Ухвала

від 10.10.2024 по справі 757/35899/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/35899/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/6378/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000001267 від 21 червня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на:

- iphone 14 pro IMEI НОМЕР_1 з номером НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Xiaomi Hyper/os Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 із номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;

- 7 флеш-носіїв інформації;

- жорсткий диск ємкістю 1 ТБ№ НОМЕР_7 ;

- ноутбук Lenovo s/n PF0P03CS;

- ноутбук Lenovo сірого кольору та зарядний пристрій;

- печатка ТОВ «Авангард Інвест Імпорт», вилучені під час проведення обшуку 30 липня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року виправлено допущену у вступній та резолютивній частині ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року у справі №757/35899/24-к описку та постановлено зазначити вірно дату постановлення ухвали «06 вересня 2024 року», замість помилково зазначеної «05 вересня 2024 року».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Уважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що фізичне вилучення комп`ютерної техніки, безпосередньо не пов`язаної зі злочинною діяльністю, можливо фактично лише якщо доступ до неї не надано під час обшуку, при цьому надання доступу до самої техніки не означає надання доступу до зовнішніх сховищ, баз даних чи програм.

У даному випадку слідчий не мав права фізично вилучати електронну техніку та електронні носії інформації, оскільки доступ до них не обмежувався власником, факт чого підтверджується протоколом обшуку.

Посилається на те, що прокурором жодним чином не конкретизується та не обґрунтовується яка там може бути інформація та яке значення матиме ця інформація для розслідування кримінального провадження, також як і не обґрунтовано які саме обставини кримінального провадження дають підстави вважати, що майно, на яке накладається арешт, відповідає хоча б одному із встановлених у статті 98 КПК України критеріїв.

Зауважує, що подане прокурором клопотання про арешт майна 01 серпня 2024 року повернуто на доопрацювання та повторно подано 12 серпня 2024 року, тобто з пропуском 72 годин, які надавались слідчим суддею на усунення недоліків.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024000000001267 від 21 червня 2024 року за частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення службовими особами ТОВ «Буревій Текстиль» привласнення грошових коштів, сумі понад 300 млн. грн, що у період часу з 2023 року посадовими особами Міністерства оборони України було перераховано на адресу ТОВ «Буревій Текстиль» (ЄДРПОУ 42019946) у. в якості оплати за речове майно (рюкзаки, сумки, костюми літні).

Згідно фабули розслідуваного кримінального правопорушення вбачається, що фактичними власниками ТОВ «Буревій Текстиль» здійснюється контроль за діяльністю ряду суб`єктів господарювання (у тому числі підприємств - імпортерів), що відносяться до транзитно - конвертаційної групи, які сприяють підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, обготівкуванні грошових коштів, шляхом проведення безтоварних фінансово - господарських операцій за підробленими документами.

У своїй незаконній діяльності використовуються ряд підконтрольних підприємств, серед яких: ТОВ «Буревій Текстиль» (код за ЄДРПОУ 42019946), ТОВ «Бейлі Плюс» (код за ЄДРПОУ 44996154), ТОВ «Авангард Інвест Імпорт» (код за ЄДРПОУ 39255862), ТОВ «Промтера» (код за ЄДРПОУ 44925874), ТОВ «ТД Авіра» (код за ЄДРПОУ 43158930), ТОВ «Самміт» (код за ЄДРПОУ 32719502), ТОВ «Максгранд» (код за ЄДРПОУ 45361556), ТОВ «Інтерторггруп» (код за ЄДРПОУ 40239278), ТОВ «Аделіз» (код за ЄДРПОУ 41907344), ТОВ «Імпекс Авто» (код за ЄДРПОУ 33912035), ТОВ «Буревій Україна» (код за ЄДРПОУ 40565235), ТОВ «Брук Юкрейн» (код за ЄДРПОУ 41915905), ТОВ «Стайлікс» (код за ЄДРПОУ 43893779), ТОВ «Старлайн Імпорт» (код за ЄДРПОУ 45022066), ТОВ «Вейс-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 43890762), ТОВ «ТруаТрейд» (код за ЄДРПОУ 43225760), ТОВ «Буревій Девелопмент» (код за ЄДРПОУ 44100331).

Слідством установлено, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконує кур`єрські послуги та здійснює відправку документів на адресу підприємств - клієнтів конвертаційного центру із використанням послуг «Нової пошти» та значиться директором задіяних підприємств у незаконній діяльності ТОВ «Промтера», ТОВ «Тартус Інвест», ТОВ «Авангард Інвест Імпорт».

У ході здійснення досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні 30 липня 2024 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі №757/29570/24-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:

- iphone 14 pro IMEI НОМЕР_1 з номером НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Xiaomi Hyper/os Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 із номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;

- 7 флеш-носіїв інформації;

- жорсткий диск ємкістю 1 ТБ№ НОМЕР_7 ;

- ноутбук Lenovo s/n PF0P03CS;

- ноутбук Lenovo сірого кольору та зарядний пристрій;

- печатка ТОВ «Авангард Інвест Імпорт».

30 липня 2024 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 виявлені та вилучені у ході проведення обшуку речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, так як на них містяться відомості (файли), в тому числі видалені, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже для їх відновлення необхідні спеціальні знання.

12 серпня 2024 року до слідчого судді надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 30 липня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на:

- iphone 14 pro IMEI НОМЕР_1 з номером НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Xiaomi Hyper/os Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 із номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;

- 7 флеш-носіїв інформації;

- жорсткий диск ємкістю 1 ТБ№ 50026В7684D9ED16;

- ноутбук Lenovo s/n PF0P03CS;

- ноутбук Lenovo сірого кольору та зарядний пристрій;

- печатка ТОВ «Авангард Інвест Імпорт», вилучені під час проведення обшуку 30 липня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 .

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024000000001267 від 21 червня 2024 року та яке виявлено і вилучено 30 липня 2024 року під час обшуку на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі №757/29570/24-к за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, на них містяться відомості (файли), в тому числі видалені, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже для їх відновлення необхідні спеціальні знання та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні предмети та речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речового доказу.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищезазначені предмети та речі, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні прокурора майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, оскільки фізичне вилучення комп`ютерної техніки, безпосередньо не пов`язаної зі злочинною діяльністю, можливо фактично лише якщо доступ до неї не надано під час обшуку, при цьому надання доступу до самої техніки не означає надання доступу до зовнішніх сховищ, баз даних чи програм; доступ до них не обмежувався власником, факт чого підтверджується протоколом обшуку; прокурором жодним чином не конкретизується та не обґрунтовується яка там може бути інформація та яке значення матиме ця інформація для розслідування кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети та речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Як установлено матеріалами провадження, виявлені і вилучені 30 липня 2024 року під час обшуку на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі №757/29570/24-к за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 предмети, а саме: iphone 14 pro IMEI НОМЕР_1 з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон Xiaomi Hyper/os Redmi Note 11 IMEI НОМЕР_3 IMEI2 НОМЕР_4 із номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; 7 флеш-носіїв інформації; жорсткий диск ємкістю 1 ТБ№ 50026В7684D9ED16; ноутбук Lenovo s/n PF0P03CS; ноутбук Lenovo сірого кольору та зарядний пристрій; печатка ТОВ «Авангард Інвест Імпорт», визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, так як на них містяться відомості (файли), в тому числі видалені, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже для їх відновлення необхідні спеціальні знання.

Доводи апеляційної скарги, що подане прокурором клопотання про арешт майна 01 серпня 2024 року повернуто на доопрацювання та повторно подано 12 серпня 2024 року, тобто з пропуском 72 годин, які надавались слідчим суддею на усунення недоліків, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3