Ухвала

від 01.11.2024 по справі 695/4105/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/4105/24

номер провадження 2-о/695/149/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 , про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення відстрочки від мобілізації.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку та чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі №370/2898/16 (провадження №14-573цс19).

Вирішуючи питання відкриття провадження по даній заяві, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Заявник просить встановити факт утримання ним неповнолітніх дітей.

При цьому заявник вказує, що від попереднього шлюбу у нього із ОСОБА_6 народилися діти ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Даний шлюб між заявником та ОСОБА_6 був розірваний, а за угодою між батьками від 04.07.2024р., яка посвідчена нотаріально, син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із заявником та останній зобов`язується його утримувати.

Окрім цього заявник вказує, що між ним та ОСОБА_8 12.04.2024р. укладено шлюб. Від попереднього шлюбу ОСОБА_8 має двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько яких помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заявлені вимоги щодо встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу - особи, яка утримує трьох дітей.

Разом із тим суд враховує, що встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, зокрема для матері ОСОБА_3 - ОСОБА_6 .

Так, у статті 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі в її вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 Сімейного кодексу України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини матір`ю (батьком) пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько чи матір не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Варто також зауважити, що ОСОБА_6 взагалі не залучена до справи як заінтересована особа.

За вказаних обставин, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене заявником у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 зазначила, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Також, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Звертаючись до суду із заявою у порядку окремого провадження, заявник обґрунтовував її тим, що встановлення факту утримання ним сина від першого шлюбу, пасинків від дійсного шлюбу є необхідним для подальшого вирішення питання щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформленні.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Предметом доказування перебування фізичної особи на утриманні є: мета встановлення факту знаходження особи на утриманні; відсутність можливості встановити факт знаходження особи на утриманні через відповідні організації, органи місцевого самоврядування (в позасудовому порядку).

Отже звернення із заявою про встановлення юридичного факту в цій справі необхідне для створення преюдиційного рішення для публічних відносин, що є не допустимим, оскільки при вирішенні питання щодо порядку звільнення з військової служби (отримання відстрочки) уповноважений суб`єкт має необхідні повноваження для перевірки обставин, які заявник у даному випадку навів на обґрунтування заяви про встановлення юридичного факту.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються як в судовому, так і в позасудовому порядку. Рішення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21).

Орган місцевого самоврядування видає довідки про перебування дітей на утриманні заявника. У тому разі, коли рішення уповноваженого суб`єкта не відповідатиме волі заявника, то такий заявник не позбавлений права звернутись з позовом про оскарження відповідного рішення в порядку адміністративного судочинства.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частини 1 статті 268 СК України).

Вимога про встановлення факту утримання власних дітей заявника, тобто ( ОСОБА_3 ) та пасинків ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), є таким, що суперечить завданню цивільного судочинства (стаття 2, частина 3 статті 263 ЦПК України), оскільки обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладений на заявника частиною 1 статті 180 СК України, а щодо пасинків то ч. 1 ст. 268 СК України.

Крім того, у разі незгоди з відповіддю заінтересованої особи, яка вирішує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, заявник може звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за даною заявою.

У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».

За таких підстав, керуючись статтями 258-261, 315, 353, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі після набрання її законної сили разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Середа Л.В.