Постанова

від 31.10.2024 по справі 134/1573/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/1573/24

Провадження № 22-ц/801/2206/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуСправа № 134/1573/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г. Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кусого Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену у складі судді Лабая О. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 березня 2023 року між позивачем та відповідачами укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачам грошові кошти у розмірі 227 000 доларів США, а відповідачі зобов`язалися повернути вказані грошові кошти у строк до 06 березня 2024 року включно зі сплатою 4 % річних. Зазначене підтверджується розпискою.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором, однак відповідачі в порушення взятих на себе зобов`язань борг не повернули, тому ОСОБА_1 у заявленому позові просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 236 080 доларів США, з яких 227 000 доларів США - сума позики, 9 080 доларів США - 4 % річних, вирішити питання судових витрат.

13 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне відповідачу ОСОБА_3 , а саме:

- земельну ділянку площею (га): 0.0537, кадастровий номер: 0722883400:01:002:4511, цільове призначення: для будівництва і обслуговування господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Волинська обл., Луцький р., с. Липини;

- земельну ділянку площею (га): 0.1417, кадастровий номер: 0722883400:01:002:4510, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Волинська обл., Луцький р., с. Липини;

- житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 168.8, житлова площа (кв.м): 88.5, матеріали стін: цегла, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 0722883400:01:001:1632, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку. Реєстраційний номер: 54300207228.

На думку позивача, оскільки між сторонами існує спір, предметом якого є вимога про захист порушених прав і законних інтересів позивача внаслідок невиконання відповідачами грошового зобов`язання за договором позики від 07 березня 2023 року, розмір якого є суттєвим (236 080,00 доларів США), відповідач ОСОБА_3 , як власник вказаного нерухомого майна, може розпорядитися ним, відчуживши його іншим особам до вирішення справи по суті, та на думку позивача, в подальшому продовжувати уникати виконання свого обов`язку щодо повернення заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Мотивуючи своє таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем в заяві про забезпечення позову вказується про наявність заборгованості за розпискою, проте не вказується жодних обставин які б змінилися із часу підписання розписки та у чому саме, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення судом його майбутнього позову, суду не надано доказів реального наміру відповідача ОСОБА_3 відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Сам факт надіслання 23 липня 2024 року претензій не є доказом про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду, оскільки доказів отримання відповідачами останніх суду не надано та станом на 09 вересня 2024 року вищезазначене майно належить відповідачу ОСОБА_3 та не відчужене.

Відтак припущення представника заявника що не накладення арешту на майно може значно ускладнити виконання рішення суду, не доведене, тому заяву про забезпечення позову суд визнає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із такою ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Кусий А. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Сопрун В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2024 року об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на п`ятнадцять днів, судове засідання за клопотаннями учасників справи відкладено на 31 жовтня 2024 року на 10 год. 15 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів заяви про забезпечення позову.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є стягнення коштів у розмірі 236 080 доларів США, накладення арешту на вказане вище нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Арешт нерухомого майна не є надмірним втручанням у право власності ОСОБА_3 , оскільки накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє власника права володіти та користування майном, а лише тимчасово обмежує у праві розпорядження ним.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Від представника ОСОБА_3 - адвоката Матвіїва В. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_3 стверджує, що будь-яких правовідносин з позивачем ОСОБА_1 не мав, коштів у позику не брав. Договору позики не укладав, розписки не видавав і не підписував. Не знайомий і ніколи не зустрічався ні з позивачем, ні зі співвідповідачем ОСОБА_2 .

Також відповідач має сумніви щодо фінансової можливості надання ОСОБА_1 позики у розмірі 227 000 доларів США, адже за ним не зареєстровано жодного майна, він не є фізичною особою-підприємцем та протягом 2016-2018 років мав недостатній фінансовий рівень.

Окрім того позов слід залишити без розгляду як такий, що поданий адвокатом без відповідних повноважень.

В судове засідання, призначене на 24 жовтня 2024 року сторони не з`явилися, судове засідання було відкладене за клопотаннями сторін на 31 жовтня 2024 року о 10 год. 15 хв.

