Ухвала

від 04.11.2024 по справі 160/28806/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 листопада 2024 р.Справа №160/28806/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-МК..» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-МК..» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.09.2024 року №042247 у відношенні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-МК..».

31.10.2024 року до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.09.2024 року №042247 винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Дяденчуком про застосування у відношенні до ТОВ «КРАЙ-МК..» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн.; заборонити Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.09.2024 року №042247, винесеної в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Дяденчуком про застосування у відношенні до ТОВ «КРАЙ-МК..» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що звернення відповідачем оскаржуваної постанови до примусового виконання призведе до матеріальних втрат позивача, незважаючи на розпочату процедуру оскарження спірної постанови в судовому порядку. Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити виникнення інших спорів, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів.

Вирішуючи питання наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову в даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Позивач зазначає, що постанова від 18.09.2024 року №042247 є виконавчим документом та у разі пред`явлення її до виконання органами державної виконавчої служби будуть вчинятися дії щодо примусового виконання.

Слід зазначити, що позивач не надав доказів відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови.

В той же час, суду також не надано жодних доказів, на підтвердження доводів позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На переконання суду, наведені заявником обставини не є достатнім обґрунтуванням для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодних об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Всі наведені заявником доводи є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами. Доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду законним правам та інтересам, унеможливить здійснення його господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.

Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. на семінарі 01.11.2024 року, заява про забезпечення позову вирішується 04.11.2024 року у перший робочий день.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-МК..» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська