Ухвала

від 04.10.2024 по справі 209/4466/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 209/4466/15-ц

провадження № 61-14588ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід

від розгляду представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Меркулової В. В. про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на рішення Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року, в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язання виконаним та

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Відповідно пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом у складі, визначеному цим Законом.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада 2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

01 листопада 2024 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» -Меркулова В. В. через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду заяву про повернення судового збору в розмірі 20 765,80 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.

04 листопада 2024 року зазначену заяву передано судді-доповідачеві Ситнік О. М. для вирішення питання про повернення судового збору одноособово без зазначення раніше визначеної колегії суддів у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду питання про повернення судового збору визначальним є перш за все визначення належного складу суду, тобто суду, встановленого законом, оскільки будь-яке судове рішення, ухвалене судом не в складі, визначеному законом, не може вважатися законним.

Ознака «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом правових норм, які регулюють його діяльність. Категорія «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 і № 29465/04, параграф 24).

Згідно з частиною першою статті 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає в касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

У статті 33 ЦПК України передбачено визначення складу суду. А саме визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Частинами четвертою та п`ятою статті 34 ЦПК України визначено, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції в складі трьох або більшої непарної кількості суддів. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного цивільного суду (палатою), об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду (об`єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду.

Із системного аналізу зазначених правових актів можна зробити висновок, що розгляд справ у суді касаційної інстанції, яким у складі Верховного Суду є Касаційний цивільний суд, відбувається колегіально в складі колегії суддів із трьох, або, в передбачених ЦПК України випадках, більшої непарної кількості суддів.

Це правило враховане і в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення), та в Тимчасових засадах використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (далі - Тимчасові засади).

У Главі 2 Розділу V ЦПК України не врегульовано питання повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження.

Однак у пункті 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Стаття 141 ЦПК України передбачає загальні правила про розподіл судових витрат, а у статті 142 ЦПК України врегульовано розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження в справі або залишення позову без розгляду, про що рішення приймає саме суд.

У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України також зазначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, під час вирішення питання про повернення судового збору процесуальне рішення приймається колегією суддів, а не суддею одноособово.

Відповідно до протоколу наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року вирішено, що за результатом розгляду клопотання про повернення судового збору ухвалу про повернення судового збору суддя постановляє одноособово.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду містить чітко визначений перелік випадків, за яких збори суддів наділені повноваженнями щодо визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ між суддями. Зміна порядку визначення персонального та кількісного складу суду для розгляду заяв про повернення судового збору до них не належить.

Тобто вирішувати питання про те, в якому кількісному складі суд касаційної інстанції має розглядати клопотання про повернення судового збору після повернення касаційної скарги в тій же справі, та, відповідно, вносити відповідні обмеження до автоматизованої системи розподілу справ загальні збори суддів Касаційного цивільного суду не уповноважені.

Для визначення кількісного складу суду (у складі одного чи трьох суддів) при вирішенні питання про повернення судового збору було здійснено такі заходи.

Оскільки законодавець запровадив колегіальний перегляд справ судами апеляційної та касаційної інстанцій (повноважний склад суду), 14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду було передано справу № 206/3355/19 з метою відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про повернення касаційної скарги одноособово суддею-доповідачем та для вирішення питання щодо належного складу суду при поверненні касаційної скарги особі, яка її подала.

19 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду матеріали касаційного провадження в справі № 206/3355/19 було повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з посиланням на те, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду не вирішувала питання про відкриття касаційного провадження у справі, а на розгляд Об`єднаної палати згідно з вимогами частини другої статті 403 ЦПК України передається справа, а не матеріали касаційного провадження. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду виснувала, що підстави, передбачені частиною другою статті 403 ЦПК України, для передачі матеріалів касаційного провадження на її розгляд відсутні.

01 травня 2024 року ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України передано справу № 206/3355/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення кількісного складу суду, уповноваженого для вирішення питання про повернення касаційної скарги.

26 червня 2024 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 206/3355/19 повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з підстав, що Велика Палата Верховного Суду не є «судом, встановленим законом», тобто не є належним судом, який може вирішувати питання щодо кількісного складу суду, уповноваженого на вирішення питання про повернення касаційної скарги.

Також з метою уніфікації практики Касаційного цивільного суду під час вирішення питання про формування складу суду для постановлення ухвали про повернення судового збору після відмови у відкритті касаційного провадження 21 лютого

2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 727/9565/22 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною другою статті 403 ЦПК України.

25 березня 2024 року ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду повернуто справу № 727/9565/22 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Підставою повернення справи слугувало те, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала про наявність обставин, які унеможливлюють розгляд справи об`єднаною палатою, а саме навність різного кількісного складу суду при вирішенні питання про повернення судового збору і в Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду.

01 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 727/9565/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України. Касаційний цивільний суд уважав наявною виключну правову проблему в питанні, пов`язаному не із законністю та обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення, доводами касаційної скарги та взагалі вирішенням спору по суті, а з вирішенням процедурного питання, зокрема щодо визначення складу суду при формуванні протоколів авторозподілу матеріалів між суддями, а саме клопотань про повернення судового збору.

29 травня 2024 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду повернуто справу № 727/9565/22 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду. Підставою повернення справи слугувало те, що Велика Палата Верховного Суду перешкод для вирішення спору в справі № 727/9565/22 по суті в Касаційному цивільному суді не вбачала. Вказала, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається виключно на наявність різних підходів у практиці суду касаційної інстанції при вирішенні процесуального питання (повернення судового збору), яке не впливає на можливість розгляду справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду як судом касаційної інстанції. Оскільки саме Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження за касаційною скаргою, судовий збір за подання якої просить повернути позивачка, то розгляд її клопотання віднесено до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Питання про дотримання вимог чинного законодавства під час визначення складу суду в цій справі структурним підрозділом апарату Верховного Суду, який здійснює організаційне забезпечення діяльності Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, було предметом службової перевірки, за наслідками якої виснувано, що рішення наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року не суперечить Тимчасовим засадам, а заступник керівника апарату - керівник секретаріату діяла відповідно до вимог Положення та Тимчасових засад.

З аналогічного питання визначення належного складу суду для вирішення питання про повернення судового збору у зв`язку з постановленням ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження 22 серпня 2024 року було направлено повідомлення відповідно до пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, рішення № 1 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня

2023 року № 11» від 18 січня 2024 року з проханням призначити склад колегії суддів.

26 серпня 2024 року від заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду передано службову записку від 23 серпня 2024 року

№ 620/0/21424 в якій зазначено, що за результатами наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду 04 березня 2021 року, судді більшістю виснували, що ухвалу про повернення судового збору суддя-доповідач постановляє одноособово.

У зв`язку з чим, враховуючи зазначене та норми процесуального закону щодо визначення складу суду у Касаційному цивільному суді, формування складу з колегії суддів не здійснено.

Суддею Ситнік О. М. заявлено самовідвід з підстав неможливості вирішення заяви про повернення судового збору в складі суду одноособово. Заява про самовідвід мотивована тим, що всі можливі способи визначення належного складу суду вичерпані. Визначення одноособового складу Верховного Суду для розгляду заяви про повернення судового збору з урахуванням рішення наради суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, спонукає суддю одноособово приймати завідомо неправосудні судові рішення, адже за таких обставин порушується порядок визначення судді для розгляду справи, а невизначеність складу суду свідчить про те, що такий суд не є судом, встановленим законом, для розгляду клопотання про повернення судового збору після повернення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених

у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд, встановлений законом стосується не лише судової інстанції, але і визначення складу суду.

Ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.

Наведені суддею Ситнік О. М. у заяві про самовідвід обставини є підставою для задоволення самовідводу відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України та передачі справи для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Ситнік Олену Миколаївну за її заявою від участі

в розгляді заяви про повернення судового збору в справі № 209/4466/15-ц (провадження 61-14588ск24) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язання виконаним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року.

Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Ситнік