Ухвала

від 04.11.2024 по справі 215/6249/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 листопада 2024 р.Справа № 215/6249/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до заступника керівника апарату Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни про встановлення наявності компетенції, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить встановлення наявності компетенції (повноважень) заступника керівника апарату Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни при отриманні заяви від 18.07.2024 року вх. 12888 створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати надати належно завірені з реєстраційними номерами три копії його заяви і надати запрошення для нього.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17.

Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року по справі № 280/9295/20, від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року по справі №990/15/23, від 22.03.2018 року по справі у справі №800/559/17.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 215/3207/24, від 16.10.2024 року у справі № 215/3279/24, від 17.09.2024 року у справі № 215/1176/24, від 05.09.2024 року у справі №215/1510/24, від 05.09.2024 року у справі №215/1171/24, від 21.08.2024 року №215/1516/24.

Суд підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв`язку з заявленням основної вимоги. Таким чином, цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем фізичною особою.

Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до заступника керівника апарату Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни про встановлення наявності компетенції.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська