Ухвала

від 09.10.2024 по справі 752/7794/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/7794/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6250/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Ємільчине Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023060000000380 від 24.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час доби, а саме заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 години 00 хвилин вечора до 05 години 00 хвилин наступної доби, в межах строку досудового розслідування, на 36 днів, а саме до 16.10.2024 року.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , гуртожиток, в період часу з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

Роз`яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу передано для виконання до органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що слідчий суддя дійшов помилкових висновків щодо обґрунтованості повідомлення про підозру.

Зазначає, що у повідомленні про підозру та у клопотанні про продовження запобіжного заходу стороною обвинувачення жодним чином не вказується про порушення порядку укладання договорів та/або оприлюднення інформації про укладені договори у системі електронних закупівель. Вказаному не було надано належної оцінки при розгляді клопотання слідчим суддею.

Захисник посилається на те, що слідчим суддею не було надано оцінки тому, що будь-які ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні та стороною обвинувачення не доведено, що заявлені ризики не зменшилися.

На думку скаржника, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутній, а процесуальна поведінка ОСОБА_7 є належною, він з`являється за всіма викликами сторони обвинувачення та суду. Доказів зворотного органом досудового розслідування надано не було.

Зазначає, що клопотання слідчого не містить доказів наявності реального ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Звертає увагу на те, що свідки у вказаному провадженні не будуть мати будь-якого визначального значення для доказування тих обставин, що інкримінуються ОСОБА_10 , оскільки такі обставини стосуються документів, доступ до яких уже є у органу досудового розслідування та які вже стали об`єктом експертних досліджень.

Враховуючи зазначене, сторона захисту вважає, що вказаного ризику не існує, стороною обвинувачення не доведено його наявність, а в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази наявності намірів ОСОБА_7 впливати на свідків.

Захисник посилається на те, що сторона обвинувачення могла та фактично зібрала всі документи та докази, які вважала за необхідне, що виключає наявність ризику, передбаченого (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), тобто знищення, сховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

У клопотанні взагалі не зазначено про існування речей чи документів, які сторона обвинувачення вважає за необхідне ще зібрати на стадії досудового розслідування.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя не надав оцінку тому факту, що вказаного ризику не існує, стороною обвинувачення не обґрунтовано наявність такого ризику у клопотанні, не доведено його наявність та в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази існування речей та документів, які можуть бути знищені та спотворені.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя не оцінив той факт, що у клопотанні крім гіпотетичного посилання на наявність вказаного ризику, відсутнє будь яке обґрунтування щодо цього питання.

Щодо ризику «вчинити інше кримінальне правопорушення» скаржник зазначає, що орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, не зазначає будь яких обставин, що підтверджують такий ризик, а виключно цитує статтю КПК України, наявності будь яких аргументів, окрім зазначення самого ризику, у клопотанні немає.

З огляду на викладене захисник вважає, що слідчий суддя продовжив запобіжний захід за недоведеністю прокурором того факту, що ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Крім зазначеного захисник посилається на те, що слідчий суддя належним чином не оцінив, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не підтверджують існування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

У клопотанні на сторінці 16 зазначено перелік слідчих та процесуальних дій, які у двомісячний строк досудового розслідування виконати не можливо.

В той же час, жодним чином не обґрунтовується, що існували якісь обставини, які перешкоджали проведенню вказаних слідчих та процесуальних дій протягом двох місяців та завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Таким чином, стороною обвинувачення у клопотанні не доведено та слідчим суддею не встановлювалося обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Вказує на те, що слідчий суддя не оцінив належним чином той факт, що стороною обвинувачення не доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всупереч цим положенням слідчим суддею не було оцінено, що стороною обвинувачення в клопотанні не наведено достатніх та переконливих аргументів, а також не додано жодного доказу, які б засвідчували неможливість застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Сторона обвинувачення, традиційно вдається до загальних висловлювань та цитування положень КПК України щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Водночас, з огляду на положення ч. 3 ст. 176 КПК України, орган, що ініціює клопотання про продовження домашнього арешту, повинен конкретно перелічити обставини, які не дозволяють застосувати кожен із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, вказавши обґрунтовані та переконливі аргументи такої неможливості.

