Рішення

від 04.11.2024 по справі 482/2053/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.11.2024

Справа № 482/2053/24

Номер провадження 2/482/821/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Шведової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно ,-

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

У позовній заяві посилається на те, що 20 лютого 2022 року ним та відповідачем було узгоджено умови договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована на території Новоодеської міської ради Новоодеського району (нині Миколаївського району) Миколаївської області кадастровий номер 4824810000:06:000:0134, для ведення особистого селянського господарства і належить Відповідачу на праві приватної власності.

Того ж дня до позивача звернулася відповідач та повідомила, що їй дуже потрібні кошти, при цьому вона запропонувала позивачу купити вказану земельну ділянку, на що він погодився.

Також сторонами було узгоджено, що протягом п`яти робочих днів між ними буде нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Того ж дня в рахунок оплати вартості земельної ділянки позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 000 гривень, на підтвердження чого ОСОБА_2 власноруч написала відповідну розписку та передала позивачу документи на вказану земельну ділянку. Після чого відповідач поїхала до себе додому в м. Горлівка Донецької області.

Однак, 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення на Україну агресором РФ, ОСОБА_2 не змогла приїхати до позивача для оформлення договору купівлі продажу і не може приїхати у теперішній час і позивач безповоротно втратив можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки з власником.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вважає, що його права, як покупця, порушені і їх відновлення можливе лише в судовому порядку шляхом визнання дійсним договору купівлі- продажу земельної ділянки та визнання за ним права власності на спірні земельні ділянки.

Щодо походження коштів за які він придбав земельну ділянку, позивач зазначив, що 13 грудня 2021 року він отримав від ОСОБА_3 у позику гроші кошти у сумі 2 500 000 гривень для купівлі у подальшому земельних ділянок (паїв) у населення, що підтверджується відповідним Договором Позики.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, на електронну адресу суду надіслала заяву про визнання позову, у якій також пояснила, що перебуває на окупованій РФ території звідки не може виїхати, підтвердила обставини укладення між нею та позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки та отримання нею оплати за цим договором у повному обсязі.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.55Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивача мають бути задоволеними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить спірна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, з кадастровим номером 4824810000:06:000:0134, що розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як видно із розписки від 20 лютого 2022 року наданої ОСОБА_2 , вона отримала від ОСОБА_1 , 100000 грн. (повну ціну) у рахунок оплати за договором купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, з кадастровим номером 4824810000:06:000:0134, що розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївського (раніше Новоодеського) району Миколаївської області.

У вищевказаній розписці відповідач також зобов`язалася оформити вищевказаний договір нотаріально.

Разом з тим нотаріальне посвідчення вищевказаного договору не відбулося, оскільки після початку 23 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення на Україну агресором РФ, ОСОБА_2 залишилася за межею бойового зіткнення на території яку тимчасово контролює і по теперішній час ворог .

Таким чином позивач втратив можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу земельних ділянок.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким частину 3 ст.640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації». З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК України).

Однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Як видно із досліджених судом доказів, позивач по справі ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, що підтверджується розпискою складеною у простій письмовій формі, вони виконали його умови, але нотаріально не посвідчили. У зв`язку з чим суд може визнати укладений між нами договір дійсним.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що хоча сторони, у відповідності до вимог законодавства, не посвідчили нотаріально договір купівлі-продажу спірного майна, але домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки було втрачено можливість нотаріально посвідчити такий договір.

Суд звертає увагу, що ст. 130 ЗК України перебачено низку вимог і обмежень щодо набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Разом з тим судом встановлено, що позивач є громадянином України, не має у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення такою площею, що перешкоджало б набуттю ним права власності на спірну земельну ділянку. Позивачем також підтверджено джерело походження коштів, за рахунок яких набувається право власності на земельну ділянку (договір позики від 13.12.2021 року за яким позивач він отримав від ОСОБА_3 у позику гроші кошти у сумі 2500 000 гривень).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 142/119/20 від 07 грудня 2022 року дійшов висновку, що із урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України. Проявом розумності є те, що законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які не можуть бути реалізовані під час розгляду судом цивільної справи. Цивільний суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб..

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що хоча сторони, у відповідності до вимог законодавства, не посвідчили нотаріально договір купівлі-продажу спірного майна, але домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, оскільки було втрачено можливість нотаріально посвідчити такий договір.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 223, 259, 264, 265, 273, 280, 285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 20.02.2022 року укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за яким ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 2,0 га, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївського (раніше Новоодеського) району Миколаївської області кадастровий номер 4824810000:06:000:0134, для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

земельну ділянку площею 2,0 га, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївського (раніше Новоодеського) району Миколаївської області кадастровий номер 4824810000:06:000:0134, для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення не буловручене удень його проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко