Рішення

від 01.11.2024 по справі 140/9624/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9624/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (далі ТзОВ «Євроімпорт Груп», позивач) звернулось до суду із позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 адміністративний позов задоволено, вирішено:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 серпня 2024 року №UA205140/2024/000237/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, код ЄДРПОУ 45372374) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.».

На адресу суду 24.10.2024 надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат пов`язані із розглядом справи: на надання професійної правничої допомоги та залучення перекладача для здійснення перекладу документів у загальному розмірі 10 480,00 грн.

25.10.2024 на адресу суду надійшло заперечення представника відповідача з приводу поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, яке вмотивовано наступним.

Представником позивача було долучено акт про надання правової допомоги від 30.09.2024, згідно якого Адвокатським об`єднанням за замовленням Клієнта було надано правову допомогу в наступному обсязі:

- підготовка та подання до адміністративного суду позову про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №205140/2024/000237/2 від 21.08.2024 за результатами митного оформлення товарів в рамках митного оформлення товару за МД №24UA205140052071U5 від 19.08.2024;

- аналіз відзиву Волинської митниці на позовну заяву про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №205140/2024/000237/2 від 21.08.2024, складання і подання відповіді на відзив.

Однак вартість наданих послуг, визначена актом складає 8 500,00 грн, що суперечить вартості послуг, визначених пунктом 1.1.1 додатку до договору про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01 9 500, 00 грн.

У зв`язку із вищевказаним не можливо встановити дійсний розмір витрат, понесених позивачем для оплати послуг адвоката.

Представник відповідача вказав, що із наданих документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не можливо встановити, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводження справи в суді, оскільки, не надано доказів на підтвердження того, які саме послуги були виконані адвокатом, обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу на виконання відповідної роботи (надання відповідної послуги). Крім того, дана справа належить до категорії справ незначної складності, що також необхідно врахувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу.

Також зауважив, що предметом даного позову є лише одне рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000237/2 від 21.08.2024, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів.

Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладачів.

Представником позивача було долучено рахунок-фактуру №1039 від 05.09.2024, згідно останнього ТзОВ «Євроімпорт Груп» за виконання перекладів було понесено витрати у розмірі 1 980,00 грн та платіжну інструкцію в національній валюті №517 від 06.09.2024.

Зазначив, що у вищезазначеному рахунку-фактурі №1039 вказано, що за оплату виконаних перекладів сплачено кошти в сумі 1 980, 00 гривень та те, що виконавець виконав для замовника роботу по перекладу тексту. Однак, з наданого рахунку не можливо встановити ні кількості аркушів, переклад яких здійснювався, ні часу витраченого на виконання цієї роботи, а також з яких мов на українську здійснювався переклад, а отже не можливо чітко встановити обсяг, виконаних робіт. Просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги та витрати, пов`язані із наданням послуг перекладача, або відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд адміністративної справи №140/9624/24 на підставі ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно з вимогами статті 262 КАС України, то розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення судом також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01; додаток 3 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01; акт надання правової допомоги від 30.09.2024; рахунок №11092024 від 11.09.2024 щодо надання правової допомоги; платіжна інструкція №538 від 12.09.2024 в підтвердження оплати за надання правової допомоги; рахунок фактура №1039 від 05.09.20204 та акт здачі-прийняття виконаних робіт №1039 щодо оплати за виконання перекладів; платіжна інструкція в національній валюті від 06.09.2024 №517 щодо оплати за виконання перекладів; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1484057 від 11.09.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4921 від 27.03.2012.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Суд звертає увагу, що представник відповідача заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8 500,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги аналізу документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання процесуальних документів і подання їх до суду. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою.

Щодо понесених витрат на переклад документів позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів не пов`язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов`язані з митним оформленням товару.

Відтак, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача, адвоката Філатової Т.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, 34/31, код ЄДРПОУ 45372374) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У стягненні решти суми витрат відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Дмитрук