У судовому засіданні 31 жовтня 2024 року, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кусий А. В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання двічі не з`явився, про судові засідання повідомлявся належним чином за допомогою повістки, надісланої на поштову адресу, а також оголошення, опублікованого на офіційному сайті Вінницького апеляційного суду, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання 31.10.2024 року не з`явилися, при цьому адвокат Матвіїв В. М. 30 жовтня 2024 року подав заяву про відкладення судового засідання, посилаючись на зайнятість у розгляді інших судових справ.

Колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання про відкладення розгляду справи з таких підстав.

Так, до апеляційної скарги долучено докази надсилання на поштову адресу ОСОБА_3 її копії представником позивача. Відомості про вручення поштового відправлення у суду відсутні.

01 жовтня 2024 року апеляційним судом на поштову адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), яку вказує і його представник у власних заявах, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі. 09 жовтня 2024 року апеляційним судом на поштову адресу ОСОБА_3 було надіслано повістку про виклик у судове засідання на 24 жовтня 2024 року.

Проте вказані процесуальні документи повернулися без вручення із відмітками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат відсутній за вказаною адресою» що свідчить про ухилення ОСОБА_3 від їх отримання, вчасного виконання своїх процесуальних обов`язків та реалізації своїх процесуальних прав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судове засідання 24 жовтня 2024 року було відкладене зокрема і за клопотанням адвоката Матвіїва В. М. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі, копію апеляційної скарги та повістку про виклик до суду на 31 жовтня 2024 року адвокат отримав 25 жовтня 2024 року.

Ухвалою апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів.

З огляду на викладене, зокрема, належне та завчасне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до розгляду, неповідомлення причин неможливості участі останнього в судовому засіданні (зокрема і в режимі відеоконференції), враховуючи обмежені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що зайнятість адвоката Матвіїва В. М. у інших судових засіданнях не може бути визнана поважною причиною для повторного відкладення розгляду справи.

Окрім того доводи та заперечення викладені адвокатом у відзиві на апеляційну скаргу.

За таких обставин та з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів, які належним чином повідомлені про судове засідання.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частин першої, другої статті 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (пункти 1-4, 10 ч.1 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Тобто предметом спірних правовідносин є вимоги, які носять майновий характер.

Згідно з п. 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ОСОБА_3 як власник вказаного нерухомого майна, може розпорядитися ним, відчуживши іншим особам до вирішення справи по суті, та у подальшому продовжувати уникати виконання свого обов`язку щодо повернення заборгованості.

З огляду на те, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є вимога про повернення позики у значному розмірі, колегія суддів приходить переконання, що висновок місцевого суду про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_3 та неспівмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, є хибними.

Твердження представника ОСОБА_3 про те, що останній заперечує існування будь-яких правовідносин із позивачем та іншим відповідачем, а також про незадовільний, на думку ОСОБА_3 фінансовий стан ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може розглядатися апеляційним судом на даному етапі судового процесу.

На думку апеляційного суду, наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, є очевидним.

Апеляційний суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне майно унеможливить здійснення юридичних правочинів, реєстрації речових прав стосовно такого та як процесуальний захід, покликаний та зможе забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, з врахуванням правовідносин, які склалися.

При цьому, колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.

Також, забезпечення позову у такий спосіб не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи.

До того ж обраний позивачем вид забезпечення позову, шляхом накладення арешту не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися таким майном.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, а тому вона підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову, припустився порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви та забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції переглядалася ухвала суду, а не рішення за результатами розгляду справи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Кусого Андрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме:

- земельну ділянку площею (га): 0.0537, кадастровий номер: 0722883400:01:002:4511, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Волинська обл., Луцький р., с. Липини;

- земельну ділянку площею (га): 0.1417, кадастровий номер: 0722883400:01:002:4510, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Волинська обл., Луцький р., с. Липини;

- житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв. м): 168.8, житлова площа (кв.м): 88.5, матеріали стін: цегла, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 0722883400:01:001:1632, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку. Реєстраційний номер об`єкта : 54305407228.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 - РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2

ОСОБА_2 - РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 .

Повна постанова складена 04 листопада 2024 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

В. В. Сопрун