Ухвала

від 31.10.2024 по справі 463/2995/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 463/2995/24

провадження № 61-14429ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Дацько Марією Володимирівною, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Цяцяк Р. П., Ванівський О. М., Шеремета Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Злагода» в особі керівника Хабаля Михайла Йосиповича, третя особа: приватний нотаріус Гулієв Анатолій Агаджанович, ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

Протокольною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року відмовлено в зупиненні провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Злагода», третя особа: приватний нотаріус Гулієв А. А., ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

У жовтні 2024 року, не погоджуючись з протокольною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року, адвокат Дацько М. В. - представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Оскарженою ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року:

апеляційну скаргу адвоката Дацько М. В. - представника ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року про відмову у зупиненні провадження у справі повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

статтею 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду та встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду;

у той же час, в цьому переліку відсутнє посилання на ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі;

у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Дацько М. В., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

рішення апеляційного суду незаконним з тих міркувань, що ЦПК України у статті 353 не визначає зміст Ухвал, а вказує лише про їх процесуальну дію і тому в диспозиції частині першій статті 353 чітко вказано, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі;

у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та

оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення (постанова ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 206/6366/17);

14 жовтня 2024 року апеляційний суд відмовив у відкритті провадження з міркувань відсутності в переліку ухвал, які оскаржуються окремо від рішення - ухвали про відмову в закритті провадження. Це є порушенням права на суд, пункту 8 статті 129 Конституції України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (BALATSKYY v. UKRAINE, № 34786/03, § 30, ЄСПЛ, від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відсутня у цьому переліку ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зроблено висновок, що:

«у частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку така ухвала як ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження у справі відсутня, тоді як можливість оскарження ухвали про відмову у скасуванні забезпечення позову передбачена. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору.

Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 346/5011/18 (провадження № 61-2235св19) зазначено, що:

«заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України є вичерпним.

Системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 353 ЦПК України.

Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду».

Касаційний суд вже зауважував, що положення пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України можуть бути застосовані до ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду першої інстанції. Для застосування пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга має бути подана саме на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 758/2750/23 (провадження № 61-6163св23)).

З урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Дацько Марією Володимирівною, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Злагода» в особі керівника Хабаля Михайла Йосиповича, третя особа: приватний нотаріус Гулієв Анатолій Агаджанович, ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков