Ухвала

від 04.11.2024 по справі 947/35257/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/35257/24

Провадження № 1-кс/947/15256/24

УХВАЛА

04.11.2024 м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , який представляє інтереси ТОВ «СОФІТРА», подану в порядку ст.206КПК України на незаконне позбавлення свободи особи,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 до Київського районного суду м.Одеси в порядку ст.206КПК України надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , який представляє інтереси ТОВ «СОФІТРА», у якій адвокат ОСОБА_2 просить винести ухвалу, якою зобов`язати звільнити водія ТОВ «СОФІТРА» ОСОБА_3 , який незаконно утримується в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування скарги адвокат вказує, що водія ТОВ «СОФІТРА» ОСОБА_3 було затримано співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним рейсу по доставці замовникам швидкопсувних продуктів харчування, що потребують спеціального режиму транспортування. Співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 без попереднього вручення повістки здійснили не задокументоване затримання ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 у розшуку не перебуває, жодних нормативно-правових актів та законів не порушував, не ухилявся від взяття на військовий облік, отже підстави для його приводу та утриманні в ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Дана скарга, як зазначає адвокат ОСОБА_2 , є повідомленням про те, що в межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м.Одеси знаходитьсяособа,що позбавленасвободи завідсутності судовогорішення,що зумовлює необхідність вжиття передбачених процесуальним законом заходів щодо захисту прав людини.

На обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_2 посилається на норми Конституції України, практику Європейського суду з прав людини, Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Адвокат ОСОБА_2 зазначає, що згідно норм кримінального процесуального законодавства чи КпАП України службові (посадові) особи РТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання особи та її подальше утримання.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Вивчивши зміст скарги, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина першастатті 9 КПК України).

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Так, відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

З аналізу ст.206 КПК України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.

Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується, слідчий суддя зобов`язаний діяти за приписом ст.206 КПК України.

Так, частиною 6 ст.206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації та на теперішній час продовжено строк проведення загальної мобілізації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст.64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.

У п.59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суд з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ( НОМЕР_1 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.

Особливістю правого статусу військовослужбовців в Україні є те, що вони користуються конституційними правами і свободами з певними обмеженнями.

Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, заявник не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

Як убачається зі змісту скарги адвоката ОСОБА_2 , у даному випадку має місце незгода автора звернення із діями службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов`язаними з мобілізаційними заходами стосовно ОСОБА_3 .

Виходячи із наведених положень законодавства, розгляду в порядкуст.206 КПК Українипідлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та передбачені обов`язки щодо захисту прав людини лише у слідчого судді в ході досудового розслідування.

Отже, передбаченістаттею 206 КПК Українизагальні обов`язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_3 при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Таким чином, вимоги скарги адвоката ОСОБА_2 , поданої у порядку ст.206 КПК України, про виконання загальних обов`язків судді щодо захисту прав людини (про зобов`язання звільнити позбавлену свободи особу), виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.

Виходячи також з правової позиції Об`єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21 травня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Положеннями ч.6 ст.9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.

Крім того, представляти фізичну особу у кримінальному процесі може лише професійний адвокат: за ст.ст.45-50 КПК України як захисник підозрюваного, обвинуваченого, за ст.58 того ж Кодексу як представник потерпілого. Адвокат ОСОБА_2 , звертаючись до суду зі скаргою, не надав документів на підтвердження повноважень діяти в інтересах фізичної особи - ОСОБА_3 , який на підставі угоди працює у ТОВ «СОФІТРА» водієм. Адвокат надав повноваження на представництво лише інтересів суб`єкта господарювання ТОВ «СОФІТРА».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.

Відповідно до ч.6 ст.304 КПК України ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Керуючись ст.2, 7, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути скаргу адвоката ОСОБА_2 , який представляє інтереси ТОВ «СОФІТРА», порядкув порядку ст.206КПК України на незаконне позбавлення свободи водія ТОВ «СОФІТРА» ОСОБА_3 .

Копію ухвали слідчого судді надіслати заявнику.

Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді про повернення клопотання (скарги) може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційногосуду у строки, визначені вище.

Суддя ОСОБА_1