залишається проживати з матір`ю. Суду представник позивача пояснила, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього року відносини між сторонами почали погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ними та припинення ведення спільного господарства. Вважає, що примирення між її довірителькою та відповідачем є неможливим, оскільки взаємної волі на спільне проживання немає. Позивач та відповідач разом не проживають, спільного господарства та побуту не ведуть, відтак шлюб між сторонами існує лише формально, тобто фактично шлюб не існує. Наданий судом місячний термін для примирення позитивних наслідків не приніс, а тому шлюб між позивачкою та відповідачем слід розірвати. Крім того, оскільки на даний час між позивачем та відповідачем відсутній спір про місце проживання дитини, тому просять суд зазначити у рішенні суду, що після розірвання шлюбу неповнолітній син сторін залишається проживати з матір`ю.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав. Щодо вимоги про розірвання шлюбу представник відповідача пояснив, що з початку укладення шлюбу так і по даний час його довіритель ОСОБА_2 прикладає зусиль щодо збереження шлюбу. Періодично між сторонами дійсно виникали дрібні по порозуміння стосовно ведення спільного господарства, однак вони носили тимчасовий характер. Відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань, намагаючись всі непорозуміння врегулювати мирним шляхом та зацікавлений у збереженні сім`ї. Що стосується вимоги про залишення неповнолітньої дитини сторін на проживанні з матір`ю представник відповідача просить суд не приймати вказану вимогу до розгляду, оскільки представником позивача подано дане клопотання з порушенням ч.5 ст.49 ЦПК України і крім того, вказана вимога позивача фактично зводиться до намагання вирішити питання про одноосібне виховання сина без залучення органу опіки і піклування.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 липня 2007 року.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 06 липня 20078 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 06 липня 2007 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №884. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 .

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 27 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №2650. Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі проживають окремо, як зазначили в судовому засіданні представники сторін (як позивачки так і відповідача), їх довірителі намагалися зберегти шлюб та сім`ю для чого прикладали значних зусиль, однак позивачка вважає що її з відповідачем шлюб не може бути збережений та наполягає на його розірванні; наданий судом сторонам термін для примирення на один місяць позитивних наслідків не приніс, натомість представник позивача наполягає на задоволенні вимоги про розірвання шлюбу, оскільки подальше перебування у шлюбі суперечитиме інтересам позивачки, що має істотне значення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають до повного задоволення.

З матеріалів справи спору щодо місяця проживання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 між сторонами не вбачається, оскільки як зазначила представник позивача спільний син позивачки та відповідача фактично проживає разом з матір`ю, спір щодо місця проживання дитини між нею та відповідачем відсутній.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.

Під час вирішення питання про призначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

У даному випадку питання про визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін не вирішується. Натомість як зазначено самою позивачкою та було встановлено в судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їх спільного сина і такий позов (як первинний позивачка, так і зустрічний відповідач) не пред`являли.

Залишення неповнолітнього сина проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки у даному випадку лише констатував з ким залишається проживати неповнолітній син сторін після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому його місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в частині залишення неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проживанні з матір`ю є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.110-112 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення проживання дитини з матір`ю - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 06червня 2007року відділомреєстрації актівцивільного стануРівненського міськогоуправління юстиції,актовий запис№2650 - розірвати.

Залишити неповнолітню дитину сторін сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на проживанні з матір`ю ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов