Постанова

від 17.10.2024 по справі 344/1395/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1395/20

Провадження № 22-ц/4808/1322/24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.

суддів Девляшевського В. А.,

Луганської В. М.,

секретаря Гудяк Х. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Байцара Ігоря Богдановича на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2022 року в складі судді Бородовського С. О., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за позовом керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих злочином,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року керівник Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області пред`явив до ОСОБА_2 позов про відшкодування збитків завданих злочином. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 , будучи директором ПП «Ремкомбуд», вчинив злочини передбачені ст. ст. 191 ч.4, 366 ч.1 КК України, однак ухвалою Богородчанського районного суду від 23 грудня 2019 року його звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Вказував, що протиправною поведінкою ОСОБА_2 , яка виразилась у зловживанні своїм службовим становищем, останній заволодів чужим майном - бюджетними коштами у великих розмірах та вчинив службове підроблення, у зв`язку з чим завдав державі майнової шкоди у розмірі 125 420 грн. Вказані дії відповідачем вчинялася впродовж 2008 року, однак зазначені факти стали достовірно відомі прокурору лише з часу оголошення ОСОБА_2 підозри у вчиненні злочину, тобто з 26 лютого 2018 року. Посилаючись на те, що в ході кримінального провадження ОСОБА_2 завдану злочинами шкоду відшкодував лише частково у розмірі 4 455,80 грн., позивач просив поновити строк звернення до суду з позовною заявою та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області шкоду, завдану злочином в розмірі 120 964,20 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2022 року позов керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області 120 964,20 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Байцар І. Б. в порядку ч.2 ст. 352 ЦПК України подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, а також на грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить його скасувати, а провадження у даній справі закрити. Представник скаржника вказує, що відповідач у даній справі ОСОБА_2 є його сином, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією свідоцтва про народження і оскаржуване рішення впливає на його права. Зокрема, зазначає, що у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження у даній справі накладено арешт на нерухоме майно, співвласником якого є скаржник ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та інші члени їх сім`ї.

Представник ОСОБА_1 вважає, що у даній справі були підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки його син - відповідач ОСОБА_2 до ухвалення судом рішення помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. А тому, вказує представник скаржника, відповідач не міг брати участі у судовому засіданні при ухваленні оскаржуваного рішення 04 травня 2022 року.

Також представник ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що ухвалення рішення після смерті сина та проведення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання даного рішення, порушує немайнові права скаржника як батька покійного сина.

Крім того, зауважує, що про наявність заборгованості перед Надвірнянською РДА йому не було відомо, а також він не знав, що з цього приводу розглядалася справа в суді.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Надвірнянської окружної прокуратури зазначає, що про смерть відповідача у даній справі на час ухвалення рішення не було відомо ані Надвірнянській окружній прокуратурі, ані Івано-Франківському міському суду. Вказує, що факт заподіяння ОСОБА_2 шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 120 964,20 грн доведений належними та допустимими доказами, які не спростовані жодним іншим доводом чи доказом відповідача. Позивач вважає, що у зв`язку зі смертю відповідача обов`язок відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 шкоду перейшов до його спадкоємців.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Байцара І. Б., який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду скасувати та провадження у справі закрити з наступних підстав.

Задовольняючи позов керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, суд першої інстанції прийшов до висновків, що вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, доведена належними та допустимими доказами, а тому завдані ним збитки у розмірі 120 964,20 грн. підлягають до відшкодування. При цьому, під час досудового розслідування відповідачем компенсовано позивачу 4 455,8 грн. завданої шкоди, що свідчить про вчинення ним дії на виконання визнаного ним обов`язку.

Відповідно ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Таким чином встановлено порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний спір виник між Надвірнянською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області та ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків завданих злочином.

Скаржник ОСОБА_1 , який є батьком відповідача, участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції не брав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2022 року (а.с. 152). Отже, висновок суду про участь у судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 04 травня 2022 року не відповідає дійсності .

За статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Тобто, процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки особи і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту статтей 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень статті 51 ЦПК України та з урахуванням частини 5 статті 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача та залучення співвідповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни або залучення. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним та залучення співідповідача.

Між тим, позивач клопотань до апеляційного суду про долучення (витребування) доказів наявності спадкоємців у померлого відповідача та їх залучення до участі в справі не заявляв, як і не надав доказів вартості успадкованого ними майна згідно із ч. 4 ст. 1231 ЦК України, відтак, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Байцара Ігоря Богдановича - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 травня 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих злочином - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

В. М. Луганська