Постанова

від 23.10.2024 по справі 202/5716/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7350/24 Справа № 202/5716/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скиби Віталія Володимировича на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, суб`єкт оскарження: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», боржник: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на діїпосадових осібдержавної виконавчоїслужби тазобов`язання вчинитипевнідії,суб`єкт оскарження:Амур-НижньодніпровськийВДВС ум.Дніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),стягувач:ПАТ «ФідоБанк» (а.с. 3-4).

В обґрунтування скарги зазначає, що на примусовому виконанні виконавчого листа №2-1108/2011 від 17.11.2011, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 04.10.2012 Амур-Нижньодніпровським ВДВС у м. Дніпрі відкрито виконавче провадження №34628948 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідо Банк» суми боргу в розмірі 264 835,90 грн.

08.10.2012 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Виконавче провадження завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв`язку з тим, що стягувач не здійснив авансування та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Також повідомлено, що вказане виконавче провадження знищено у зв`язку зі спливом строків зберігання.

18.04.2024 до Амур-Нижньодніпровського ВДВС представник ОСОБА_1 подав заяву про зняття арешту, але йому відмовлено в задоволенні заяви на тій підставі, що боржник не надав докази про погашення боргу.

Скаржник наголошує, що наявність протягом тривалого часу (більше 9 років) нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження та неможливість продовження примусового виконання виконавчого листа з урахуванням відсутності заборгованості.

Враховуючи викладене вище, скаржник просила суд визнати неправомірною дію начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченка С., що полягає у відмові зняти арешт та оголошення заборони на майно ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Краснощокова Л.В. від 08.10.2012 року в рамках виконавчого провадження №34628948, та викладена в листі №40097 від 26.04.2024 року; зобов`язати начальника Амур-Нижньодніпровськоговідділу державноївиконавчої службиу містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Шевченка С. зняти арешт та оголошення заборони із усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державноговиконавця КраснощоковаЛ.В.від 08.10.2012року врамках виконавчогопровадження №34628948.

Ухвалою Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 30травня 2024року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Амур-Нижньодніпровський ВДВС у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: ПАТ «Фідо Банк», боржник: ОСОБА_1 , на дії посадових осіб державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 43-47).

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокатСкиба В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 52-55, 74-77).

Амур-Нижньодніпровський ВДВСу м.ДніпріПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)та стягувачПАТ «ФідоБанк» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2011 року позовні вимоги ПАТ «СЕБ БАНК» задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "СЕБ БАНК", заборгованість за кредитним договором №039-В/52 від 24.04.2008 року в розмірі 263 015 грн 90 коп та витрати по сплаті судового збору 1700 грн 00 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн, а всього 264 835 грн 90 коп. В іншій частині позову відмовлено.

04.10.2012 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС у м. Дніпрі відкрито виконавче провадження №34628948 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідо Банк» суми боргу в розмірі 264 835,90 грн на примусове виконання виконавчого листа №2-1108/2011 від 17.11.2011, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

08.10.2012 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

29.07.2014 року виконавче провадження завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв`язку з тим, що стягувач не здійснив авансування та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Згідно листа Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №40097 від 26.04.2024 року вказане виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано доказів повного виконання боржником рішення суду, доказів відсутності майнових претензій у стягувача та враховуючи розмір заборгованості, який стягнуто за рішення суду, а також при неможливості забезпечити виконання судового рішення у інший спосіб, а тому підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Встановлено, що виконавчий документ щодо боржника ОСОБА_1 був повернутий стягувачу, строк пред`явлення його до примусового виконання сплив, проте залишився чинним арешт майна боржника.

На час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №36088815 діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон №606-XIV).

Частиною першою статті 50 Закону №606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

На момент повернення виконавчого документа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом №606-XIV підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого документа з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 29 липня 2014 року, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 29 липня 2015 року.

Станом на день звернення представника ОСОБА_1 до державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту (18 квітня 2024 року) виконавчий документ №2-1108/2011 від 17.11.2011 про стягнення із ОСОБА_1 боргу на виконанні не перебуває.

ОСОБА_1 у своїй скарзі просила, зокрема зобов`язати начальника Амур-Нижньодніпровськоговідділу державноївиконавчої службиу містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Шевченка С. зняти арешт та оголошення заборони із усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Краснощокова Л.В. від 08.10.2012 року в рамках виконавчого провадження №34628948.

Згідно відомостей з ЄДРСР видно, що у січні 2016 року начальник Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звертався до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа №2-1108/2011 від 17.11.2011 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/55506996).

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.01.2016 року (справа №0417/2-1108/2011) у задоволенні заяви начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовною заявою ПАТ «СЕБ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зі змісту вказаної ухвали видно, що оригінал виконавчого листа №2-1108/2011 був втрачений державним виконавцем, у якого перебувало на виконанні виконавче провадження, та якого в подальшому було звільнено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/55506949).

Згідно пошуку в ЄДРСР, відомості щодо вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа №2-1108/2011 від 17.11.2011 та/або про поновлення строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, після 22.01.2016 року, відсутні.

Разом з цим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стягувач ПАТ «Фідо Банк» знаходиться в стані припинення з 20.07.2016 року.

Встановлено, що у період з 29 липня 2014 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи у суді першої інстанції органами державної виконавчої служби не проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2-1108/2011.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів зауважує, що застосування арешту майна боржника, як обмежувального заходу, не повинно призводити до порушення статті 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з того, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження та неможливість продовження примусового виконання судового рішення з урахуванням відсутності відомостей про видачу дублікату виконавчого листа та/або поновлення строку на його пред`явлення, перебування стягувача в стані припинення.

Державною виконавчою службою не доведено наявність підстав для збереження арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у 2012 році.

За таких обставин апеляційний суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника, оскільки у подальшому застосуванні такого арешту необхідність відсутня.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання начальника Амур-Нижньодніпровськоговідділу державноївиконавчої службиу містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Шевченка С. зняти арешт з майна боржника.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №472/333/22, провадження №61-225св23.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судом першої інстанції не правильно було встановлені фактичні обставини справи, не правильно застосовані норми матеріального права, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про задоволення скарги у даній справі.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаСкиби ВіталіяВолодимировича задовольнити.

Ухвалу Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 30травня 2024року скасувати з ухваленням нового рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, суб`єкт оскарження: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», боржник: ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною дію начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченка С., що полягає у відмові зняти арешт та оголошення заборони на майно ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Краснощокового Л.В. від 08.10.2012 року в рамках виконавчого провадження №34628948, та викладена в листі №40097 від 26.04.2024 року.

Зобов`язати начальника Амур-Нижньодніпровськоговідділу державноївиконавчої службиу містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Шевченка С. зняти арешт та оголошення заборони з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Краснощокового Л.В. від 08.10.2012 року в рамках виконавчого провадження №34628948.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна