Рішення

від 23.10.2024 по справі 130/1613/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/772/2024

130/1613/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук Н.А.,

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного адміністратора ТОВ «Енера Вінниця» про розірвання письмового оригінала договору від 2.01.19 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного адміністратора ТОВ «Енера Вінниця» про розірвання письмового оригінала договору від 2.01.19 року. Звертаючись до суду з позовною заявою позивач вказав, що на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» ч.3 ст.22 він звільнений від судового збору, іншого позову не подавав, витрати 1 грн, досудового врегулювання не було. Обставина: між сторонами укладений договір від 2.01.19 про постачання електроенергії. Вперше за 4 роки відповідач зазначив, що в договір вносились зміни. На його звернення виконати умови цього договору, відповідач не реагує. Зазначив докази договір; звернення від 2019-2020 року, відзив у справі 130/709/24, спосіб захисту: Закон Про ринок електроенергії, ЦК України.

Ухвалою суду від 29.05.2027 року по даній справі було відкрито провадження та призначене підготовче провадження за загальними правилами позовного провадження.

17.06.2024 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

17.06.2024 року до початку судового засідання позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву, якій збільшив позовні вимоги та надав докази підтвердження направлення зазначеної заяви відповідачу.

10.07.2024 року за ухвалою суду прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 17.06.2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до головного адміністратора ТОВ «Енера Вінниця» про розірвання договору постачання на підставі відзиву ТОВ «Енера» справа 130/709/24. Ухвалено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог. В наданій заяві позивач ОСОБА_1 просив

-визнати порушення ТОВ «Енера-Вінниця» п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України не приховувати докази та подавати достовірні докази в справу 130/2553/19;

- визнати, що згідно рішення 130/2553/19 він почав споживати та оплачувати рахунки відповідача з березня 2019 року, тому що на 01.01.19 року будинку з підведеною до нього електроенергією ще не існувало;

- визнати, що він не в змозі був доказати факти наявності письмового договору від 2.01.19 року, тому що на його письмові звернення до нього від 2019,2020,2021 року в порушення умов укладеного договору від 2.01.19 року, а саме розділів 7.2;13.3, 13.4 ТОВ «Енера Вінниця» не надавало йому інформацію;

- визнати, що у нього відсутня заборгованість за договором від 2.01.19 р. та наявність заборгованості за неіснуючим договором від 1.01.19 р.

- на підставі ст.13.5; 13,6 укладеного договору вважати розірваним договір від 2.01.19 з дати його укладення.

Ухвалою суду від 10.07.2024 року прийнято до провадження ОСОБА_2 та ухвалено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

17.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Енера Вінниця» в підготовче судове засідання не з`явився, на наданому відзиві просив проводити розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, йдеться про преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд наголошує на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 року у справі №333/6816/17 звернула увагу на те, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи) (пункт 27, 28). Такі позови не підлягають розгляду у судовому порядку.

Суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 заявляючи позовні вимоги визнати порушення ТОВ «Енера-Вінниця» п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України не приховувати докази та подавати достовірні докази в справу 130/2553/19; - визнати, що згідно рішення 130/2553/19 він почав споживати та оплачувати рахунки відповідача з березня 2019 року, тому що на 01.01.19 року будинку з підведеною до нього електроенергією ще не існувало; - визнати, що він не в змозі був доказати факти наявності письмового договору від 2.01.19 року, тому що на його письмові звернення до нього від 2019,2020,2021 року в порушення умов укладеного договору від 2.01.19 року, а саме розділів 7.2;13.3, 13.4 ТОВ «Енера Вінниця» не надавало йому інформацію;- визнати, що у нього відсутня заборгованість за договором від 2.01.19 р. та наявність заборгованості за неіснуючим договором від 1.01.19 р., то фактично продовжує ставити під сумнів рішення судів у справах про які він зазначає та які набрали законної сили у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивач просить переглянути та надати переоцінку доказам, які були предметом розгляду в інших справах, на які позивач посилається при зверненні до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України у редакції, чинній з 15.12.2017 року), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у редакції, чинній з 15.12.2017 року) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі №454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30).

Приписи «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

За змістом пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» («Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine»), заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі в частині заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог: визнати порушення ТОВ «Енера-Вінниця» п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України не приховувати докази та подавати достовірні докази в справу 130/2553/19; - визнати, що згідно рішення 130/2553/19 він почав споживати та оплачувати рахунки відповідача з березня 2019 року, тому що на 01.01.19 року будинку з підведеною до нього електроенергією ще не існувало; - визнати, що він не в змозі був доказати факти наявності письмового договору від 2.01.19 року, тому що на його письмові звернення до нього від 2019,2020,2021 року в порушення умов укладеного договору від 2.01.19 року, а саме розділів 7.2;13.3, 13.4 ТОВ «Енера Вінниця» не надавало йому інформацію; - визнати, що у нього відсутня заборгованість за договором від 2.01.19 р. та наявність заборгованості за неіснуючим договором від 1.01.19 р.слід закрити.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 - на підставі ст.13.5; 13,6 укладеного договору вважати розірваним договір від 2.01.19 з дати його укладення, суд зазначає наступне.

Ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.4,5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язки енергопостачальників або інших суб`єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 року учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тощо (ч.1 ст.4 цього Закону).

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 цього Закону).

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником (ч.1,2 ст.56 цього Закону).

Побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.2, 3 ст.58 цього Закону).

З метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння.

Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.

Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами (ст.60 цього Закону)

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 цього Закону).

Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК).

З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених вище норм права, суд вважає, що при зверненні до суду позивач не обґрунтував належним чином порушення його прав в зазначених договірних правовідносинах та не надав достатніх, допустимих та належних доказів, які б підтверджували таке порушення, тому докази та доводи позивача, є необґрунтованими.

Згідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що провадження у справі в частині заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог: визнати порушення ТОВ «Енера-Вінниця» п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України не приховувати докази та подавати достовірні докази в справу 130/2553/19;

- визнати, що згідно рішення 130/2553/19 він почав споживати та оплачувати рахунки відповідача з березня 2019 року, тому що на 01.01.19 року будинку з підведеною до нього електроенергією ще не існувало;- визнати, що він не в змозі був доказати факти наявності письмового договору від 2.01.19 року, тому що на його письмові звернення до нього від 2019,2020,2021 року в порушення умов укладеного договору від 2.01.19 року, а саме розділів 7.2;13.3, 13.4 ТОВ «Енера Вінниця» не надавало йому інформацію; - визнати, що у нього відсутня заборгованість за договором від 2.01.19 р. та наявність заборгованості за неіснуючим договором від 1.01.19 р., слід закрити, то судовий збір з позивача за ці вимоги не підлягає стягненню.

Однак, згідно з п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом позовних вимог та прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 слід визнати, що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює виниклі правовідносини між сторонами у справі. Позовні вимоги ОСОБА_1 мають загальний характер та стосуються виключно договірних правовідносин між сторонами у справі, а отже мають бути оплачені судовим збором в дохід держави, що в сумі за одну немайнову вимогу складає 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 5, 16, 22, 23, 60, 610, 633, 634, 641, 642, 1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про ринок електричної енергії», керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог:

- визнати порушення ТОВ «Енера-Вінниця» п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України не приховувати докази та подавати достовірні докази в справу 130/2553/19;

- визнати, що згідно рішення 130/2553/19 він почав споживати та оплачувати рахунки відповідача з березня 2019 року, тому що на 01.01.19 року будинку з підведеною до нього електроенергією ще не існувало;

- визнати, що він не в змозі був доказати факти наявності письмового договору від 2.01.19 року, тому що на його письмові звернення до нього від 2019,2020,2021 року в порушення умов укладеного договору від 2.01.19 року, а саме розділів 7.2;13.3, 13.4 ТОВ «Енера Вінниця» не надавало йому інформацію;

- визнати, що у нього відсутня заборгованість за договором від 2.01.19 р. та наявність заборгованості за неіснуючим договором від 1.01.19 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде проголошений 01.11.2024 року о 15.00 год.

Суддя Порощук П.П.