З огляду на вказані положення законодавства та фактичні обставини справи сторона обвинувачення вдається до необґрунтованих тверджень про неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м`яких, альтернативних запобіжних заходів, що підтверджує незаконність та необґрунтованість клопотання.

Адвокат зазначає, що в порушення приписів кримінального процесуального законодавства сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів, що характеризують особу підозрюваного, фактично замовчуючи дійсні обставини, а слідчий суддя не оцінив докази, подані стороною захисту.

Сторона захисту вважає за необхідне зауважити на наступних обставинах, що характеризують підозрюваного ОСОБА_7 та свідчать про відсутність підстав для задоволення даного клопотання органу досудового розслідування.

Так, ОСОБА_7 потребує постійного лікування та консультування лікарів у зв`язку з наступними захворюваннями: ДГПЗ І ступеню, стеаноз печінки, кісти обох нирок, системна склеродермія, та має вразливий стан, оскільки постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4).

Апелянт зазначає, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_3 та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; серед близьких родичів має дружину ОСОБА_11 та повнолітніх дітей; за місцем свого проживання характеризується позитивно; за період проживання скарг від сусідів на нього не надходило; за весь час проживання зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки у спілкуванні з сусідами.

Вказує, що ОСОБА_7 працює на посаді начальника Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району).

За час проходження військової служби полковник ОСОБА_7 зарекомендував себе, як офіцер, спроможний виконувати поставлені перед ним завдання. Вимогливий до себе та підлеглих. Забезпечує високу бойову готовність, військову дисципліну та статутний порядок у підрозділі. Обов`язки за посадою опанував в повному обсязі і виконує їх з достатньою відповідальністю. Користується діловим авторитетом серед колег та підлеглих.

У період з 06.10.2015 року по 04.12.2015 року безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.

У офіцера присутній високий рівень мотивації до військової служби і професійного самовдосконалення. На критику реагує вірно. Має професійний досвід і вміло використовує його на практиці. У складній обстановці орієнтується впевнено, вміє визначити головний напрям у роботі. Під час виконання службових обов`язків виявляє творчість, активність і наполегливість.

Також захисник вказує, що підозрюваний має середній заробіток у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи та доходи у вигляді процентів, у нього відсутні судимості, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Запобіжний захід був застосований вперше, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не існує, підтверджена належна процесуальна поведінка ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що у слідчого судді були відсутні підстави для продовження строку запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , а ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2024 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її з наведених у ній підстав, доводи прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Детективами Територіального управління БЕБ у м. Києві за процесуального керівництва Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , наказом Начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) № 42 від 25.02.2022 року призначений на посаду начальника Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (код ЄДРПОУ 24964524), та на займаній посаді директора наділений повноваженнями на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у директора Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.07.2022 року виник злочинний умисел на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, який полягав у придбанні деревини код ДК 021:2015 - 03410000-7 (деревина дров`яна непромислового використання мішаних порід) за завищеною граничною вартістю в інтересах суб`єктів господарювання.

Внаслідок вищезазначених злочинних дій ОСОБА_7 Міністерству оборони України завдано матеріальну шкоду на суму 3 041 983,98 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_7 сторона обвинувачення кваліфікує за ч. 5 ст. 191 КК, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, у директора Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.09.2022 року повторно виник злочинний умисел на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, який полягав у придбанні деревини код ДК 021:2015 - 03410000-7 (деревина дров`яна непромислового використання мішаних порід) за завищеною граничною вартістю в інтересах суб`єктів господарювання.

Внаслідок вищезазначених злочинних дій ОСОБА_7 Міністерству оборони України повторно завдано матеріальну шкоду на суму 3 041 983,98 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_7 сторона обвинувачення кваліфікує за ч. 5 ст. 191 КК, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, у директора Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.01.2023 року, повторно виник злочинний умисел на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, який полягав у придбанні деревини код ДК 021:2015 - 03413000-8 «Паливна деревина» за завищеною граничною вартістю в інтересах суб`єктів господарювання.

Внаслідок вищезазначених злочинних дій ОСОБА_7 Міністерству оборони України повторно завдано матеріальну шкоду на суму 3 595 906,52 грн.

Внаслідок вчинення вказаних кримінальних правопорушень, загалом завдано матеріальну шкоду у розмірі 10 221 906,52 грн.

16.07.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 години до 07 години 00 хвилин наступної доби.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_7 покладено наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні; не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , гуртожиток, в період часу з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.07.2024 року ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в частині заборони останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 години до 05 години 00 хвилин наступної доби.

06.09.2024 року постановою керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 16.10.2024 року.

09.09.2024 року прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023060000000380 від 24.07.2023 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що на даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у певний час доби, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки 13.09.2024 року строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту завершується та досудове розслідування не може бути завершеним у зв`язку із тим, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та встановити відомості, що мають значення для кримінального провадження та які самостійно, а також у сукупності із іншими доказами, будуть мати суттєве значення для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Прокурор зазначав, що не зменшилися ризики, заявлені під час застосування підозрюваному запобіжного заходу, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку із вищевикладеним, в органу досудового розслідування є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , тому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, а також враховуючи те, що для виконання необхідних слідчих, процесуальних дій необхідний строк не менше одного місяця, а строк домашнього арешту підозрюваного закінчується 13.09.2024 року включно, раніше заявлені ризики не зменшились, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу останній матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування кримінального провадження, прокурор просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також просив зобов`язати підозрюваного виконувати покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023060000000380 від 24.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час доби, а саме заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 години 00 хвилин вечора до 05 години 00 хвилин наступної доби, в межах строку досудового розслідування, на 36 днів, а саме до 16.10.2024 року.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , гуртожиток, в період часу з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.

Роз`яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу передано для виконання до органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалу про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби постановлено слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті вказаного рішення слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йомукримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, з огляду на характер та конкретні ознаки злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні та стороною захисту не надані.

При цьому, слідчим суддею обґрунтовано зазначено про те, що прокурором судді не надано достатніх і переконливих доказів, що підозрюваний має намір знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення (п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Колегією суддів також досліджено доводи клопотання прокурора щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без вчинення яких завершення досудового розслідування є неможливим.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваного, а також те, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж домашній арешт у нічний час доби, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та дії процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його занадто суворим для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Доводи поданої апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нимкримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо відсутності у діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке йому інкриміноване, а також доводи про неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування від органу досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного домашнім арештом, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Також, даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , маючи можливість вільно пересуватись, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу або примушування, у тому числі на директора ТОВ «ТД ЛІДЕР-ПРОДУКТ» ОСОБА_12 , уповноважених осіб із закупівель Макарівської КЕЧ району ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , начальника паливної групи Макарівської КЕЧ району ОСОБА_15 , представника комісії Макарівської КЕЧ району ОСОБА_16 , а також суб`єктів господарської діяльності, які надавали цінові пропозиції ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , з метою не дати можливості свідчити проти нього.

Крім того, на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, у тому числі планується проведення слідчих та процесуальних дій з метою встановлення інших осіб, що можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому наявний ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на цих осіб - потенційних свідків та ймовірних підозрюваних.

Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на день розгляду слідчим суддею клопотання повністю втратили свою актуальність.

При цьому, посилання захисника на особу підозрюваного, його належну процесуальну поведінку, виконання ним всіх покладених на нього процесуальних обов`язків, стан його здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж нічний домашній арешт.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4